"14" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2413/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Оборотової О.Ю.
при секретарі судового засідання Воровіній Т.О.
за позовом:Публічного акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія»
до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства «Імексбанк»
за участю в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:1.Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Будмонтаж»;
2. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ажур» ;
3. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Геосвіт»;
4. Приватне акціонерне товариство «Футбольний клуб «Чорноморець»;
5. ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб;
про припинення зобов'язань
та за зустрічним позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства «Імексбанк»
до відповідачів:
1. ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія»;
2. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ІДЕАЛ БАС»;
за участю третьої особи на стороні позивача:Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
за участю третіх осіб на стороні відповідача:
1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Будмонтаж»;
2. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ажур»;
3. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Геосвіт»;
про визнання чинною іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки
За участю представників:
від позивача (за первісним позовом): не з'явився;
від відповідача (за первісним позовом): ОСОБА_4, за довіреністю №230318/2 від 03.03.2018р;.
від відповідача (за зустрічним позовом, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ІДЕАЛ БАС») ОСОБА_5 за довіреністю від 13.02.2019р;.
від третьої особи (ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Будмонтаж»): не з'явився;
від третьої особи (ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ажур») не з'явився;
від третьої особи (ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Геосвіт») не з'явився;
від третьої особи (Приватне акціонерне товариство «Футбольний клуб «Чорноморець») не з'явився;
від третьої особи (ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб) не з'явився;
29.10.2018р. Публічне акціонерне товариство «Чорноморська транспортна компанія» звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Імексбанк» про припинення зобов'язань.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договірні зобов'язання на час подання позову припиненні.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2413/18; справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження; залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Будмонтаж»
(33000, м. Рівне, вул. Соборна, 192 ідентифікаційний код 37422294),
- ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ажур» (79000, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73 код ЄДРПОУ 37169227),
- ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Геосвіт» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 14),
- Приватне акціонерне товариство «Футбольний клуб «Чорноморець» (65039, м. Одеса, просп. Гагаріна, 12-А ідентифікаційний код 22449841).
28.11.2018р. до господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 акціонерного товариства «Імексбанк» надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач заперечував з приводу задоволення позовних вимог.
В обґрунтування доводів викладених у відзиві відповідач посилався на те, що позивач не є стороною кредитних договорів, а тому такий спосіб захисту суперечить чинному законодавству. Також відповідач зазначав, що ухвала суду не є судовим рішенням, а тому не може мати преюдиційного значення. Крім цього, відповідач зазначав, що зобов'язання не припинились внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому позовні вимоги є безпідставними.
28.11.2018р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2018р. залучено ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ - 21708016) до участі у справі №916/2413/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
28.11.2018р. від ОСОБА_1 акціонерного товариства «Імексбанк» до господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява до відповідачів ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ІДЕАЛ БАС» про визнання чинною іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2018р. прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 акціонерного товариства «Імексбанк» до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія», ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ІДЕАЛ БАС» за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб за участю третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Будмонтаж», ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ажур», ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Геосвіт» про визнання чинною іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/2413/18 за правилами загального позовного провадження.
26.12.2018р. від ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб до господарського суду Одеської області надійшли письмові пояснення по справі відповідно до яких третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні первісного відповідача заперечує з приводу задоволення позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» та наполягає на задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства «Імексбанк».
25.01.2019р. від ОСОБА_1 акціонерного товариства «Імексбанк» надійшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» без розгляду, оскілки на думку заявника у ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» відсутні правові підстави для подання даного позову та відсутнє порушення прав первісного позивача.
Суд зазначає, що приймаючи до уваги, що відсутність порушення прав позивача, або безпідставність позовних вимог є підставою для відмови у задоволенні позову, а чинний ГПК України не передбачає надання оцінки обґрунтованості позовних вимог на стадії підготовчого засідання, клопотання ОСОБА_1 акціонерного товариства «Імексбанк» про залишення позовної заяви ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» суд залишає без розгляду.
15.02.2019р. від ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ІДЕАЛ БАС» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого відповідач за зустрічним позовом заперечує з приводу задоволення зустрічної позовної заяви.
04.03.2019р. від ОСОБА_1 акціонерного товариства «Імексбанк» до господарського суду Одеської області надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ІДЕАЛ БАС» відповідно до якої відповідач за первісним позовом заперечує з приводу задоволення позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» та наполягає на задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства «Імексбанк».
