ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 березня 2019 року № 826/3721/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, визнання дій протиправними, -
Державне підприємство «Готель «Козацький» Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 14303572, адреса: 04205, м. Київ, Оболонський проспект, 22В, кв. 130) (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39561761, адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26) (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 03 квітня 2017 року, просить суд:
- визнати протиправними та скасувати у повному обсязі рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15 листопада 2016 року №21;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відновити реєстрацію платником податку на додану вартість Договору про спільну інвестиційну діяльність від 23 листопада 2000 року №8037600000-1 Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України з компанією «Карлтон Трейдінг ЛТД» та ТОВ Карлтон Трейдінг Україна» з дати анулювання - з 01 січня 2013 року, в тому числі внести до Реєстру передбачену п. 5.10 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість інформацію про скасування рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15 листопада 2016 року №12;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві утриматись від зняття платника податків - Договору про спільну інвестиційну діяльність від 23 листопада 2000 року №8037600000-1 з компанією «Карлтон Трейдінг ЛТД» та ТОВ «Карлтон Терйдінг Україна», з податкового обліку та змінити стан платника податків - Договору про спільну інвестиційну діяльність від 23 листопада 2000 року №8037600000-1 з компанією «Карлтон Трейдінг ЛТД» та ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» з «перебуває у стані припинення» на стан «основний платник податків», внести до баз даних Державної фіскальної служби України достовірну інформацію щодо знаходження платника податків на податковому обліку і оприлюднити її на офіційному сайті;
- встановити судовий контроль за виконанням Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судового рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22 червня 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Договору про спільну інвестиційну діяльність від 23 листопада 2000 року №8037600000-1 Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України» з компанією «Карлтон Трейдінг ЛТД» та ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна», оскільки Договір про спільну інвестиційну діяльність від 23 листопада 2000 року №8037600000-1 з компанією «Карлтон Трейдінг ЛТД» та ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» не припинений, процедура припинення не розпочата, у сторін договору не має наміру спільну діяльність по зазначеному договору припиняти. Також зазначив, що пунктом 14.4 Договору про спільну інвестиційну діяльність передбачено вирішення спорів між сторонами з приводу цього договору передається для остаточного вирішення шляхом арбітражу у відповідності до Арбітражного регламенту Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольма, яким 30 вересня 2011 року ухвалено остаточне арбітражне рішення, та Договір про спільну інвестиційну діяльність визнано обов'язковим для сторін. Посилається на те, що у зв'язку з зазначеним, рішення Господарського суду м. Києва від 17 січня 2012 року про визнання недійсним Договору про спільну інвестиційну діяльність не може впливати або перешкоджати виконанню та застосуванню на території України арбітражного рішення, яке є обов'язковим та має пріоритет перед рішеннями національних судів.
Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що підставою для прийняття оскаржуваного позивачем рішення був лист першого заступника військового прокурора Центрального регіону України від 11 жовтня 2016 року з проханням скасувати перебування на податковому обліку Договору про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора та круглої печатки за цим договором для припинення незаконної спільної інвестиційної діяльності між ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна», ТОВ «Карлтон Трейдінг ЛТД» та ДП «Готель «Козацький» Міністерства Оборони України. Зазначене звернення ґрунтувалось на рішенні Господарського суду м. Києва від 17 січня 2012 року №32/612. Також відповідач зазначив, що у рішенні Господарського суду м. Києва від 17 січня 2012 року №32/612 було досліджено рішення Арбітражного інституту в м. Стокгольмі та встановлено, що вказаним рішенням визнано Договір обов'язковим, та зазначено, що визнання договору обов'язковим і вимога про визнання договору дійсним (недійсним) є різними за своєю юридичною сутністю, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що вимога про визнання Договору про спільну інвестиційну діяльність недійсним Арбітражним інститутом в м. Стокгольмі не розглядалась.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України (у редакції, чинній на дату постановлення ухвали) суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
11 жовтня 2016 року Військова прокуратура Центрального регіону України звернулась до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві з листом за вих. №05/3-345вих.-16, в якому просила скасувати перебування на податковому обліку Договору про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення юридичної особи) від 03 жовтня 2000 року та повідомила, що військовою прокуратурою Центрального регіону України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №40216110330000064, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 липня 2016 року за фактом зловживання своїм службовим становищем службовими особами державного підприємства Міністерства оборони України «Готель «Козацький», спільно з представниками «Карлтон Терйдінг ЛТД» та ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» в інтересах останніх, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України.
