ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 березня 2019 року 15:27 № 826/14406/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - ОСОБА_1, від відповідача - Крайня Л.В., від третьої особи - Богатченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
За позовом ОСОБА_4
до третя особу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ТОВ "Слов'янський дім ФПУ"
про скасування містобудівних умов №830/17/012/009-17 від 26.05.2017
ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вулиці Нагірній 25, у Шевченківському районі №830/17/012/009-17 від 26.05.2017.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є власником суміжної земельної ділянки, тому забудова зазначеної ділянки порушує права позивача. Зокрема, позивач вказує на :
- невідповідність намірів забудови Генеральному плану міста Києва, з огляду на те, що земельну ділянку віднесено до земель громадської забудови, натомість, містобудівні умови видано стосовно житлового будівництва;
- можливість негативного впливу будівництва на земельну ділянку позивача, з огляду на висновки щодо можливих зсувів;
- порушення прав позивача збільшенням мешканців, відстані між будівлями;
- віднесенням земельної ділянки до зони охоронюваного ландшафту;
- відсутністю прав на земельну ділянку, з огляду на відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки.
Відповідачем вимоги позивача спростовуються з огляду на те, що самі по собі видані третій особі містобудівні умови та обмеження не допускають жодної з зазначених позивачам обставин, натомість, встановлюють певні вимоги щодо їх не допущення.
Представником позивача не заперечується та обставина, що розділ під назвою «Містобудівні умови та обмеження» не містить порушення прав позивача, зазначаючи про таке порушення в розділі «Загальні дані».
Представник третьої особи проти позову заперечив з огляду на відсутність порушень як норм чинного законодавства, так і прав позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_4 (далі - позивач) є власником земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, по АДРЕСА_1.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Слов'янський дім ФПУ" (далі - третя особа) звернулося до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) через Центр надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявою про надання містобудівних умов та обмежень від 18.05.2017, до якої були додані: договір оренди земельної ділянки; копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно; копія статуту; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки; викопіювання з топографо-геодезичного плану МІ :2000; черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єктами будівництва.
На підставі зазначеної заяви третій особі та інвестору - ТОВ «БК Девелопмент» відповідачем були видані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 для реконструкції будівель та споруд під багатофункціональний комплекс від 26.05.2017 № 830/17/012/009-17.
Зазначені містобудівні умови містять два розділи, один з яких, під назвою «Загальні дані» являє собою опис об'єкта та основних техніко-економічних показників, запропонованих третьою особою.
Другий розділ, який має назву «Містобудівні умови та обмеження» містить встановлені для третьої особи обмеження, які мають бути враховані при проектуванні будівництва третьою особою.
Представником позивача не заперечується та обставина, що розділ під назвою «Містобудівні умови та обмеження» не містить порушення прав позивача, зазначаючи про таке порушення в розділі «Загальні дані».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Щодо порушеного права позивача.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, вищезазначеними правовими нормами обов'язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, що, на думку суду, є самостійною підставою для відмови у позові, у разі відсутності такої умови. В рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)" вказав, що положення ч.2 ст.124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч.5 ст.55 Конституції України). Тобто, кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.
При цьому, офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" надано в рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. "У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)", в якому зафіксовано тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес". Зокрема, в даному рішенні Конституційного Суду України вказано, що поняття "охоронюваний законом інтерес", яке вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд погоджується з тим, що збільшення чисельності населення на певній території, тягне за собою безумовне погіршення становища осіб, що вже проживають на цій території, та погоджується з порушенням прав таких осіб рішеннями, на підставі яких відбувається збільшення чисельності населення.
Так, відповідно до ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Згідно з практикою ЄСПЛ, Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32).
Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції має автономне значення, тобто, не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві, зокрема, «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32)).
Отже, з огляду на практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних так і не матеріальних.
Суд вважає, що можливість осіб користуватися певними площами та зеленими насадженнями району їх мешкання є нічим іншим як активом, а відповідно охоплюється поняттям «майно» у розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції, у зв'язку з чим погоджується, що документи, на підставі яких може здійснюватися будівництво на суміжній ділянці, можуть порушувати право позивача.
