05 березня 2019 року Справа № 2340/4488/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Гаращенка В.В.,
за участю:
секретаря: Дорошенко Л.В.,
позивача: ОСОБА_1 - особисто;
представника позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;
представника відповідача: Дубиновської Ю.О. - за довіреністю;
розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Черкаській області про визначення протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Держпраці у Черкаській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії управління Держпраці у Черкаській області по проведенню інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками, що проводилося на підставі направлення №1356 від 09.07.2018;
- визнати протиправними дії управління Держпраці у Черкаській області по винесенню постанови №ЧК-578/371/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-415 від 31.07.2018 про накладення штрафу в розмірі 223380 грн.;
- визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області №ЧК-578/371/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-415 від 31.07.2018 про накладення штрафу в розмірі 223380 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.07.2018 посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування позивача з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками, за наслідком якого винесено спірну постанову.
Позивач зазначає, що відповідачем порушена процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, а саме: за відсутності у направленні на проведення контрольного заходу ПІБ позивача, не ознайомлено позивача із підставами перевірки, не надано копію направлення на проведення заходу державного нагляду, перевірку проведено за відсутності правових підстав, так само як і грубо порушено процедуру розгляду матеріалів складених ревізорами, та без врахування додаткових документів наданих позивачем.
Крім того позивач зазначає, що з 02.07.2018 з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклав цивільно-правові договори терміном до 10.07.2018. За умовами укладених договорі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 почергово виконували роботу по реалізації виготовленої позивачем їжі швидкого приготування, оплату отримували на підставі акту наданих послуг на фактичну кількість проданої продукції, правилам внутрішнього трудового розпорядку зазначені особи не підпорядковувались.
Позивач також зазначив, що вищевказані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 02.07.2018 по 10.07.2018 прийняті на посади продавців продовольчих товарів шляхом укладання строкових трудових договорів (випробувальний термін), а з 11.07.2018 уклав з останніми безстрокові трудові договори.
Отже, на думку позивача дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками, що проводились на підставі направлення на проведення перевірки №1356 від 09.07.2018 є протиправними, як і постанова про накладення штрафу №ЧК-578/371/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-415 від 31.07.2018.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що на підставі наказу управління Держпраці у Черкаській області від 09.07.2018 №654-Н та направлення від 09.07.2018 №1356 головним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_7 здійснено інспекційне відвідування в т.ч. і позивача з питань оформлення трудових відносин із найманими працівниками, за наслідком якого встановлено порушення ст. 24 КЗпП України.
Відповідач зазначає, що оскільки інспектор допущений до проведення інспекційного відвідування, то порушення порядку проведення інспекційного відвідування, у тому числі вимог ст. 3, ч. 3 ст. 6, ч. 1-4,6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон України №877-V) не робить наслідки проведеного заходу контролю нікчемними та не є підставою для скасування прийнятого за результатом такого заходу рішення.
Крім того відповідач зазначив, що укладенні між позивачем та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 цивільно-правових договорів від 02.07.2018 №1 та №2 не спростовує факту не допуску вказаних осіб до роботи без належного оформлення трудових відносин, оскільки предметом таких договорів є послуги з постачання готової їжі, проте у вказаних цивільно правових договорах відсутні будь-які дані щодо предмету договору, додаткові угоди чи специфікації до вказаних договорів.
Відповідач звернув увагу на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 фактично виготовляли їжу швидкого приготування (шаурму) в торговому повільйоні позивача, що в свою чергу суперечить правовій природі договору поставки та є характерною ознакою трудового договору, за яким працівник виконує визначену трудову функцію.
Обов'язки, які виконували ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є виконання обов'язків за професією «кухар», передбаченою Національним класифікатором України «Класифікатор професій ДК 003:2010».
Від позивача надійшла відповідь на відзив, де останній вказав на проведення інспекційного відвідування за його відсутності, не повідомлення його про час і місце розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та стверджував, що в період з 02.07.2018 по 10.07.2018 між ним та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 трудові відносини оформлені належним чином.
Відповідач користуючись правом встановленим ст. 164 КАС України, подав заперечення на відповідь на відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог не погодившись з доводами позивача.
Ухвалою суду від 12.11.2018 вжито заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на користь управління Держпраці у Черкаській області (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205, код ЄДРПОУ 39881228) з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) у виконавчому провадженні №57522977 з виконання постанови управління Держпраці у Черкаській області №ЧК-578/371/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-415 від 31.07.2018.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши надані у справі докази, в т.ч. покази свідка, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає наступне.
Прокуратурою Черкаської області від 22.06.2018 №04/2/2-р-18 надіслано відповідачу лист ОСОБА_16 щодо нелегальної праці в ларьках з шаурмою.