З листа вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи державного підприємства «Готель «Козацький», зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою із службовими особами компанії «Карлтон Трейдінг ЛТД» та ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна», з метою одержання неправомірної вигоди шляхом виведення нерухомого майна підприємства з державної форми власності, 03 жовтня 2000 року, всупереч вимог законодавства, уклали трьохсторонній Договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення юридичної особи).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17 січня 2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 10 липня 2012 року, Договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора від 03 жовтня 2000 року визнано недійсним.
15 листопада 2016 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі підпункту «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Податкового кодексу України було прийнято рішення №21 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України, відповідальне за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання Договору спільної діяльності від 23 листопада 2000 року №8037600000-1 з компанією «Карлтон Трейдінг ЛТД» та ТОВ «Карлтон Трейдінг».
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, зазначене рішення було направлено ДП «Готель «Козацкий» Міністерства оборони України 16 листопада 2016 року та отримано уповноваженою особою підприємства 18 листопада 2016 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві з вимогою про визнання його протиправним та скасування.
Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
Згідно пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Відповідно до підпункту «з» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо припинено дію договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції (для платників податку, зазначених у підпунктах 4, 5 і 8 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) або закінчився строк, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку.
Пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України передбачено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватись за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.
Анулювання реєстрації здійснюється на дату:
подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації;
зазначену в судовому рішенні;
припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку;
що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість.
При цьому датою анулювання реєстрації платника податку визначається дата, що настала раніше.
Згідно з пунктом 184.10 статті 184 Податкового кодексу України про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.
Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1130 від 14 листопада 2014 року (далі - Положення №1130), яке розроблене відповідно до розділів I, II, V, XIV, XVIII Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.
Так, пунктом 5.5 Положення №1130 визначено, що анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Податкового кодексу України (підпункти «б» - «з» пункту 5.1 цього розділу).
Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.
Рішення про анулювання за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів. Такими документами є, зокрема документ, який підтверджує закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник ПДВ (підстава - підпункт «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу).
Відповідно до пункту 5.6 Положення №1130 за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на доадну вартість відповідно до законодавства.
Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою №6-РПДВ. Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.
Дата підписання рішення про анулювання реєстрації ПДВ уважається днем прийняття такого рішення. Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ у день підписання реєструються у журналі обліку рішень про анулювання реєстрації платників ПДВ за формою №6-РЖ. Номер рішення відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі.
Пунктом 5.7 Положення №1130 передбачено, що протягом трьох робочих днів після дня анулювання один примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ надсилається контролюючим органом особі, реєстрацію якої анульовано, за місцезнаходженням або за місцем проживання такої особи або за наявності відомостей про комісію з припинення (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію) або ліквідатора такої особи - за місцезнаходженням комісії. Примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано листом з повідомленням про вручення або передано під розписку самому платнику податків - фізичній особі за наявності належним чином оформленої довіреності від платника податків. Особа, яка отримує рішення, має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення відповідачем було прийнято у зв'язку з набранням законної сили рішенням Господарського суду м. Києва від 17 січня 2012 року про визнання Договору про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення юридичної особи), укладеного 03 жовтня 2010 року між ДП «Готель «Козацький» , компанією «Карлтон Трейдінг ЛТД» та ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» недійсним.
Позивач, обґрунтовуючи неправомірність дій відповідача посилався на те, що Додатковою угодою №4 до Договору про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення юридичної особи) було передбачено, що вирішення усіх спорів з приводу цього договору належить до компетенції Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма, а тому визнання Господарським судом м. Києва недійсним цього Договору суперечить положенням Договору та нормам чинного законодавства, на що слід зазначити наступне.