Щодо посилань позивача на невідповідність оскаржуваних містобудівних умов нормам чинного законодавства України, суд зазначає наступне.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно частини другої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої даної статті право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Основними складовими вихідних даних, згідно статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є:
1) містобудівні умови та обмеження;
2) технічні умови;
3) завдання на проектування.
Згідно з пунктом 9 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №45 від 16.05.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2011 за №651/19389 проектна документація на будівництво об'єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, нормативно-правових актів з охорони праці, державних стандартів і правил.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Згідно частини другої статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
За приписами статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.
Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.
Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
07.07.2011 наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №109 затверджено Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2011 за №912/19650.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, - містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно пункту 2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, - для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються:
- засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою;
- ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі);
- викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;
- кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності);
- черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру);
- фотофіксація земельної ділянки (з оточенням);
- містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.
З огляду на вимоги вищезазначеного Порядку та Закону, рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається тільки у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №524/15/12-3/009-15 від 04.08.2015, позивач посилається на невідповідність намірів забудови Генеральному плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської місткої ради від 28.03.2002 №370/1804. На думку позивача, використання замовником будівництва земельної ділянки з цільовим призначенням «для громадських будівель і споруд» з метою будівництва, в тому числі, багатоквартирних житлових будинків, є неприпустимим.
Суд критично ставиться до вказаних тверджень позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської місткої ради від 28.03.2002 №370/1804, земельна ділянка, щодо якої видано оспорювані умови, за функціональним призначенням належить до території громадської забудови, що підтверджується наявним в матеріалах справи Фрагментом схеми функціонального зонування території за чинною містобудівною документацією.
Додатком А ДБН В.2.2-9-99 "Громадські будинки та споруди" визначено, що громадські будинки і споруди - загальна назва будинків і приміщень, які призначені для розміщення закладів, підприємств, організацій тощо, які надають послуги (обслуговують фізичних осіб (населення) або юридичних осіб (громаду та державу).
Відповідно до п. 2.1. ДБІІ 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень» 2.1 Територія міста за функціональним призначенням і характером використання поділяється на сельбищну, виробничу, в тому числі зовнішнього транспорту, і ландшафтно-рекреаційну.
П. 2.2 вказаного ДБН визначено, що до сельбищної території входять ділянки житлових будинків, громадських установ, будинків і споруд, у т.ч. навчальних, проектних, науково-дослідних та інших інститутів без дослідних виробництв, внутрішньоселищна, вулично-дорожна і транспортна мережа, а також площі, парки, сади, сквери, бульвари, інші об'єкти зеленого будівництва й місця загального користування.
Згідно п. 1.1-12:2011 «Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг) ДСТУ-Н» вид використання території - використання та забудова території, що поєднуються за подібністю відповідних ознак. Розрізняються переважний, супутній та допустимий вид використання.
Дозволений (переважний та супутній) вид використання території використання, яке відповідає переліку переважних та супутніх видів використання та містобудівної документації.
Супутній вид використання території (земельної ділянки) - вид використання, який є дозволенним та необхідним для забезпечення функціонування переважного виду використання земельної ділянки, (який не потребує спеціального погодження).
З огляду на те, що оскаржувані містобудівні умови не містять жодних тверджень, які можуть тлумачитися як такі, що дозволяють третій особі здійснювати використання земельної ділянки для житлової забудови, тобто, здійснювати будівництво виключно житлових будинків, суд відхиляє посилання позивача.
Суд звертає увагу позивача, що конкретизація намірів забудовника, дозвіл на реалізацію цих намірів, та, відповідно, виконання оскаржуваних містобудівних умов та обмежень, відбувається на етапі проектування та отримання дозволу на будівництво.
На думку суду, саме на цьому етапі, позивач може стверджувати про порушення його прав та інтересів, натомість самі по собі містобудівні умови та обмеження, видані третій особі, не порушують прав позивача та вимог чинного законодавства України.
З огляду на викладене та керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено 26.03.2019.
Суддя С.К. Каракашьян