про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Черкаси
25 березня 2019 року справа № 580/932/19
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., перевіривши матеріали адміністративного позову Астаф?єва ОСОБА_1 до приватного виконавця ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити дії,
встановив:
19 березня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся з позовом Астаф?єв ОСОБА_1 до приватного виконавця ОСОБА_2, в якому просить:
1) визнати протиправними дії відповідача у виконавчому проваджені №58206287 щодо передачі на реалізацію квартири АДРЕСА_1 на реалізацію;
2) зобов?язати відповідача зняти з реалізації квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 8 ст. 171 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Термін “суб'єкт владних повноважень” орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб'єктного складу, а із суті спору. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом про визнання незаконними дій відповідача у виконавчому проваджені №58206287 щодо передачі на реалізацію квартири АДРЕСА_1 на реалізацію, які мали місце до часу звернення до місцевого загального суду щодо стягнення заборгованості.
Проаналізувавши письмові докази, суддя дійшов висновку, що спір фактично стосується захисту цивільного права позивача на майно, шляхом припинення скасування проведення публічних торгів з реалізації нерухомого майна. Фактично позивач просить захистити його цивільні права, як кредитора, власника відповідної квартири.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Припинення дії, яка порушує право та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб відповідно до п.п.3, 10 ч.2 ст.16 ЦК України є способами захисту цивільних прав та інтересів.
Суддя враховує правову позицію ОСОБА_3 Верховного Суду у схожих правовідносинах, викладену в постанові від 20.09.2018 у справі №822/3024/17, відповідно до якої якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Тобто, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії приватного виконавця, як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо порушення його майнових прав, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, суд дійшов висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів. Цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини спрямовані на захист цивільного права позивача.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом” у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, за вказаною диспозицією в Україні встановлено презумпцію цивільного процесу. Тому суддя дійшла висновку про підвідомчість спору місцевому загальному суду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що спір, з приводу якого позивач звернувся до суду, є цивільно-правовим та підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, а відтак, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
На виконання приписів ч. 6 ст. 170 КАС України суд роз'яснює позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства.
Сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу на підставі ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись п. 1 ч. 1 ст.170, ст.ст. 30, 243, 248, 256, 295, пп. 15.5 п. 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалила:
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Астаф?єва ОСОБА_1 до приватного виконавця ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити дії - відмовити.
Повернути Астаф?єву ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) з Державного бюджету України сплачений відповідно до квитанції від 18.03.2019 №0.0.1299665260.1 судовий збір в сумі 768,40грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок коп.)
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву - невідкладно.
Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня її складення через Черкаський окружний адміністративний суд.
Суддя В.П. Тимошенко