Встановлено, що 03 жовтня 2000 року між Державним підприємством «Готель «Козацький», в особі директора ОСОБА_1, компанією «Карлтон Трейдінг ЛТД», в особі президента ОСОБА_2 та ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна», в особі директор ОСОБА_3 був укладений Договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора №8037600000-1, відповідно до п. 1.1 якого, для досягнення соціального ефекту, розвитку готельного бізнесу в Україні та з метою отримання прибутку учасники даного договору зобов'язуються шляхом об'єднання майна (включаючи інвестиції) і зусиль здійснювати спільну діяльність, яка включає в себе: спільну інвестиційну діяльність з будівництва, реконструкції та переобладнання об'єктів спільної діяльності в місті Києві, спільну господарську діяльність з подальшої експлуатації об'єктів спільної діяльності (надання готельних та інших послуг, лізингу), включаючи реалізацію спільно придбаного або набутого іншим чином майна.
Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди №4 від 14 травня 2010 року про внесення змін та доповнень до договору про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) від 03 жовтня 2000 року, сторони домовились пункт 14.4 Договору викласти у наступній редакції: «Будь - який спір, розбіжність або претензія, яка виникає з цього договору або у зв'язку з ним, в тому числі стосовно його порушення, припинення або недійсності передається для остаточного вирішення шляхом арбітражу у відповідності до Арбітражного регламент у Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма. Рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма є остаточними та не підлягає оскарженню. Учасники дійшли згоди про те, що місцем проведення арбітражного розгляду буде м. Стокгольм, Швеція; мовою арбітражного розгляду буде російська мова. Договір регулюється та тлумачиться у відповідності з нормами матеріального права України».
Відповідно до остаточного Арбітражного рішення від 30 вересня 2011 року (в редакції від 20 жовтня 2011 року, зі змінами, внесеними Постановою №3 від 20 жовтня 2011 року) по справі №V 001/2011 за позовом компанії «Карлтон Трейдінг ЛТД», ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» до Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України було прийнято рішення, яким:
« 1. Договор о совместной инвестиционной деятельности при участии иностранного инвестора (без создания нового юридического лица) между ООО «Карлтон Трейдинг Украина», Карлтон Трейдинг ЛТД и ГП «Готель «Козацький» от 03 октября 2000 года с учетом дополнительных соглашений к нему (Дополнительное соглашение №1 от 02 марта 2001 года; Дополнительное соглашение №2 от 12 января 2004 года; Дополнительное соглашение №01-А от 21 октября 2004 года; Дополнительное соглашение №01-В от 24 декабря 2004 года; Дополнительное соглашение №3 от 07 июня 2007 года; Дополнительное соглашение №4 от 14 мая 2010 года) являются обязательными для сторон.
2. Доля (суммарный пай) ООО «Карлтон Трейдинг Украина» в совместной деятельности по договору о совместной инвестиционной деятельности при участии иностранного инвестора (без создания нового юридического лица) между ООО «Карлтон Трейдинг Украина», Карлтон Трейдинг ЛТД и ГП «Готель «Козацький» от 03 октября 2000 года в целом составляет в денежном выражении 29 347 881, 13 грн., в процентном выражении 40,59%.
3. Доля (суммарный пай) Карлтон Трейдинг ЛТД в совместной деятельности по договору о совместной инвестиционной деятельности при участии иностранного инвестора (без создания нового юридического лица) между ООО «Карлтон Трейдинг Украина», Карлтон Трейдинг ЛТД и ГП «Готель «Козацький» от 03 октября 2000 года в целом составляет в денежном выражении 533 000, 00 грн., в процентном выражении 0,74%.
4. Доля (суммарный пай) Государственного предприятия «Готель «Козацький» Министерства обороны Украины в совместной деятельности по договору о совместной инвестиционной деятельности при участии иностранного инвестора (без создания нового юридического лица) между ООО «Карлтон Трейдинг Украина», Карлтон Трейдинг Лтд и ГП «Готель «Козацький» от 03 октября 2000 года в целом составляет в денежном выражении 40 407 044, 00 грн., в процентном выражении 58,67%.
