19 березня 2019 р.Справа № 2040/7878/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 12.11.18 року по справі № 2040/7878/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України , ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати п. 27 протоколу №73 від 13.07.2018 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно: Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог: Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення;
- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування вимог позову зазначає, що Міністерством оборони України було прийнято рішення, а саме п. 27 протоколу №73 від 13.07.2018 р., яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. На думку позивача, вказане рішення є протиправним та таким, що прийнято з порушеннями норм діючого законодавства, а отже порушує права позивача.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 р. адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського обласного військового комісаріату ( АДРЕСА_2 ), Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотский, 6, м. Київ, 03168) про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано п. 27 протоколу №73 від 13.07.2018 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно: Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, згідно вимог: Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
В задоволення решти позовних вимог відмовлено.
Міністерство оборони України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 р. по справі №2040/7878/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи свою правову позицію керувався не Порядком №499, який підлягає застосуванню в спірних правовідносинах, а застосував Порядок №975, що не підлягає застосуванню в даному спорі, через що останнім були застосовані ті норми матеріального права, які не підлягають застосуванню в спірних правовідносинах, через, що судом були зроблені хибні висновки про наявність права на виплату йому допомоги. Вказана позиція Міноборони неодноразово підтверджувалася і Верховним Судом, зокрема в постанові Верховного суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 26 червня 2018 року по справі №750/5074/17, адміністративне провадження №К9901/44751/18. Крім того, зазначає, що на момент встановлення позивачу інвалідності чинним законодавством не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення останнім інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та незаконними. Також зазначає, що оскільки законодавством встановлено імперативний (присічний) термін на протязі якого у разі підвищення групи інвалідності особа має право на виплату одноразової грошової допомоги за новою підставою і у разі перевищення цього терміну, виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, а також враховуючи те, що законодавством не передбачено поновлення, збільшення або зміна строку цього терміну, то позивач не має право на доплату одноразової грошової допомоги, з посилання на абз.2 п.4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки позивачу було підвищено групу інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Отже рішення суду першої інстанції по справі №2040/7878/18 підлягає скасуванню, оскільки судом допущені істотні порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті та винесення незаконного судового рішення.
Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР в період з 04.1986 р. по 05.1988 р., з них приймав участь у бойових діях в складі діючої армії Республіці Афганістан з 06.08.1986 р. по 25.10.1987 р., що підтверджено наявною в матеріалах справи копією військового квитку та архівної довідки.
Відповідно до витягу з протоколу № 1139 від 13.05.2013 р. засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв МО України - захворювання сержанта у відставці ОСОБА_1 поранення, ЗЧМТ, контузія, захворювання та наслідки перенесених інфекційних захворювань ДРА - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
03.09.2013 р. позивачу під час первинного огляду органами МСЕК було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок контузії, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, про що видано довідку до акту огляду МСЕК від 06.09.2013 р. серії 10 АВВ №644248.
В подальшому, відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА № 104569 від 07.09.2015 р. - з 01.10.2015 р. позивачу з тих же підстав встановлено другу групу інвалідності.
ОСОБА_1 28.11.2017 р. звернувся з заявою про виплату одноразової грошової допомоги до Харківського обласного військового комісаріату з усіма передбаченими документами.
ІНФОРМАЦІЯ_3 не було подано у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок, щодо виплати одноразової грошової допомоги та документи передбачені п. 4.7. Наказу 530 та п.п. 10 і 11 Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. за №975. При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_3 листом повідомлено позивача про відсутність підстав для складення та направлення висновку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року у справі №820/273/18 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Харківського Обласного Військового Комісаріату, яка полягає в не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати позивачу, ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, Постановою Кабінету Міністрів України 975 від 25.12.2013 р. "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги" та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати висновок (за формою Додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату позивачу, ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги передбаченої Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги" та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2018 року у справі №820/273/18 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року повернуто скаржнику.
Міністерством оборони України за результатами розгляду поданих висновку та документів прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги з огляду на те, що згідно з пунктом 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2013 році, а також підпунктом 4 пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499, було передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, в той час, як ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін. Крім того, вказано, що згідно з абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, встановлено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється, а ОСОБА_1 групу інвалідності змінено понад дворічний термін.
Вказане рішення, зазначене у п. 27 протоколу №73 від 13.07.2018 р. засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, витяг з якого наявний у матеріалах справи.
Позивач, вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню п. 27 протоколу №73 від 13.07.2018 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та звернувся у встановленому порядку до відповідачів із відповідним переліком документів згідно Порядку №975, а тому Міністерством оборони України безпідставно відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно зі ст. 45 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (стаття 41).
