ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 березня 2019 року № 640/910/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві,
Державної фіскальної служби України
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік ОСОБА_1 як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, яка була отримана Головним управлінням ДФС у м. Києві 24.04.2018 за № 72149;
- зобов"язати Головне управління ДФС у м. Києві прийняти податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік ОСОБА_1 як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, яка була отримана Головним управлінням ДФС у м. Києві 24.04.2018 за № 72149;
- зобов"язати Державну фіскальну службу України внести зміни до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, відповідно до яких ОСОБА_1 визнається особою, яка проводить незалежну професійну діяльність без статусу фізичної особи-підприємця.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Положення про Державну фіскальну службу України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, та зазначає про протиправність відмови Головного управління ДФС у м. Києві у прийнятті податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік ОСОБА_1 як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, оскільки посадова особа контролюючого органу законодавчо не уповноважена здійснювати перевірку правильності заповнення такого реквізиту, як «особа, яка проводить професійну діяльність». Також позивач зазначає про відсутність у нього статусу фізичної особи-підприємця.
Відповідачами відзив на позов не надано.
Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
24 квітня 2018 року ОСОБА_1 подано до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік.
Листом від 02.01.2019 за № 394/Л/26-15-13-02-15 Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві повідомило фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 про те, що за результатами перевірки наявності та достовірності обов'язкових реквізитів (пункт 49.8 статті 49 Податкового кодексу України) податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, яка була прийнята 24.04.2018 за № 72149, вважається неподаною у зв'язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: подання податкової декларації з недостовірним зазначенням обов'язкового реквізиту «особа, яка проводить незалежну професійну діяльність», що не відповідає обраній категорії платника (підпункт 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України), оскільки в зазначеному звітному періоді платник зареєстрований фізичною особою-підприємцем.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з пунктами 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Відповідно до пунктів 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Відповідно до пунктів 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:
тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;
дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);
інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною;
ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;
підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:
відмітка про звітування за спеціальним режимом;
код виду економічної діяльності (КВЕД);
код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;
індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період;
дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій;
ознака неприбутковості організації;
повне найменування нерезидента;
місцезнаходження нерезидента;
назва та код держави резиденції нерезидента.
Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:
- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;
- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.
Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
Згідно з пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:
- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;
- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.
Як зазначив позивач, що підтверджується листом Головного управління ДФС у м. Києві від 02.01.2019 за № 394/Л/26-15-13-02-15, податкова декларація про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за 2017 рік була прийнята контролюючим органом 24.04.2018 за № 72149.
Тобто, на час прийняття податкової декларації, контролюючим органом не виявлено порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України при її заповненні, які б могли стати підставою для відмови у прийнятті податкової декларації.
Разом з тим, повідомляючи в подальшому позивача про відмову у прийнятті звітності, контролюючий орган виходив з того, що податкова декларація про майновий стан і доходи ОСОБА_1 подано як особою, що проводить незалежну професійну діяльність, що не відповідає обраній категорії платника, оскільки в зазначеному звітному періоді платник зареєстрований фізичною особою-підприємцем. При цьому, у листі Головне управління ДФС у м. Києві посилається на підпункт 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, як на підставу порушення вимог податкового законодавства.
Відповідно до пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу;
календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
календарному року для платників податку на прибуток для податкової декларації, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Таким чином, зазначена контролюючим органом норма права регулює строки подання податкових декларацій. При цьому, суд зазначає, що Податковим кодексом України не передбачено визнання податкової декларації неподаною з підстав порушення строків її подання.
Разом з тим, як зазначив позивач та не спростовано відповідачами, ОСОБА_1 не набував статусу фізичної особи-підприємця. На підтвердження своєї позиції позивач надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивачем подано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4826, видане 31.01.2012 року.
Відповідно до Закону України № 5076-VI від 05.07.2012 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими (частина друга статті 12).
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (стаття 13 Закону).
У статті 14 Податкового кодексу України надано визначення понять, які використовуються у згаданому Кодексі. Так, згідно з підпунктом 14.1.226. - самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо подання у строк до 1 травня 2018 року декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
В контексті наведеного суд зазначає, що Головним управлінням Державної фіскальної служби України у м. Києві під час розгляду даної адміністративної справи не доведено правомірність дій щодо відмови у прийнятті податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік ОСОБА_1 як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, яка була отримана Головним управлінням ДФС у м. Києві 24.04.2018 за № 72149.
При цьому, суд приймає до уваги доводи позивача щодо порушення Головним управлінням Державної фіскальної служби України у м. Києві строків для відмови у прийнятті податкової декларації.
За таких обставин, суд зазначає про наявність правових підстав для зобов"язання Головне управління ДФС у м. Києві прийняти податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік ОСОБА_1 як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, яка була отримана Головним управлінням ДФС у м. Києві 24.04.2018 за № 72149.
Щодо позовних вимог про зобов"язання Державну фіскальну службу України внести зміни до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, відповідно до яких ОСОБА_1 визнається особою, яка проводить незалежну професійну діяльність без статусу фізичної особи-підприємця, суд зазначає наступне.
Як встановлено під час розгляду справи, підставою для відмови у прийнятті податкової декларації позивача про майновий стан і доходи за 2017 рік стала інформація щодо набуття ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця.
При цьому, як зазначив позивач та не спростовано відповідачами, вказана інформація міститься в Державному реєстрі фізичних осіб-платників.
Відповідно до пункту 70.1 статті 70 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
Пунктом 70.4 статті 70 Податкового кодексу України встановлено, що до Державного реєстру вносяться відомості про державну реєстрацію, реєстрацію та взяття на облік фізичних осіб - підприємців і осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Такі відомості включають:
- дати, номери записів, свідоцтв та інших документів, а також підстави державної реєстрації, реєстрації та взяття на облік, припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності, інші реєстраційні дані;
- інформацію про державну реєстрацію, реєстрацію та взяття на облік змін у даних про особу, заміну чи продовження дії довідок про взяття на облік;
- місце провадження діяльності, телефони та іншу додаткову інформацію для зв'язку з фізичною особою - підприємцем чи особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність;
- види діяльності;
- громадянство та номер, що використовується під час оподаткування в країні громадянства, - для іноземців;
- системи оподаткування із зазначенням періодів її дії.
Згідно з пункту 70.15 статті 70 Податкового кодексу України відомості з Державного реєстру:
- використовуються контролюючими органами виключно для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства України;
- є інформацією з обмеженим доступом, крім відомостей про взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що під час розгляду справи встановлено невідповідність інформації щодо реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем, суд зазначає про наявність правових підстав для зобов'язання Державну фіскальну службу України внести зміни до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, відповідно до яких ОСОБА_1 визнається особою, яка проводить незалежну професійну діяльність без статусу фізичної особи-підприємця.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), Державної фіскальної служби України (02000, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік ОСОБА_1 як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, отриману Головним управлінням ДФС у м. Києві 24.04.2018 за № 72149.
3. Зобов"язати Головне управління ДФС у м. Києві прийняти податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік ОСОБА_1 як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, отриману Головним управлінням ДФС у м. Києві 24.04.2018 за № 72149.
4. Зобов"язати Державну фіскальну службу України внести зміни до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, відповідно до яких ОСОБА_1 визнається особою, яка проводить незалежну професійну діяльність без статусу фізичної особи-підприємця.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 1 536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (02000, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ НОМЕР_1).
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Бояринцева