5. Доли (паи) в объекте совместной деятельности, который находится по адресу Украина, город Киев, улица Михайловская, 1/3, составляют соответственно:
(1) ООО «Карлтон Трейдинг Украина» в денежном выражении 24 683 769, 64 грн., в процентном выражении 39,28 %.
(2) Карлтон Трейдинг ЛТД в денежном выражении 533 000, 00 грн., в процентном выражении 0,86 %.
(3) Государственное предприятие «Готель «Козацький» Министерства обороны Украины в денежном выражении 37 615 186, 00 грн., в процентном выражении 59,86 %.
6. Доли (паи) в объекте совместной деятельности, который находится по адресу Украина, город Киев, переулок Т. Шевченко, 5, составляют соответственно:
(1) ООО «Карлтон Трейдинг Украина» в денежном выражении 2 021 662, 85 грн., в процентном выражении 43,85 %.
(2) Государственное предприятие «Готель «Козацький» Министерства обороны Украины в денежном выражении 2 588 432, 00 грн., в процентном выражении 56,15 %.
7. Доли (паи) в объекте совместной деятельности, который находится по адресу Украина, город Киев, улица Авиаконструктора Антонова, 2/32, корпус 72, составляют соответственно:
(1) ООО «Карлтон Трейдинг Украина» в денежном выражении 2 643 000, 00 грн., в процентном выражении 54,54 %.
(2) Государственное предприятие «Готель «Козацький» Министерства обороны Украины в денежном выражении 2 203 426, 00 грн., в процентном выражении 45,46 %.
8. Обязать Государственное предприятие «Готель «Козацький» Министерства обороны Украины учитывать объекты совместной деятельности на раздельном балансе (балансе совместной деятельности), как общую долевую собственность ООО «Карлтон Трейдинг Украина», Карлтон Трейдинг ЛТД и Государственного предприятия «Готель «Козацький» Министерства обороны Украины.
9. Уполномочить ООО «Карлтон Трейдинг Украина» на ведение общих (совместных) дел по договору о совместной инвестиционной деятельности при участии иностранного инвестора (без создания нового юридического лица) между ООО «Карлтон Трейдинг Украина», Карлтон Трейдинг ЛТД и ГП «Готель «Козацький» от 03 октября 2000 года, обязать Государственное предприятие «Готель «Козацький» Министерства обороны Украины передать ООО «Карлтон Трейдинг Украина» полномочия участника договора, которому поручено ведение общих (совместных) дел.
10. Взыскать с Государственного предприятия «Готель «Козацький» Министерства обороны Украины в пользу ООО «Карлтон Трейдинг Украина» минимальную гарантированную прибыль с учетом индекса инфляции в размере 11 208 380, 18 грн., проценты - 492 312, 65 грн.
11. Взыскать с Государственного предприятия «Готель «Козацький» Министерства обороны Украины в пользу Карлтон Трейдинг ЛТД минимальную гарантированную прибыль с учетом индекса инфляции в размере 204 029, 74 грн., проценты - 8 967, 33 грн.
12. Стороны несут солидарную ответственность за уплату арбитражных расходов. Арбитражные расходы установлены Арбитражным институтом Торговой палаты г. Стокгольма в следующих сумах.
Илья Викторович Никифоров, арбитр
і. Гонорар 65 539 евро
іі. Расходы 1 968, 75 евро
Арбитражный институт Торговой палаты г. Стокгольма
ііі. Административный сбор 24 786 евро
iv. Расходы 30 070 шведских крон
В отношении между сторонами обязанность уплаты арбитражных расходов возлагается на Государственное предприятие «Готель «Козацький» Министерства обороны Украины в сумме 90 000 евро и 29 000 шведских крон, а в остальной части - на ООО «Карлтон Трейдинг Украина» и Карлтон Трейдинг ЛТД солидарно.
13. Взыскать с Государственного предприятия «Готель «Козацький» Министерства обороны Украины в пользу ООО «Карлтон Трейдинг Украина» расходы в размере 90 000 евро и 29 000 шведских крон, в течение 20 дней с момента получения данного Решения.
