25 березня 2019 р.Справа № 544/1443/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Донець Л.О.,
Суддів: Бенедик А.П. , Гуцала М.І. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Дорошенка Сергія Васильовича на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 11.01.2019 року (головуючий суддя І інстанції: Сайко О.О.), повний текст складено 16.01.19 року по справі № 544/1443/18
за позовом ОСОБА_2
до Поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Дорошенка Сергія Васильовича третя особа ОСОБА_3
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
08 листопада 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до поліцейського роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Дорошенка Сергія Васильовича (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_3, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 497207 від 30.10.2018 року складену відповідачем про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн., за порушення ч. 1 ст. 121 КУпАП, та справу закрити.
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 січня 2019 року позов задоволено.
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 січня 2019 року, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач 30.10.2018 року близько 10 год. 30 хв. на 208 км. автодороги Київ-Харків-Довжанський керував автомобілем НОМЕР_1, який був переобладнаний з порушенням, а саме нарощеними боковими бортами транспортного засобу, чим порушив п. п. 31.1, 31.3 «а» Правил дорожнього руху України, та скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Відповідачем, у зв'язку з допущенням вказаного правопорушення, було винесено відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК № 497207 від 30.10.2018 року, у вигляді штрафу, у розмірі 340 грн.
Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог КУпАП України, а тому є незаконною і підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правила дорожнього руху у відповідності до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - Правила дорожнього руху України) встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 31.1 Правил дорожнього руху України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Згідно з пп. 31.3 «а» Правил дорожнього руху України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, зокрема, у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Щодо порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення, то колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ст.222 КУпАП до компетенції органів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення, щодо порушень правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за №1395.
Згідно з п. 4 Розділу І вказаної інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п. 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п.9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Згідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КпАП. У ній зокрема потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
Зідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Матеріали справи свідчать про те, що 30 жовтня 2018 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
За викладеними в постанові серії НК № 497207 від 30.10.2018 року обставинами вбачається, що позивач 30.10.2018 року близько 10 год. 30 хв. на 208 км. автодороги Київ-Харків-Довжанський, керував транспортним засобом САЗ 3507 державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який був переобладнаний з порушенням встановлених норм та стандартів, а саме змінено конструкцію транспортного засобу, що було передбачено заводом виробником, а саме з додатковими нарощеними боковими бортами кузова транспортного засобу, чим порушив п. п. 31.1, 31.3 «а» ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що для підтвердження порушення позивачем п. 31.1 Правил дорожнього руху України на відповідача, відповідно до статті 251 КУпАП, покладений обов'язок надати відповідні докази.
Однак, матеріали справи та наявний в матеріалах справи диск з нагрудної відеокамери відповідача, не містять належних доказів, на підтвердження встановлення відповідачем факту порушення позивачем Правил дорожнього руху.
Колегія суддів не вважає постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В своїй апеляційній скарзі, відповідач вказує, що ним було здійснено візуальну перевірку транспортного засобу САЗ 3507, д.н.з. НОМЕР_2, та зафіксовано на відеозаписі № 20181031103437000506 факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме чітко видно «нарощені» борти вантажного самоскиду.
Крім того, відповідачем зазначається про порушення позивачем Національного стандарту України ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги безпечності технічного стану та методи контролювання».
Так, згідно пп. пп. 1.1, 1.2 п. 1 наведеного відповідачем стандарту, цей стандарт поширєються на колісні транспортні засоби (далі - КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.
Стандарт не поширєються на КТЗ: - максимальна швидкість яких за конструкцією не перевищує 25 км/год; - призначені для виконання транспортних дій (зокрема технологічних) винятково поза дорогами загального користування; - для спортивних змагань та військових цілей.
Стандарт установлює вимоги щодо безпечності та методи контролювання технічного стану КТЗ, що перебувають в експлуатуванні.