09.07.2018 наказом відповідача №654-Н «Про проведення інспекційного відвідування» головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Сотник О.І, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_7 доручено у період з 10.07.2018 до 23.07.2018 провести інспекційне відвідування з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками суб'єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність з реалізації шаурми у м. Черкаси.
На підставі вищевказаного наказу оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування суб'єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність з реалізації шаурми у м. Черкаси: на розі вулиць Смілянська-Гоголя, район ж/д вокзалу, вул. Криваліївська, район магазину «Лісовий»; станція Панське «оглядова площадка» на дамбі; район 700-річчя.
За результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 складено акт від 11.07.2018 №ЧК-578/371/АВ (далі - акт), яким зафіксовано порушення вимог ст. 24 КЗпП України, а саме у торговому павільйоні, що належить позивачу знаходились та здійснювали реалізацію готової їжі ОСОБА_5 та ОСОБА_6
За наданими позивачем документами відповідачем встановлено, що між позивачем та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 укладено 02.07.2018 цивільно-правові договори №1, №2 відповідно до який останні займались постачанням готової їжі, проте фактично вищевказані особи займались виготовленням та реалізацією їжі бистрого приготування.
В даному акті також зафіксовано, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийняті на посаду продавців продовольчих товарів з 11.07.2018 на підставі трудових договорів, при цьому 10.07.2018 позивач повідомив органи ДФС про прийняття працівника на роботу.
11.07.2018 відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень №ЧК-578/371/АВ/П, яким зобов'язано позивача до 20.07.2018 усунути порушення ст. 24 КЗпП України.
16.07.2018 відповідачем отримано зауваження позивача до акту.
Управління Держпраці у Черкаській області підготувало лист №63363/01-07/4647 від 19.07.2018 про розгляд зауважень до акту.
На підставі акту заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_15 31.11.2018 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК-578/371/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-415, якою на позивача накладено штраф в розмірі 223380 грн. в силу абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Позивач не погоджуючись з діями по проведенню інспекційного відвідування та з постановою відповідача, звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Порядок №295).
Відповідно до п. 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Підпунктом 4 п. 5 Порядку №295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться зокрема за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.
Відповідач у відзиві на позов посилається на лист прокуратури Черкаської області від 22.06.2018 №04/2/2-р-18 яким направлено звернення кореспондента ОСОБА_16 від 15.06.2018 №1530/6 про порушення господарювання про працю, зокрема використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин як на підставу винесення наказу про проведення інспекційного відвідування від 15.06.2018 №1530/6.
Отже суд дійшов висновку, що наказ винесено за наявності визначених Порядком №295 підстав.
На підставі наказу від 15.06.2018 №1530/6 відповідачем видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 09.07.2018 №1356 Головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Сотник О.І, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_7 з терміном дії з 10 по 23 липня 2018 року.
У направленні зазначено питання, що підлягає інспектуванню, саме додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками суб'єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність з реалізації шаурми.
Таким чином питання визначені у направленні на проведення інспекційного відвідування від 09.07.2018 №1356, співпадають з предметом інформації викладеної у листі прокуратури Черкаської області, тому доводи позивача щодо здійснення інспектування відвідування за відсутності правових підстав відхиляються судом.
Щодо змісту посвідчення, суд зазначає наступне.
Порядком №295 не передбачено вимоги щодо змісту направлення на проведення інспекційного відвідування. В той же час ч. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V) визначено вимоги до розпорядчих документів органів державного нагляду (контролю).
Частиною 1 ст. 7 Закону №877-V встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою (ч. 2 ст. 7 Закону №877-V).
Згідно ч. 3 ст. 7 Закону №877-V у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону №877-V посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
З дослідженого наказу від 09.07.2018 №654-Н та направлення від 09.07.2018 №1356 судом встановлена відсутність зазначення ФОП ОСОБА_1, як суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися інспекційне відвідування.
Пунктом 14 Порядку №295 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право:
перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення;
не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку;
подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису;
вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об'єкта відвідування (за його наявності)
перед наданням акта для підпису керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником;
перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов'язки;
вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства;
вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією об'єкта відвідування;
оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці;
отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань.
Як слідує з наведеної норми під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право, зокрема, не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі, якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню.
Отже, позивач на підставі п. 14 Порядку №295 мав право не допустити посадових осіб відповідача до інспекційного відвідування.
Позивач зазначає, що не приймав рішення про допуск чи не допуск інспектора відповідача до проведення перевірки, оскільки перевірка проходила за його відсутності, проте з даним посилом суд не може погодитись з огляду на подані позивачем відповідачу документи щодо правовідносин з ОСОБА_5 і ОСОБА_6, що в свою чергу вказує на згоду щодо проведення перевірки.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 17.04.2018 у справі №826/12612/17 допуск до перевірки нівелює правові наслідки порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні перевірки, у зв'язку з чим за умови такого допуску підставою для скасування може бути лише неправильність прийняття його по суті.