14. Взыскать с Государственного предприятия «Готель «Козацький» Министерства обороны Украины в пользу ООО «Карлтон Трейдинг Украина» расходы на представителя в размере 95 000, 00 грн., в течение 20 дней с момента получения данного Решения.
15. В остальной части требований отказать».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року був наданий дозвіл на примусове виконання остаточного рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма, ухваленого 30 вересня 2011 року (в редакції 20 жовтня 2011 року, із змінами, внесеними Постановою №3 від 20 жовтня 2011 року) у справ №V 001/2011 за позовом Карлтон Трейдінг ЛТД, ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» та ДП «Готель «Козацький» Міністрества оборони України.
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 17 січня 2012 року у справі №32/612 за позовом ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель Козацький» про зобов'язання належним чином виконання зобов'язання та за зустрічним позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель Козацький» до ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» про визнання недійсним договору, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2012 року, постановою Вищого господарського суду України від 10 липня 2012 року та постановою Верховного Суду України від 27 травня 2015 року, провадження у справі щодо позовних вимог ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель Козацький» припинено, зустрічний позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель Козацький» до ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» задоволено частково.
Визнано недійсним Договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення юридичної особи), укладений 03 жовтня 2000 року між Державним підприємством «Готель «Козацький», компанією «Карлтон Трейдінг ЛТД» та ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна».
Зазначеним рішенням суду було встановлено, що у відповідності до Статуту позивача за зустрічним позовом ДП «Готель «Козацький» засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству оборони України.
У відповідності до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», який був чинним на час укладення спірного договору, заборонено підприємствам, що є у загальнодержавній власності, передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про підприємства в Україні», чинного на час укладення спірного договору, майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Згідно із нормою абзацу шостого частини другої статті 10 вказаного закону відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти направляються виключно на інвестиції.
Фондом державного майна України наказом № 1477 від 30 липня 1999 року було затверджено Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю (яке було чинним на час укладення спірного договору). У відповідності до п. 1 цього Положення «відчуження майна» - це передача права власності на державне майно, яке перебуває на балансі суб'єктів господарювання, іншим юридичним чи фізичним особам шляхом його продажу за грошові кошти.
Зважаючи на те, що спірним договором передбачається передача державного майна у спільну власність (тобто фактично здійснюється зміна форми власності), та така передача визначена не у формі, встановленій статтею 10 Закону України «Про підприємства в Україні», умови спірного договору не відповідають вищевказаним положенням статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» та статті 10 Закону України «Про підприємства в Україні».
На час укладення спірного договору був чинним Цивільний кодекс УРСР, норма статті 49 якого містила наступне положення, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін в разі виконання угоди обома сторонами в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
При цьому основним об'єктом доказування має бути наявність у сторони умислу у досягненні мети, що суперечить інтересам держави і суспільства.
За таких умов, господарський суд прийшов до висновку, що Договір про спільну інвестиційну діяльність від 03 жовтня 2000 року не відповідає положенням статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» та статті 10 Закону України «Про підприємства в Україні» (які були чинними на час укладення цього договору), а тому на підставі статей 203, 215 ЦК України він підлягає визнанню недійсним.
Зважаючи на те, що судом встановлено невідповідність Договору про спільну інвестиційну діяльність від 03 жовтня 2000 року вимогам закону на час його укладання, у відповідності до статей 215, 203 ЦК України це є підставою для визнання його недійсним. У відповідності до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За таких умов недійсним є і положення пункту 14.4 Договору, яким встановлене арбітражне застереження. Зважаючи на те, що Додаткова угода №4 є невід'ємною частиною Договору, її положення також є недійсними.
А тому у зв'язку із встановленою господарським судом недійсністю арбітражної угоди, у відповідності положень ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», провадження у справі за зустрічною позовною заявою припиненню не підлягає, а господарський суд наділений компетенцією щодо вирішення спору по суті в порядку, встановленому ГПК України.
Крім того, Господарським судом м. Києва у рішенні від 17 січня 2012 року було зазначено, що як свідчить зміст Прохання ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» та компанії Карлтон Трейдінг ЛТД про арбітраж та їх позовної заяви, зміст вимог вказаних осіб до Арбітражного інституту в м. Стокгольм не містив вимогу про визнання недійсним Договору про спільну інвестиційну діяльність від 03 жовтня 2000 року.