14.03.2019р. від ОСОБА_1 акціонерного товариства «Імексбанк» надійшло усне клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з неявкою позивача за первісним позовом у відповідності до ст. 202 ГПК України.
Відповідно до ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Крім цього, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд звертає увагу, що будь-яких додаткових доказів у позивача за первісним позовом судом не витребувано, а тому враховуючи принцип диспозитивності, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору які викликані неявкою позивача за первісним позовом.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив:
23.12.2013р. між АТ «Імексбанк» (Кредитор) та ТОВ «Виробниче об'єднання «Будмонтаж» (Позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №101/13, умовами якого передбачено надання кредитором позичальнику грошових коштів на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
18.02.2014р. між АТ «Імексбанк» (Кредитор) та ТОВ «Торгова компанія ОСОБА_5» (Позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №7/14, відповідно до умов якого Кредитором були прийняті на себе зобов'язання із надання Позичальнику кредиту шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Видача траншів кредиту проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника або оплати з позичкового рахунку позичальника, відкритого у АТ «Імексбанк».
26.05.2014р. між АТ «Імексбанк» (Кредитор) та ТОВ «Консалтингова компанія «Геосвіт» (Позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №22/14, умовами якого передбачено надання кредитором позичальнику грошових коштів шляхом перерахування їх на рахунок позичальника.
З метою забезпечення зобов'язань ТОВ «Торгова компанія «Ажур», ТОВ «Виробниче об'єднання «Будмонтаж», ТОВ «Консалтингова компанія «Геосвіт» за вищезазначеними кредитними договорами, 25.09.2014р. між АТ «Імексбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Чорноморська транспортна компанія» (далі - АТ «ЧТК», Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №4767, відповідно до умов п. п. 1.1, 1.3 якого цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя за кредитними договорами, укладеними між Іпотекодержателем та ТОВ «Торгова компанія «Ажур», ТОВ «Виробниче об'єднання «Будмонтаж», ТОВ «Консалтингова компанія «Геосвіт» з додатковими угодами щодо повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі. Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі автостанцій, що складаються з будівлі автостанції - літ. «А, будівлі магазинів літ. «Б, загальною площею 2 283,1 кв. м., основною площею 2 007,0 кв. м., та знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, буд.5, які належать Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності САС №629108 від 26.03.2009р.
Позивач вважає, що правовідносини за кредитними договорами № 101/13 від 23.12.2013р., № 7/14 від 18.02.2014р., № 22/14 від 26.05.2014р. на теперішній час є припиненими у зв'язку із виконанням вказаного зобов'язання в порядку ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку». В результаті припинення основного зобов'язання також є припиненою і іпотека, що виникла відповідно до умов договору іпотеки від 25.09.2014р., з огляду на наступне.
25.12.2014р. між АТ «Імексбанк» (Іпотекодержатель) та майновим поручителем ОСОБА_6 «Футбольний клуб «Чорноморець» (Іпотекодавець) був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 6134, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань 41 юридичних осіб-боржників за 41 кредитними договорами, в тому числі і зобов'язань ТОВ «ТК «Ажур» за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014р. (із урахуванням додаткових угод), ТОВ «КК «Геосвіт» за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 22/14 від 26.05.2014р. (із урахуванням додаткових угод) та ТОВ «ВО «Будмонтаж» за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 101/13 від 23.12.2013р. (із урахуванням додаткових угод), передав в іпотеку Іпотеко держателю нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80 289,00 кв.м., основною площею 67 037,5 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62 403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ «ФК «Чорноморець», розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20. Оціночна та заставна вартість предмету іпотеки складає 7 800 000 000,00 грн.