Відповідно до п. 21 Порядку №295 якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Позивач вказує, що відповідач всупереч п. 21 Порядку №295 не надав відповідь на зауваження від 11.07.2018.
Як свідчать матеріали справи, 19.07.2018 відповідачем виготовлено лист №6336/01-07/4647 про розгляд зауваження, при цьому доказів отримання останнього позивачем суду не надано.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).
Згідно п. 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Позивач зазначає, що відповідач не повідомив його про розгляд справи, чим позбавив позивача права на захист.
Судом встановлено, що 19.07.2018 відповідачем виготовлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю №01-01-04/2649/4588, дане повідомлення надіслано позивачу засобами поштового зв'язку «Укрпошта» на адресу позивача, проте дане повідомлення повернуто відповідачу з підстав з підстав не отримання позивачем.
Крім того суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача 20.07.2018 та 25.07.2018 щодо прохання повідомити його про час та місце розгляду справи про накладення штрафу.
З викладеного вбачається виконання відповідачем п. 6 Порядку №509.
Відповідно до п. 7-8 Порядку №509 справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
З наведених норм Порядку №509 вбачається, що справу про накладення штрафу може бути розглянуто без участі роботодавця за умови наявності доказів його належного повідомлення не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду.
Таким чином, відповідач виносячи постанову №ЧК-578/371/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-415 від 31.07.2018 про накладення штрафу в розмірі 223380 грн. у процедурі її прийняття діяв у спосіб та у межах своїх повноважень, а тому підстави для задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача по винесенню постанови - відсутні.
Щодо суті допущених порушень позивачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.
Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
З перелічених положень законодавства вбачається, що у разі фактичного допуску до роботи працівника без оформлення трудового договору юридичні та фізичні особи - підприємці притягаються до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 111 690 грн. за кожного працівника (мінімальна заробітна плата станом на момент виявлення порушення 3723 грн.).
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (ст. 901 ЦК України).
Отже, предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (надання послуг), їх кінцевий результат, що має кількісну і якісну визначеність.
Встановлюючи в судовому засіданні належне оформлення трудових відносин у спірний період з ОСОБА_5 і ОСОБА_6, судом досліджено цивільно-правові договори №1, 2 від 02.07.2018, зі змісту яких вбачається, що останні надавали послуги з постачання покупцям їжі швидкого приготування.
З наданих договорів вбачається, що виконавці не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку та самостійно організовують процес виконання робіт.
За результатами виконаних робіт сторонами підписано акти прийому передачі від 10.07.2018, що вказує на завершення процесу виконання робіт кінцевим результатом.
Крім того, суд вважає недоведеним твердження відповідача щодо виготовлення їжі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 під час інспекційного відвідування, оскільки контрольна закупки не здійснювалась з метою перевірки виконання певних трудових функції, а саме інспекційне відвідування було обмежено запитаннями на яких умовах ОСОБА_5 і ОСОБА_6 перебувають у позивача, що в свою чергу спростовує висновок відповідача про виконання ОСОБА_5 обов'язків за професією «кухар», передбаченою Національним класифікатором України «Класифікатор професій ДК 003:2010».
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 повідомила, що діяла виключно в межах цивільно-правової угоди та надавала послугу постачання їжі швидкого приготування виготовленої самим позивачем, не підпорядковувалась правилам внутрішнього трудового розпорядку, з'являлась у павільйон за проханням позивача та отримала оплату лише за кількість проданої шаурми.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на строк на який укладені цивільно-правові договори, який не перевищує одного місяця.
Між тим, інспектором не виявлено будь-якого штатного розпису, наявність трудових книжок, обліку робочого часу, розрахункових відомостей щодо отриманих зарплат та інших доказів, які свідчать, що позивач є роботодавцем.
Слід зазначити, що відповідачем не надано жодних достатніх доказів, які б підтвердили, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 займались виготовленням їжі бистрого приготування, а тому такий висновок відхиляється судом.
При цьому суд зазначає, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у п. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», п. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», п. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.
Отже, виконувана фізичними особами для позивача робота залежала виключно від її результату, а відносини між позивачем та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, тому вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.
Заслухавши пояснення свідка, та оцінивши вищевказані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та фізичними особами договори мають ознаки договорів цивільно-правового характеру. Відповідно, їх укладення та допуск до виконання робіт не потребує повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295,370 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу упоноваженими посадовими особами №ЧК-578/371/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-415 від 31.07.2018.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Черкаській області (18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205, код ЄДРОПУ 39881228) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2233 (дві тисячі двісті тридцять три) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 березня 2019.
Суддя В.В. Гаращенко