Відповідно до ст. 1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно загальновизнаного принципу права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Вказаний принцип закріплений у ч.1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1- рп/99).
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту настання інвалідності.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до п.п. «б» п. 1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.
Пунктом 6 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Пунктом 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок № 975).
Згідно з п.1 Порядку №975 вказаний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Відповідно до абз.3 п.3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 12 Порядку № 975 визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до п.13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Згідно пп.27 п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. №671 «Про затвердження Положення про Міністерство оборони України” Міністерство оборони України приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.
Колегія суддів зазначає, що Наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 р. №530, було затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, додатком 13 до якого затверджено форму висновку про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону.
При цьому, відповідно до положень ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Вищевказана норма кореспондується із приписами п. 19 Порядку №975.
Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач по справі не отримував одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності у 2013 р., ІІ групу інвалідності отримав з 01.10.2015 року.
Отже, колегія суддів вважає, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, згідно вимог ст. 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, яка була висловлена в постанові від 13.12.2018 р. по справі №623/1711/17.
Таким чином, оскільки позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та звернувся у встановленому порядку до відповідачів із відповідним переліком документів згідно Порядку №975, Міністерством оборони України було необґрунтовано та протиправно відмовлено ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги.
Крім того, колегія суддів зауважує, що Міністерством оборони України не було надано до судів першої та апеляційної інстанцій доказів правомірності прийнятого останнім рішення, яке полягає у відмові в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, а тому ОСОБА_1 має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим вимоги позову про визнання протиправним та скасування п. 27 протоколу №73 від 13.07.2018 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи свою правову позицію керувався не Порядком №499, який підлягає застосуванню в спірних правовідносинах, а застосував Порядок №975, що не підлягає застосуванню в даному спорі, через що останнім були застосовані ті норми матеріального права, які не підлягають застосуванню в спірних правовідносинах, через що судом були зроблені хибні висновки про наявність права на виплату йому допомоги з посиланням на те, що вказана позиція підтверджувалася і Верховним Судом, зокрема в постанові Верховного суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 26 червня 2018 року по справі №750/5074/17, адміністративне провадження №К9901/44751/18, а також на те, що на момент встановлення позивачу інвалідності чинним законодавством не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення останнім інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та незаконними, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абз.3 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 одноразова допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, яке діяло на день виникнення права на отримання допомоги.
03.09.2013 р. під час первинного огляду органами МСЕК позивача було визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок контузії, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, при повторному огляді органами МСЕК з 01.10.2015 р. позивачу було підвищено групу інвалідності до ІІ групи з тих же підстав.
Отже, позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до положень законодавства, чинного станом на дату його звернення (Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядок №975).
Таким чином, колегія суддів вважає, що у позивача є право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Порядку №975, після встановленням йому ІІ групи інвалідності.
Посилання апелянта на постанову Верховного суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 26 червня 2018 року по справі №750/5074/17, адміністративне провадження №К9901/44751/18 є необґрунтованим, оскільки зі змісту вказаної постанови вбачається, що вирішувався спір позивача з Міністерством оборони України щодо визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку, який мав ІІІ групу інвалідності, як при первинному огляді МСЕК так і повторному.
Щодо доводів апеляційної скарги, що оскільки законодавством встановлено імперативний (присічний) термін на протязі якого у разі підвищення групи інвалідності особа має право на виплату одноразової грошової допомоги за новою підставою і у разі перевищення цього терміну, виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, а також враховуючи те, що законодавством не передбачено поновлення, збільшення або зміна строку цього терміну, то позивач не має право на доплату одноразової грошової допомоги, з посилання на абз.2 п.4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки позивачу було підвищено групу інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки ІІІ група інвалідності була встановлена вперше позивачу 03.09.2013 р., але при цьому одноразова грошова допомога йому не призначалася та не виплачувалась, на спірні правовідносини поширюються приписи Порядку №975, оскільки вони набрали чинності з 24.01.2014 р., тобто до дати встановлення позивачу підвищеної ІІ групи інвалідності.
Щодо вимог позивача про зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно: Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, та в порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р., та наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року, колегія суддів зазначає, що оскільки рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги можливо прийняти на підставі наданих позивачем документів та висновку Харківського обласного військового комісаріату згідно приписів п.13. Порядку №975, а тому є обґрунтовані підстави для задоволення вимог позивача в цій частині.
Щодо вимог позивача про зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог: Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.
Оскільки встановлено протиправність п. 27 протоколу №73 від 13.07.2018 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правомірно зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, згідно вимог: Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 року по справі №2040/7878/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 25.03.2019 року