ДП «Готель «Козацький» також не подавалося до Арбітражного інституту в м. Стокгольм прохання про арбітраж на позовну заяву з вимогою про визнання недійсним цього договору.
Посилання позивача (відповідача за зустрічним позовом) на той факт, що вказаним вище рішенням визнано Договір обов'язковим, не приймається судом до уваги, оскільки вимога про визнання договору обов'язковим і вимога про визнання його недійсним (дійсним) є різними за своєю юридичною сутністю, підставами та наслідками. Так, принцип обов'язковості договору встановлюється статею 629 ЦК України, підстави ж визнання його недійсним встановлені статею 215 ЦК України. Зі змісту рішення Арбітражного інституту в м. Стокгольм від 30 вересня 2011 року не вбачається, що ним досліджувалися норми Цивільного кодексу України щодо підстав визнання недійсним договору.
За таких умов господарський суд прийшов до висновку, що арбітражем не розглядалася вимога про визнання недійсним Договору про спільну інвестиційну діяльність від 03 жовтня 2000 року.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Наведеною нормою КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, за змістом ч. 4 ст. 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Водночас, звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.
Для спростування преюдиційних обставин, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку.
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Такої позиції дотримується Вищий адміністративний суд в ухвалі від 15 вересня 2016 року у справі №К/800/37663/15.
Так, в результаті аналізу наданих сторонами документів та доказів на підтвердження своїх позицій, судом встановлено, що у рішенні Господарського суду м. Києва від 17 січня 2012 року у справі №32/612 за позовом ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель Козацький» про зобов'язання належним чином виконання зобов'язання та за зустрічним позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель Козацький» до ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» про визнання недійсним договору, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2012 року, постановою Вищого господарського суду України від 10 липня 2012 року та постановою Верховного Суду України від 27 травня 2015 року були досліджені всі обставини, які є предметом розгляду даного спору, висновки суду є зрозумілими для сторін та не відхиленими рішеннями судів вищих інстанцій, будь - яких інших доказів, які не були досліджені в ході розгляду справи господарським судом, позивачем суду не надано.
За таких обставин, суд вважає, що обставини, викладені у рішенні Господарського суду м. Києва є преюдиційними та доказуванню не підлягають.
З огляду на зазначене, вимога позивача про визнання протиправним та скасування у повному обсязі рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15 листопада 2016 року №21 задоволенню не підлягає, оскільки контролюючим органом було прийнято оскаржуване рішення на підставі рішення суду, яким визнано Договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без утворення юридичної особи) від 03 жовтня 2000 року №8037600000-1, що відповідає приписам Податкового кодексу України щодо підстав та процедури анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відновити реєстрацію платником податку на додану вартість Договору про спільну інвестиційну діяльність від 23 листопада 200 року №8037600000-1 Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України з компанією «Карлтон Трейдінг ЛТД» та ТОВ Карлтон Трейдінг Україна» з дати анулювання - з 01 січня 2013 року, в тому числі внести до Реєстру передбачену п. 5.10 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість інформацію про скасування рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15 листопада 2016 року №21 та зобов'язання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві утриматись від зняття платника податків - Договору про спільну інвестиційну діяльність від 23 листопада 2000 року №8037600000-1 з компанією «Карлтон Трейдінг ЛТД» та ТОВ «Карлтон Терйдінг Україна», з податкового обліку та змінити стан платника податків - Договору про спільну інвестиційну діяльність від 23 листопада 2000 року №8037600000-1 з компанією «Карлтон Трейдінг ЛТД» та ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» з «перебуває у стані припинення» на стан «основний платник податків», внести до баз даних Державної фіскальної служби України достовірну інформацію щодо знаходження платника податків на податковому обліку і оприлюднити її на офіційному сайті, то зазначені вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування у повному обсязі рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15 листопада 2016 року №21, щодо якої суд дійшов висновку, про відсутність підстав для її задоволення.
У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, визнання дій протиправними відмовити.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Є.В. Аблов