07 березня 2019 року Справа № 280/72/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача з невиплати позивачу пенсії за минулий період;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію за минулий період з 01.03.2018 по 31.10.2018 із нарахуванням компенсації згідно вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
В обґрунтування позову посилається на те, що з 07.06.2006 року є пенсіонером та з 24.11.2014 зареєстровано як внутрішньо переміщену особу відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" про що їй було видано відповідну Довідку. Перебуває на обліку в Бердянському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію. Проте рішенням від 28.02.2018 №593 довідку скасовано, відповідачем припинено виплату пенсії. Позивачем отримано оновлену довідку від 28.09.2018 НОМЕР_3 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Позивачу поновлено виплату пенсії з 03.10.2018. Та відповідач своїм листом повідомив, що пенсія з 01.03.2018 по 31.10.2018 нарахована, але буде виплачуватись окремо від місячного розміру пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 та №365 від 08.06.2016. Вважає дії відповідача щодо невиплати заборгованості пенсії на період з 01.03.2018 по 31.10.2018 є - протиправним. Позивач зазначає в позові, що має право на виплату компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати йому пенсії, починаючи з 01.03.2018 по 31.10.2018. Просить позов задовольнити.
Відповідач позов не визнає, з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. №3532 від 29.01.2019). Посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, стверджує, що за результатом проведеної верифікації позивачці було призупинено виплату пенсії з 01.03.2018 року. Та довідку позивача від 24.11.2014 НОМЕР_4 скасовано 28.02.2018 на підставі п. 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а отже правомірно припинено виплату позивачеві пенсії. Позивачу відповідно до рішення поновлено виплату пенсії з 01.03.2018 року. Суми пенсії за період з березня 2018 року по жовтень 2018 року обліковуються окремо та їх виплату буде здійснено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вважає, що відповідачем не порушено строків виплати пенсії, тому підстав для нарахування компенсації немає. Крім того зазначив, що позивачем порушено строк звернення до суду та доказів його поважності не надав, отже вимоги позивача підлягають до залишення без розгляду. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 05.11.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 03.12.2018.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Згідно довідки від 24.11.2014 року № НОМЕР_1 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу з тимчасової окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а.с. 49).
З 01.03.2018 року позивачу призупинена виплата пенсії згідно списків верифікації від 12 липня 2018 року відповідно до постанови від 18 лютого 2018 року №136 «Про затвердження Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного страхування».
Позивач 27.07.2018 року звернувся із заявою до відповідача про відновлення виплати пенсії з 01.03.2018 та вирішено відновити виплату пенсії.
Та позивачем отримано оновлену довідку від 28.09.2018 НОМЕР_3 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 9).
Листом відповідача від 07.12.2018 року №691/Т-4 позивача повідомлено про те що доплата пенсії за минулий період, а саме з 01.03.2018 по 31.10.2018 буде виплачуватись згідно постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25 квітня 2018 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365" соціальні виплати, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Позивачу пенсія за період з 01.03.2018 по 31.10.2018 не виплачена, та відповідачем доказів протилежного до матеріалів справи не надано.
ОСОБА_1 не погодившись з такими діями відповідача, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Поновлення виплати пенсій здійснюється відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних - виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", на підставі рішення Комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених виконавчими органами рад.
Згідно п.18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення відповідно до підпункту 4 пункту 12 цього Порядку можливе лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно абзацу 2 п. 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №509, 01.10.2014, Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Разом з тим ст. 5 Закону України №1706 від 20.10.2014 "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Тобто, вказана Довідка є єдиним документом, який свідчить про місце знаходження внутрішньо переміщеної особи. При скасуванні вказаної довідки у цієї особи відсутні підстави для отримання пенсії та інших соціальних виплат за вказаною нею у заяві адресою, оскільки вона втрачає статус внутрішньо переміщеної особи.
Отже, відповідачем не надано доказів скасування довідки позивача від 24.11.2014 НОМЕР_4 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Водночас суд зазначає, що призупинення реєстрації позивача, як внутрішньо переміщеної особи не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).
Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.03.2019 здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Як встановлено судом, в період з 01.03.2018 по 31.10.2018 року пенсія позивачу не виплачена.
При цьому як свідчить протокол районної Комісії з питань щодо призначення /відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №76 від 10.10.2018 винесено рішення про призначення виплати пенсії.
Поновлення виплати здійснено саме з липня 2018 року.
Відповідач стверджує у своєму відзиві, що заборгованість з виплати пенсії за період з 01.03.2018 по 31.10.2018 року нарахована, та буде виплачена відповідно до законодавства.
Водночас, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження як наявності підстав, передбачених законом, для припинення позивачеві виплати пенсії, так і нарахування позивачу пенсії за вказаний період, а також поновлення виплат з жовтня 2018 року, а тому суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо припинення позивачеві виплати пенсії є протиправними.
Також суд звертає увагу на пріоритетність застосування вимог ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.
Дана справа відповідає ознакам, викладеним у постанові Великої палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження №11-644асі18) (яка набрала законної сили 04.09.2018).
Звідси, суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження №11-644асі18).
Щодо вимоги позивача здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів з 01.03.2018 по 31.10.2018 року заборгованості у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", то суд вважає її обґрунтованою у зв'язку з наступним.
Частиною 2 ст. 46 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", регламентовано виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
За ст. 1 Закону України "Про компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі по тексту Закон№ 2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Згадані вище ст. 2 та 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У п. 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16), а Верховний Суд в постанові від 04 липня 2018 року у справі №521/940/17.
Отже, враховуючи той факт, що позивачу не було вчасно виплачено пенсію за період з липня по жовтень 2018 року з вини відповідача, достатніми є підстави для задоволення вимог позивача про зобов'язання відповідача провести розрахунок та виплату компенсації по день фактичної виплати пенсії.
При цьому, обов'язок по розрахунку та виплаті компенсації покладається саме на орган, який вчасно не виплатив особі дохід, в даному випадку це Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області.
Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду із даними позовними вимогами, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно положень ст. 1 Конвенції, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями ст. 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні її пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення.
Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі "Мельник проти України" № 23436/03).
Відповідно до ст. 46 Закону № 1058-VI, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Оскільки судом встановлено, що припинення нарахування та виплати пенсії позивачу є протиправною дією суб'єкта владних повноважень -, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
Вказаний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 по справі № 646/6250/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з невиплати ОСОБА_1 пенсії за минулий період.
Зобов'язати Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за минулий період з 01.03.2018 по 31.10.2018 із нарахуванням компенсації згідно вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71118, м. Бердянськ, вул. Консульська, б. 23-л, код ЄДРПОУ 37963785).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.295-297 КАС України.
Рішення у повному обсязі виготовлено 07.03.2019.
Суддя Н.В.Стрельнікова