Позивач вважає, що АТ «Імексбанк» здійснило позасудове задоволення своїх вимог шляхом реєстрації за собою права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80 289,00 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Приймаючи до уваги дані обставини, позивач вважає, що був вимушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи у судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
В контексті спірних правовідносин перш за все слід надати оцінку обґрунтованості первісних позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія», оскільки позовні вимоги, які викладені у зустрічній позовній заяві АТ «Імексбанк» є взаємовиключними щодо первісних позовних вимог. Задоволення первісного позову унеможливлює задоволення зустрічних позовних вимог.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
З урахуванням наведеного важливого значення набуває необхідність належного з'ясування питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, в:
1. недотриманні сторонами в момент вчинення правочину вимог закону (ст. 215 ЦК);
2. поширення про особу недостовірної інформації (ст. 277 ЦК);
3. розкриття таємниці про стан здоров'я особи (ст. 286 ЦК);
4. піддання фізичної особи катуванню, жорстокому або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню (ст. 289 ЦК);
5. неповага до гідності та честі особи (ст. 297 ЦК);
6. протиправне позбавлення права власності чи його обмеження (ст. 321 ЦК);
7. безпідставне заволодіння особою майном іншої особи-власника (ст. 387 ЦК);
8. створення власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК);
9. неправомірне використання твору без згоди автора (ст. 443 ЦК);
10. невиконання чи неналежне виконання умов зобов'язання (ст. 610 ЦК);
11. безпідставна одностороння відмова від договору (ст. 651 ЦК);
12. продаж товару неналежної якості (ст. 678 ЦК);
13. втрата (нестача) чи пошкодження речі (ст. 951 ЦК);
14. спричинення фізичній чи юридичній особі майнової чи немайнової (моральної) шкоди (ст.ст. 1166-1167 ЦК).
Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права.
Оспорювання суб'єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб'єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі. Якщо таким органом є суд, то особа, чиє право оспорюється, може вимагати його визнання шляхом звернення із зустрічним позовом.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України закріплено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ч. 2 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Таким чином, аналіз норм ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України,ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 2. ст. 45 ГПК України дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушених прав або охоронюваних законом інтересів, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право та законний інтерес належить, і саме з метою їх захисту (тобто, судовому захисту права неодмінно має передувати його порушення). Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача прав та обов'язків за кредитними договорами № 101/13 від 23.12.2013р., № 7/14 від 18.02.2014р., № 22/14 від 26.05.2014р., які укладені ТОВ «Торгова компанія «Ажур», ТОВ «Виробниче об'єднання «Будмонтаж», ТОВ «Консалтингова компанія «Геосвіт» з АТ «Імексбанк», а тому суд погоджується з правовою позицією відповідача за первісним позовом, що припинення правовідносин, які виникли з кредитних договорів не призведе до відновлення прав та законних інтересів саме позивача.
Позивачем за первісним позовом, не обґрунтовано та документально не підтверджено, які саме права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» порушують правовідносини, які виникли за кредитними договорами № 101/13 від 23.12.2013р., № 7/14 від 18.02.2014р., № 22/14 від 26.05.2014р.
Додатково, суд звертає увагу на те, що у статтях 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Аналогічна правова позиція міститься в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, згідно з яким верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Згідно з пунктом 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Отже, враховуючи зміст позовних вимог та фактичні обставини справи, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія», які стосуються:
- припинення правовідносин між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ажур» та публічним акціонерним товариством «Імексбанк» за договором про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014р. (із урахуванням додаткових угод) на підставі ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»;
- припинення правовідносини між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Геосвіт» та публічним акціонерним товариством «Імексбанк» за договором про відкриття кредитної лінії № 22/14 від 26.05.2014р. (із урахуванням додаткових угод) на підставі ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»;
- припинення правовідносини між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Будмонтаж» та публічним акціонерним товариством «Імексбанк» за договором про відкриття кредитної лінії № 101/13 від 23.12.2013р. (із урахуванням додаткових угод) на підставі ч, 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку».