Разом з цим, відповідач не конкретизує, які саме вимоги технічного стану транспортного засобу, яким керував позивач, не відповідають нормам наведеного Національного стандарту України ДСТУ 3649:2010.
У відповідності до ст. 37 Закону України «Про дорожній рух», забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, а також в разі порушення вимог щодо їх переобладнання.
Згідно з пп. 4 п. 2 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 р. № 137, ідентифікація транспортного засобу - процес визначення категорії, типу, моделі, марки, призначення, виробника та особливостей конструкції транспортного засобу станом на дату першої реєстрації в Україні згідно з маркуванням, реєстраційними документами, експлуатаційною документацією та інформаційними матеріалами виробника.
Згідно з пп. 11 п. 2 наведеного вище Порядку, перевірка технічного стану транспортного засобу - процес визначення відповідності транспортного засобу встановленим до конструкції і технічного стану вимогам.
Пунктом 1.4 Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методи такої перевірки, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 26.11.2012 року № 710, встановлено, що технічний стан колісного транспортного засобу - відповідність колісного транспортного засобу його конструкції на дату першої реєстрації та сукупність фактичних експлуатаційних характеристик колісного транспортного засобу на дату перевірки.
Пунктом 13 Додатку 1 наведених Вимог визначено, що перевірці підлягають стан конструкції рами, кузова, інших несівних елементів має відповідати вимогам експлуатаційної документації виробника КТЗ, документів з питань переобладнання відповідно до Порядку переобладнання.
Процедура переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної баз або колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі й альтернативних видах рідкого палива, викладена в постанові Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 року за № 607 «Про затвердження порядку переобладнання транспортних засобів».
Згідно з п. п. 6, 8 вказаної Постанови, спеціально уповноважена організація розглядає заяву про погодження і визначає технічну можливість та умови (вимоги) переобладнання транспортного засобу з урахуванням того, що його конструкція повинна відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
До спеціально уповноважених організацій належать: державне підприємство "ДержавтотрансНДІпроект"; Головний сервісний центр МВС.
Перереєстрація транспортного засобу, що переобладнаний, проводиться територіальним органом з надання сервісних послуг МВС відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, та у відповідності до п. 18 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 року № 607.
Відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 встановлено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
З матеріалів справи вбачається, що 02 травня 2018 року Приватним акціонерним товариством «АТП - 17461» було проведено перевірку технічного стану транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1, та за його наслідками видано протокол № 00292-00532-18, відповідно до якого транспортний засіб після технічного контролю визнаний технічно справним (а.с.12).
Перевіркою технічного стану автомобіля було встановлено відсутність будь-яких переобладнань та зміни конструкції автомобіля. Протокол також містить інформацію про проведені дослідження та фото колісного транспортного засобу.
Колегія суддів, зазначає, що фото транспортного засобу, що міститься в протоколі технічного стану, ідентичне зображенню, зафіксованому нагрудною відеокамерою відповідача.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що згідно наданої позивачем до суду першої інстанції інформації, технічні характеристики транспортного засобу САЗ 3507 передбачають заводом виробником встановлення наставних бортів.
Відповідач, під час розгляду справи та складення про адміністративне правопорушення, замірів конструкції транспортного засобу не проводив, невідповідність наведених параметрів відповідним правилам, нормам, стандартам - не встановлював.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що встановлені обставини, свідчать про порушення відповідачем норм чинного законодавства, та ставить під сумнів правомірність винесеної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідачем передчасно винесено постанову, оскільки не було встановлено обставини, що мають значення для справи, не наведено докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, висновки ґрунтуються лише на припущеннях відповідача.
Таким чином, судове рішення прийнято на підставі повного та всебічного вивчення матеріалів справи, без порушення норм матеріального та процесуального права, тому не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
В силу приписів ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Дорошенка Сергія Васильовича залишити без задоволення.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 11.01.2019 року по справі № 544/1443/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.О. Донець
Судді А.П. Бенедик М.І. Гуцал
Повний текст постанови складено 25.03.2019 року