Справа № 560/529/19
іменем України
22 березня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яка полягає у не проведенні нарахування та виплати йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у відповідності до статті 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ та пункту 13 постанови КМУ № 1210 від 23.11.2011 року; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування та виплату йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у відповідності до статті 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ та пункту 13 постанови КМУ № 1210 від 23.11.2011 року, починаючи з 01.10.2018 року з врахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог вказує про те, що з моменту набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 року у справі № 6-р/2018 він отримав право на отримання одночасно і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю (стаття 50 Закону № 796-ХІІ, у розмірі, що встановлений пунктом 13 постанови КМУ № 1210 від 23.11.2011 року ) і право на отримання підвищення до пенсії як інваліду війни (стаття 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"). Так, Конституційний Суд України встановив, що з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягають статті 53 та 60 Закону № 796 у редакції до внесення змін Законом № 76.
Відповідно до ухвали від 28.02.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 2-3).
Ухвалою від 18.03.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін (арк. спр. 143-144).
15.03.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, зокрема, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 (із змінами) особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» і «Про соціальний захист дітей війни», таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав. У зв'язку з тим, що позивачу встановлено підвищення до пенсії, як інваліду війни 1 групи згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", підстав для встановлення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», немає (арк. спр. 157-158).
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.
Позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 12.02.2009 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи - учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1) (арк. спр. 3).
Відповідно до посвідчення серії Є НОМЕР_3 від 15.08.2017 позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (арк. спр. 4).
Згідно "Перерахунку пенсії. Версія: 1.6.32.1", рішення про перерахунок пенсій 968250184981, розмір пенсії ОСОБА_1 - 12868,26 гривень, який включає підвищення інвалідам війни 2 групи (1 кат) (40% від 1452 грн) - 580,80 гривень, а відповідно до "ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та виплати пенсії" розмір пенсії ОСОБА_1 - 12868,26 гривень, підвищення інвалідам війни 2 групи (1 кат) (40% від 1497 грн) - 598,80 гривень ( арк. спр.127-128).
10.01.2019 (вх. №46-К-8) позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою, згідно якої просив провести донарахування до його пенсії додаткову пенсію у відповідності до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796 з моменту набрання законної сили рішення Конституційного Суду України від 18.07.2018 року № 6-р/2018 (арк. спр. 136).
Листом від 23.01.2019 відповідач повідомив про відсутність підстав для здійснення перерахунку, покликаючись на постанову КМУ від 23.11.2011 за №1210 (згідно якої підвищення провадиться за вибором особи за однією з підстав) та оскільки, зокрема, вказаним рішенням Конституційного Суду України не визнані неконституційними норми ст.50 Закону. Також вказано, що з 20.04.2017 позивачу встановлено підвищення як інваліду війни 2 групи в розмірі 40% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, є меншим, ніж розмір підвищення як інваліду війни 2 групи (арк. спр. 135).
Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII (далі - Закон №796-XII) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Розміри вказаної щомісячної додаткової пенсії визначено пунктом 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок №1210).
Згідно з ч.4 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII особам з інвалідністю II групи внаслідок війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення, зокрема, статі 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, Верховна Рада України визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, згідно пункту 15-1 Порядку № 1210 особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" і "Про соціальний захист дітей війни", таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав.
Буквальний зміст наведеної норми вказує, що якщо особа має право на отримання одночасно кількох видів додаткових пенсійних виплат, виплачуватись їй може лише один вид за її вибором.
За таких обставин суд приходить до висновку, що, отримуючи підвищення інвалідам війни 2 групи (1 кат), згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач не має права на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до 1 категорії, відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відтак, відповідач діяв правомірно, оскільки позивачем згідно пункту 15-1 Постанови №1210 було обрано підвищення до пенсії, яке передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому вимоги останнього щодо виплати ще й додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, є необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року по справі №363/4916/16-а.
Щодо посилання позивача на Рішення Конституційного суду України від 17.07.2018 р. №6-р/2018 по справі №1-11/2018 (3830/15), суд зазначає наступне.
Вказаним рішенням визнані неконституційними, зокрема, стаття 53 (крім її назви), стаття 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким:
1) текст статті 53 було викладено у такій редакції:
"Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням інших доходів не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність";
2) Статтю 60 було викладено у такій редакції:
"Стаття 60. Право вибору пільг та компенсацій особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України".
Зазначеним рішенням також установлено порядок його виконання, та вказано, що застосуванню підлягають статті 53 та 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, а саме:
"Стаття 53. Виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника
Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу".
Стаття 60. Інші пільги та компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України".
В пункті 7 мотивувальної частини вказаного рішення зазначено, зокрема, що Закон № 76-VIII в частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-XII, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Отже, наведеним рішенням у статті 53 Закону №796-XII визнано неконституційним саме обмеження максимальним розміром додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи. В той же час, положення ст.50 Закону №796-XII та п.26 розділу VІ "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України в частині, що делегує повноваження щодо визначення умов, порядку призначення та розмірів відповідних пенсійних виплат Кабінету Міністрів України, неконституційними не визнавались, а тому, також є чинним та не визнаний неконституційним пункт 15-1 Порядку №1210.
Отже, висновки у вказаному рішенні Конституційного Суду України стосуються інших правовідносин та не відносяться до предмету розгляду даної справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовивши у нарахуванні позивачу додаткової пенсії, діяв в межах своїх повноважень на виконання вимог Закону №796-XII та Порядку №1210, а тому підстав для задоволення позову немає.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд, з урахуванням правової позиції Верховного Суду (справа №363/4916/16-а), дійшов висновку, що позивач не довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, довів, що діяв у межах закону при ненарахуванні додаткової пенсії позивачу, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов не задовольняється.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 22 березня 2019 року
Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1)
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м.Хмельницький, Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя А.І. Петричкович