ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
11 березня 2019 року 15:29 № 640/18944/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Дробязко К.М., від відповідача - Перепелюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК"
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування Наказу та рішення, визнання протиправними дій
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК", в якому позивач просить суд :
«Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13 лютого 2017 року №1008 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НІК» (313005795)»;
Визнати противними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві по проведенню перевірки, результати якої оформлені актом від 14.03.2017 року №82/26-15-14-02-02/31305795;
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 13 квітня 2017 року №0001971402 та рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 13 квітня 2017 року №0001981402».
Позовні вимоги мотивовано тим, що перевірку, на думку позивача, було проведено протиправно, з огляду на відсутність підстав для неї, а позивач не отримував копію наказу про призначення перевірки, при цьому перевірка не проводилась за місцем реєстрації позивача.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність дій та наявність підстав для проведення перевірки.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про залишення позову без розгляду з тих підстав, що позивачем вже оскаржувалися податкові повідомлення рішення, які є предметом спору, за результатом розгляду прийнято рішення, яке набрало законної сили. Також відповідач зазначає про подачу позивачем декількох позовів, про скасування податкових повідомлень рішень.
Зазначене клопотання було судом відхилене з огляду на те, що відповідачем не було надано доказів подання позову з тих же підстав, тобто посилання на ті самі обставини, якими обґрунтовується позов у даній справі. Натомість, оскарження з посиланням на інші підстави, які не було зазначено раніше, не вбачається судом ні зловживанням правом, ні підставою для закриття провадження, у відповідності до п.4 ч.1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, слідчим суддею Печерського районного суду м.Києва від 19.01.2017р. по справі №757/3250/17-к винесено ухвалу за клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури №6 м.Києва в межах кримінального провадження від 30.08.2016р. №32016100060000108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.
Даною ухвалою було призначено позапланову документальну перевірку позивача, проведення перевірки доручено співробітникам ГУ ДФС у м.Києві.
Відповідачем видано наказ від 13.02.2017р. №1008, за змістом якого було вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Нік» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2015р. по 19.01.2017р.
При цьому, підставою для проведення даної перевірки було визначено доповідну записку управління аудиту у сфері торгівлі та послуг від 10.02.2017р. №412/26-15-14-02-02.
16 лютого 2017 року відповідачем було винесено наказ №1162 «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у м.Києві від 13.02.2017р. №1008», згідно з яким абзац перший констатуючої частини було викладено у іншій редакції, з зазначенням, в якості підстави для його винесення, вищезазначеної ухвали слідчого судді.
Відповідачем складено Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «НІК» (код 31305795) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 19.01.2017р. перевірки №83/26-15-14-02-2/31305795 від 14.03.2017р., яким встановлено порушення п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4 055 945 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 4055945грн.; п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, на загальну суму 3 755 505 грн., у тому числі за грудень 2015 року на суму 3 755 505 грн. На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 13.04.2017р. №0001971402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 633 258 грн. (за основним платежем 3 755 505грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 877 753грн.) та від 13.04.2017р. №0001981402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 4 055 945 грн.
Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог законодавства звернувся до суду з відповідним позовом.
Щодо вимог про скасування наказу про призначення перевірки, суд відзначає наступне.
Згідно із підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).
Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. При цьому, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Таким чином, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.
Враховуючи факт закінчення перевірки, у спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.
Щодо наявності підстав для проведення перевірки, суд висловлює наступну правову позицію.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За змістом пункту 78.4. статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України).
Підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка, встановленні пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, однією з яких є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону, про що зазначено підпунктом 78.1.11 цієї статті.
Статтею 533 Кримінального процесуального Кодексу України обумовлена обов'язковість рішення суду, які набрали законної сили, для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
За своїм характером призначення документальної позапланової перевірки на підставі рішення суду може розцінюватися як заходи забезпечення кримінального провадження, а також як специфічна слідча (розшукова) дія (ст.ст.91, 92, 93 КПК України).
Відсутність узгодженого процесуального порядку проведення документальних позапланових перевірок в кримінальному провадженні призводить до різного порядку призначення та проведення таких перевірок і як наслідок до різних правових наслідків їх застосування, що перед усім вказує на доцільність визначення документальної перевірки в системі слідчих дій передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, як самостійної дії.
Проведення перевірки податковим органом в межах кримінальної справи на виконання ухвали, зокрема, слідчого судді, є самостійною підставою її проведення, результати якої є доказом в кримінальному провадженні.
Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема - отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
Отже, наведена норма містить імперативний припис щодо обов'язку контролюючого органу призначити документальну позапланову перевірку у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесене ними відповідно до закону. При цьому, виконання такого обов'язку не передбачає дослідження контролюючим органом підстав призначення відповідної перевірки слідчим суддею, оцінювання правомірності та законності цієї перевірки. Правова оцінка дій слідчого судді щодо призначення перевірки у рамках кримінальної справи здійснюється у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно було призначено перевірку позивача.
Щодо правомірності дій відповідача по проведенню перевірки, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
В силу пункту 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Отже, проведення документальної позапланової перевірки передбачає дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податку надається лише у випадку, коли останньому до початку проведення зазначеної перевірки було надіслано належним чином копію наказу про її проведення та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 №805/3203/17-а (ЄДРСР №72791046).
Як зазначено у пункту 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
У свою чергу, положеннями пункту 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.
Отже, нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14), від 27 січня 2015 року (справа №21-425а14) та у постанові Верховного Суду від 17 березня 2018 року (справа N1570/7146/12).
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Вказана позиція також висловлена Верховним Судом в Постанові від 22.08.2018 №К/9901/46056/18.
В позовній заяві позивач стверджував про те, що ні керівник позивача, ні його бухгалтер копії наказу про призначення перевірки та направлень не отримував.
Відповідачем у наданому суду відзиві (а.с. 151-153) та додаткових поясненнях (а.с. 167-169) жодного спростування даних обставин не наведено.
В судовому засіданні судом було допитано в якості свідка головного державного ревізора - інспектора Микитенко Ю.Я., яка пояснила, що не пам'ятає обставини проведення перевірки позивача, з огляду на час, який минув з моменту проведення перевірки.
В акті перевірки зазначено про те, що копію наказу про проведення перевірки від 13 лютого 2017 року №1008 (зі змінами) було вручено представнику за довіреністю Духницькому А.М., 13 лютого 2017 року, перевірку проведено з відома директора ОСОБА_4 та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_5
Суд вважає об'єктивно неможливим вручення 13 лютого 2017 року наказу зі змінами, які були внесені наказом від 16 лютого 2017 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновків про те, що відповідачем було протиправно вчинено дії по проведенню перевірки позивача, без вручення до початку проведення перевірки копії наказу про проведення перевірки.
При цьому, обставина наявності у позивача копій наказів не свідчить, на думку суду, вручення цих наказів саме до початку проведення перевірки.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК" задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві по проведенню перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "НІК", результати якої оформлені актом від 14.03.2017р.
3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 13.04.2017р. №0001981402 та №0001971402.
4. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві за рахунок державних асигнувань на користь ТОВ "НіК" (код ЄДРПОУ 31305795) судові витрати в сумі 147100,05грн.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено 26.03.2019.
Суддя С.К. Каракашьян