ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 березня 2019 року № 826/15848/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Віп-захист-1»
доГоловного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування наказу про проведення позапланової документальної перевірки
представники сторін:позивача - Волкович С.О.; відповідача - Поліщук О.О.,
28.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Віп-захист-1» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 14162 від 18.09.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наказ Головного управління ДФС у м. Києві № 14162 від 18.09.2018 про проведення документальної планової виїзної перевірки є протиправним, оскільки виданий без належної правової підстави; запит податкового органу № 50698/10/26-15-14-04-05-12 від 22.08.2018 складений з порушенням вимог постанови КМУ № 1245 від 27.12.2010 та п. 73.3. ст. 73 ПК України; в запиті не зазначено, в чому саме полягає недостовірність даних в податкових деклараціях позивача; в запиті не обґрунтовано, яким чином вирок Жовтневого суду м. Дніпропетровська визначає або встановлює відсутність фінансово-господарських відносин позивача та ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс»; в запиті не зазначені підстави його направлення та норми податкового законодавства, які були порушені позивачем; запит ґрунтується виключно на припущеннях податкового орану, що господарські операції, задекларовані позивачем, не мали місця; незважаючи на те, що запит № 50698/10/26-15-14-04-05-12 від 22.08.2018 не відповідає вимогам чинного законодавства, позивач надав обґрунтовану відповідь на запит, в якій зазначив про невідповідність запиту положенням нормативно-правових актів; натомість, податковий орган вручив позивачу наказ на проведення перевірки; п.п. 78.1.4. п. 78.1 ст. 78 ПК України не передбачено такої підстави для прийняття наказу на проведення перевірки, як «відмова у наданні пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит»; згідно із п. 201.10 ст. 201 ПК України складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна є для покупця товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.
04.10.2018 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15848/18 та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 15.11.2018.
01.11.2018 до суду надійшов відзив на позову наяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що наказ № 14162 від 18.09.2018 було видано у зв'язку із ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу № 50698/10/26-15-14-04-05-12 від 22.08.2018; відповідно до п.п. 20.1.3 п. 20.1 ст. 20, п. 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків із письмовим запитом про подання інформації; п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що міститься у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних.
12.11.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що оспорюваний наказ залишився без виконання відповідачем; податкова перевірка позивача була проведена на підставі наказу № 14210 від 19.09.2018.
В судовому засіданні 15.11.2018 суд, заслухавши представників сторін, та зважаючи на згоду представників сторін щодо судового розгляду справи у день проведення підготовчого судового засідання, перейшов до розгляду справи по суті. Також суд поставив на обговорення питання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до ТОВ «Віп-Захист-1» із запитом № 50698/10/26-15-14-04-05-12 від 22.08.2018, в якому зазначило, що контролюючим органом виявлено факти, які свідчать про недостовірність визначення ТОВ «Віп-Захист-1» даних податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс», що містяться у податковій декларації з ПДВ за квітень 2017 року у сумі 128 333,00 грн.; по взаємовідносинах із ТОВ «Охоронна фірма «Вокводав», що містяться податковій декларації з ПДВ за травень 2017 року у сумі 67 500,00 грн. При цьому, Головне управління ДФС у м. Києві попросило позивача надати пояснення та їх документальне підтвердження з приводу недостовірності визначення ТОВ «Віп-Захист-1» даних податкового кредиту.
Листом (вих. № 04.09-18 від 04.09.2018) ТОВ «Віп-Захист-1» повідомило Головне управління ДФС у м. Києві, що запит № 50698/10/26-15-14-04-05-12 від 22.08.2018 складений із порушенням вимог ст. 73 ПК України, а тому є таким, що не потребує відповіді.
18.09.2018 Начальником Головного управління ДФС у м. Києві було прийнято наказ № 14162 від 18.09.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Віп-Захист-1». В наказі зазначено, що він прийнятий на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України у зв'язку із відмовою в надані пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві № 50698/10/26-15-14-04-05-12 від 22.08.2018.
Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.
Згідно із п. п. 20.1.3 п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали.
Пунктом 73.3 ст. 73 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;
акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до п. 12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою КМУ № 1245 від 27.12.2010, письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;
- виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;
- виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
- подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;
- проведення зустрічної звірки;
- в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.
Отже, з наведеного вбачається, що виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, є достатньою підставою для звернення контролюючого органу із запитом про подання інформації. При цьому, такий запит повинен містити інформацію, яка підтверджує недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.
Як вбачається із тексту запиту № 50698/10/26-15-14-04-05-12 від 22.08.2018, підставою для його надсилання стала виявлена контролюючим органом недостовірність визначення ТОВ «Віп-Захист-1» даних податкового кредиту:
- по взаємовідносинах із ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс», що містяться у податковій декларації з ПДВ за квітень 2017 року у сумі 128 333,00 грн.;
- по взаємовідносинах із ТОВ «Охоронна фірма «Вокводав», що містяться податковій декларації з ПДВ за травень 2017 року у сумі 67 500,00 грн.
При цьому контролюючий орган зазначив, що така недостовірність підтверджується, зокрема, наступним:
- поясненнями керівника підприємства-контрагента ОСОБА_3 про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс»;
- вироком Жовтневого районного суду м. Дніпра від 24.05.2018 у справі № 201/4522/18;
- аналізом інформаційних баз, в ході якого встановлено відсутність у ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» будь-яких основних фондів та виробничих потужностей.
На виконання вимог п 73.3 ст. 73 ПК України у запиті № 50698/10/26-15-14-04-05-12 від 22.08.2018 зазначено перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати, а саме:
- письмові пояснення по зазначеним у запиті фактам;
- договори, згідно яких було придбано послуги;
- податкові накладні отримані від ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав»;
- рахунки-фактури;
- акти виконаних робіт, які підтверджують факт надання послуг;
- платіжні доручення, що підтверджують факт оплати отриманих послуг;
- оборотно-сальдові відомості по рахунках: 311, 361, 631, 371;
- відомості про формування витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування по взаємовідносинах із ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав»;
- інші документи, які пов'язані із здійсненням фінансово-господарських операцій із ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав».
Згідно із п.п. 16.1.5., 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний: подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.
Як вбачається із листа ТОВ «Віп-Захист-1» (вих. № 04.09-18 від 04.09.2018), позивач витребувані відповідачем документи не надав.
Підпунктом 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Оскільки позивач не надав витребувані відповідачем письмові пояснення та їх документальне підтвердження, 18.09.2018 Начальником Головного управління ДФС у м. Києві на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України було прийнято наказ № 14162 від 18.09.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Віп-Захист-1».
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В даному випадку позивачем не доведено, що наказ № 14162 від 18.09.2018 прийнятий відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом не є обґрунтованими, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-захист-1» - відмовити повністю.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко