26 березня 2019 року Чернігів Справа № 620/252/19
Чернігівський окружний адміністративний суду складі:
головуючої судді - Кашпур О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України і просить:
визнати неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо порушення строків розгляду його заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, які визначені ч. 2 п. 13 Порядку № 975;
визнати неправомірним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 30 листопада 2018 року № 122, виражене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;
зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму (пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»);
встановити судовий контроль за виконанням МО України рішення суду та зобов'язати МО України протягом місяця, з дня набрання рішенням суду законної сили, подати звіт про виконання рішення суду.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він проходив військову службу в лавах Збройних сил Радянського союзу, в тому числі приймав особисту участь у бойових діях. Під час проходження військової служби у Афганістані отримав множинні вогнепальні осколкові поранення, контузію головного мозку. Позивач вважає, що відповідно до п. 4 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” йому повинні виплатити одноразову грошову допомогу. Оскаржуваним рішенням Міністерством оборони відмовлено йому у наданні такої грошової допомоги, з підстав того, що інвалідність вперше йому встановлена після спливу тримісячного строку після закінчення служби. Позивач наполягає на тому, що застосуванню до спірних правовідносин підлягає п. 4 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а не п. 6 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, оскільки відповідачем протиправно ототожнено два різні поняття - «поранення» та «нещасний випадок», що і призвело до прийняття про відмову йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Крім того позивач наполягає на тому, що поняття «період проходження військової служби» є ширшим від поняття «при виконанні обов'язків військової служби» та включає в себе цей період.
Ухвалою суду від 28.01.2019 у справі відкрито спрощене позовне провадження та сторонам надано строки для подання до суду заяв по суті справи.
В межах наданого терміну від Мінітерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що оскільки ОСОБА_1 інвалідність була встановлена 06.04.2017, тобто через 36 років після поранення, відповідно до п. 6 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” він не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Крім того відповідач заперечує проти позову з підстав того, що вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги належить до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень та виходить за межі компетенції суду. Також Міністерство оборони України наполягає на тому, що позивачем не було надано документів, що свідчить про причини та обставини поранення. Враховуючи наведені обставини, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позову.
Від третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшли пояснення на позовну заяву, згідно яких Чернігівський ОВК заперечує проти задоволення позову, зазначає, що позивачем не додано доказів проходження ним служби саме в Збройних Силах України. Також ОСОБА_1 не було надано документів, що свідчать про причини та обставини поранення.
В межах надано строку від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на обставинах, наведених в позовній заяві та зазначає, що призначення одноразової грошової допомоги не належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України. Також позивач вважає безпідставними посилання відповідача про надання додаткових документів на підтвердження обставин поранення та вказує на те, що довідка центральної військово-лікарської комісії МО України є єдиним документом, що підтверджує причини та обставини поранення. Зазначена позиція неодноразово висловлена Верховним Судом. З огляду на зазначене позивач просить задовольнити його позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних Силах колишнього СРСР у період з 06.05.1979 по 15.05.1981, під час якої з 10.02.1980 по 15.05.1981 брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан, що підтверджується військовим квитком позивача та довідкою Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (а.с. 16-18).
Протягом служби в обмеженому Контингенті Радянський військ на території Демократичної Республіки Афганістан ОСОБА_1 отримав множинні вогнепальні осколкові поранення, ЗЧМТ-контузію головного мозку.
Позивач пройшов судово-медичну експертизу у Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи, згідно висновку якої від 01.02.2017 № 209/ж рубці на тілі ОСОБА_1 є наслідком загоєння ран, що могли утворитися в результаті осколкових поранень, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені в період проходження служби під час виконання бойових дій в 1980 році (а.с. 19).
Згідно з копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 380 від 02.02.2017 (а.с. 21) множинні вогнепальні осколкові поранення голови ЗЧМТ-контузія головного мозку єфрейтора у відставці ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВБ № 037431 від 06.04.2017 (а.с. 22) ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, строком до 06.04.2018.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВБ № 055750 від 12.04.2018 (а.с. 23) позивачу встановлено III групу інвалідності безтерміново.
Таким чином вперше інвалідність позивачу була встановлена 06.04.2017.
ОСОБА_1 24.09.2018 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням третьої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії (а.с. 31).
Листом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.09.2018 № 2 заява позивача з доданими до неї документами надіслана на адресу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.32).
Листом військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату від 02.10.2018 № 5/4336с заява позивача з доданими до неї документами надіслана на адресу директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с.22).
Згідно протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.11.2018 №122 комісія дійшла висновку про те, що ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно із п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а також підпункту 3 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги - вересень 2018 року) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок №975).
Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ інвалідності, а саме Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ, в редакції яка діяла з 1 січня 2017 року до 07 травня 2017 року, Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (надалі - Порядок №975).
Так, пунктами 4, 6 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній 1 січня 2017 року до 07 травня 2017 року, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;;
6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Отже принципова різниця між цими пунктами частини другої статті 16 Закону №2011-XII полягає у виді військової служби, яку проходив військовослужбовець під час, якої відбулися події внаслідок, яких йому встановлена інвалідність.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 6 ст. 2 цього ж Закону існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Отже строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
В контексті спірних правовідносин, а саме того, що ОСОБА_1 протягом з 06.05.1979 по 15.05.1981 проходив саме строкову військову службу, тому саме пункт шостий частини другої статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:
- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;
- визначений час настання інвалідності - період виконання обов'язків військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;
- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
Аналогічне правило закріплено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
Відпвідно до п.п. 3 п. 6 Порядку 975, в редакції, яка застосовується з 01.01.2017 військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі:
120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи;
90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи;
70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Враховуючи наведені норми суд приходить до висновку про те, що для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом виконання обов'язків військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Вказана позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 26 червня 2018 року по справі № 750/5074/17.
Оскільки позивач проходив строкову військову службу та інвалідність йому була встановлена після спливу тримісячного терміну з моменту звільнення із строкової військової служби, суд приходить до висновку про безпідставність правових вимог та про правомірність прийнятого Міністерством оборони України у формі протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.11.2018 № 122.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАСУ, суд враховує, що при відмові позивачу у задоволенні позову понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання позову не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Відповідач: Міністерство оборони України - Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022.
Третя особа: Чернігівський обласний військовий комісаріат - вул.. Гетьмана Полуботка, 68, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 08536958.
Повне судове рішення складено 26.03.2019.
Суддя О.В. Кашпур