26 березня 2019 р.Справа № 554/440/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Лях О.П.,
Суддів: Яковенка М.М. , Бегунца А.О. ,
при секретарі судового засідання Машурі Г.І..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 29.01.2019 (повний текст складено 29.01.2018, головуючий суддя І інстанції Микитенко В.М., м.Полтава) по справі № 554/440/19 за позовом Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України,
Позивач, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, який перебуває в Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців на осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, про продовження строку затримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України на 6 місяців.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 29.01.2019 адміністративний позов задоволено:
- продовжено строк затримання особи громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, строком на шість місяців.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що відсутні законодавчі підстави щодо продовження терміну його затримання, оскільки він не перешкоджав ідентифікації своєї особи, а навпаки надав позивачу копію свого паспорта. При цьому позивачем не було вжито усіх можливих заходів для найшвидшої його ідентифікації.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції.
Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до наступного.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 30.07.2018 по справі №554/5897/18 задоволено адміністративний позов Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про затримання для ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на строк 6 місяців та примусове видворення з України.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 задоволено частково, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30.07.2018 скасовано в частині задоволення позовних вимог про примусове видворення за межі території України громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, в решті - рішення залишено без змін.
На підставі рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 30.07.2018 по справі №554/5897/18 громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, було поміщено до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.
Шестимісячний строк, на який може бути затримано та поміщено особу, спливає 31.01.2019.
Із матеріалів справи слідує, що під час перебування відповідача у Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, Управлінням Державної міграційної служби України в Полтавській області з метою забезпечення видворення відповідача вживалися заходи щодо його ідентифікації та документування.
Так, позивачем направлялися на адресу почесного Консула Народної Республіки Бангладеш у м. Київ Шевченко Т.С. листи №5301.6-19612/53.1-18 від 11.10.2018, №5301.6-310/53.1-19 від 09.01.2019.
Також, було направлено лист №5301.6-311/53.1-19 від 09.01.2019 до департаменту консульської служби МЗС України.
В той же час, згідно листа Чернігівського ПТПІ №09-02/1544 від 20.09.2018 громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 відмовився від заповнення запропонованої анкети до Посольства Народної Республіки Бангладеш з особистих міркувань.
З огляду на вказане, у позивача відсутні документи, необхідні для ідентифікації іноземця.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" №3773-VI від 22 вересня 2011 року (далі - Закон №3773-VI).
Згідно з частиною 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до частини 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, на підставі заяви поданої органом охорони державного кордону до іноземця або особи без громадянства суд може застосувати такий захід як затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Частинами 11-13 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено, що у випадку відсутності співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації та неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи, строк затримання такої особи може бути продовжено шляхом подачі відповідного адміністративного позову, який подається кожні шість місяців.
Як видно з матеріалів справи, позивачем вживались заходи з метою ідентифікації відповідача, що підтверджується листуванням з консульськими органами та посольствами, однак відповідна інформація щодо особи відповідача на момент звернення до суду з даним позовом не одержана.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про його звернення до управління ДМС в Полтавській області з метою прискорення ідентифікації направлення копії паспорту не може бути прийняте до уваги з огляду на те, що звернення не містить будь-яких даних про його реєстрацію чи інших відомостей, які б свідчили про його направлення, при цьому копія паспорту не завірена посадовими особами, де тимчасово перебуває відповідач, що в свою чергу не дає можливості впевнитися, що це копія паспорту , який належить саме відповідачу.
Приймаючи до уваги, що позивачем вживалися заходи для ідентифікації відповідача з метою забезпечення виконання рішення про примусове видворення та з огляду на наявність умов, передбачених частиною 13 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність належних правових підстав для продовження строку затримання відповідача, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права відсутні підстави для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги про скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст.229, 271, 272, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 29.01.2019 по справі № 554/440/19 - залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 29.01.2019 по справі № 554/440/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ч.4 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 26 березня 2019 року.
.
Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях
Судді(підпис) (підпис) М.М. Яковенко А.О. Бегунц