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Імексбанк» про визнання припиненою іпотеку, що виникла на підставі іпотечного договору, посвідченого 25.09.2014р. нотаріально за реєстровим № 4767, що укладений між публічним акціонерним товариством «Імексбанк» та публічним акціонерним товариством «Чорноморська транспортна компанія» суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 574 ЦК України, підставою виникнення застави є, зокрема, договір.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
За приписами ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека, зокрема припиняється у разі: припинення основного зобовязання або закінчення строку дії іпотечного договору; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. ОСОБА_6 іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Відповідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Одеської області від 02.03.2018р. по справі № 916/1527/15-г було визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Одеської області від 26.10.2015р. по справі № 916/1527/15-г про стягнення із ТОВ «КК «Геосвіт» на користь АТ «Імексбанк» заборгованості за кредитом у сумі 252 980700 грн., заборгованості по відсоткам у сумі 28 569 492 грн. 29 коп., пені у розмірі 3 861 456 грн. 47 коп., тобто суми боргу, яка виникла із договору про відкриття кредитної лінії № 22/14 від 15.08.2014р. (із урахуванням додаткових угод).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2018р. по справі № 916/1527/15-г вищевказану ухвалу місцевого суду було залишено без змін.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2018р. було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Імексбанк» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2018р. по справі № 916/1527/15-г.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2018р. по справі № 916/1422/15-г було визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Одеської області від 30.10.2015р. по справі № 916/1422/15-г про стягнення із ТОВ «ТК «Ажур» на користь АТ «Імексбанк» заборгованості за кредитом у сумі 139 488 208,00 грн., заборгованості по відсоткам у сумі 13 196 731,33 грн., пені у розмірі 3 415 737,34 коп., тобто суми боргу, яка виникла із договору про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014р. (із урахуванням додаткових угод).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2018р. по справі № 916/1422/15-г вищевказану ухвалу місцевого суду було залишено без змін.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018р. було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Імексбанк» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2018р. по справі № 916/1422/15-г.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.06.2018р. по справі № 916/1386/15-г було визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Одеської області від 25.09.2015р. по справі № 916/1386/15-г про стягнення із ТОВ «ВО «Будмонтаж» на користь АТ «Імексбанк» заборгованості за кредитом у сумі 179 000 000,00 грн., заборгованості по відсоткам у сумі 16 323 819,05 грн., пені у розмірі 2 914 126,36 коп., тобто суми боргу, яка виникла із договору про відкриття кредитної лінії № 101/13 від 23.12.2013р. (із урахуванням додаткових угод).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2018р. по справі № 916/1386/15-г вищевказану ухвалу місцевого суду було залишено без змін.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.09.2018р. було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Імексбанк» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2018р. по справі № 916/1386/15-г.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, всіма вищенаведеними судовими рішеннями були встановлені факти припинення зобов'язань ТОВ «ВО «Будмонтаж» за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 101/13 від 23.12.2013р. (із урахуванням додаткових угод), ТОВ «КК «Геосвіт» за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 22/14 від 26.05.2014р. (із урахуванням додаткових угод) та ТОВ «ТК «Ажур» за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014р. (із урахуванням додаткових угод) перед АТ «Імексбанк» із передбаченої ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» підстави, у зв'язку з чим, наведені факти є преюдиційми та не потребують повторного доведення.
З наданих позивачем копій: постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. у справі № 918/539/17 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018р. у справі № 907/600/17 вбачається, що спори у наведених справах не мають відношення до правовідносин, які склалися між учасниками справи№916/2413/18.
Отже в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини встановлені у справах № 918/539/17 та № 907/600/17 не мають преюдиційного значення для вирішення даної справи.
Суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 акціонерного товариства «Імексбанк» щодо неможливості встановлення обставин, які мають значення для вирішення даного спору, в ухвалах господарського суду про визнання наказів такими, що не підлягає виконанню, оскільки вони не ґрунтуються на змісті ст. 328 ГПК України та суперечать нормам ст.ст. 2, 18, 73, 74, 88, 232, 236, 326 ГПК України, так як доводи відповідача за первісним позовом зводяться до переоцінки правової позиції яка викладена судом в рішеннях (ухвалах) які набрали законної сили.
З огляду на зміст поданих ПАТ «Імексбанк» у справу копій постанов Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах № 914/1316/16 та № 916/1889/17, постанови ОСОБА_8 Верховного Суду у справі № 310/11534/13-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного Цивільного суду у справах № 761/17280/16-ц та № 2-478/11 доводи відповідача за первісним позовом є безпідставними, оскільки предмети спору та обставини зазначених справ не є подібними предмету спору та конкретним обставинам даної справи.
Суд звертає увагу, що згідно з ухвалами господарського суду Одеської області від 02.03.2018р. по справі № 916/1527/15-г, від 05.05.2018р. по справі № 916/1422/15-г, 04.06.2018р. по справі № 916/1386/15-г судом встановлено припинення зобов'язання ТОВ «КК «Геосвіт» ТОВ «ТК «Ажур» ТОВ «ВО «Будмонтаж», за кредитними договорами у повному обсязі, отже доводи ПАТ «Імексбанк» щодо неповного задоволення вимог іпотекодержателя за Іпотечним договором є безпідставними.
Крім цього, суд не погоджується з правовою позицією ПАТ «Імексбанк», яка грунтуєтьсчя на тому, що ухвали господарського суду не є судовими рішеннями, а тому не мають преюдиційного значення для вирішення даної справи, оскільки відповідно до чинного ГПК України чітко визначено, що відповідно до ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є:
1) ухвали;
2) рішення;
3) постанови;
4) судові накази.
Ухвалами Господарського суду Одеської області від 02.03.2018р. по справі № 916/1527/15-г, від 05.05.2018р. по справі № 916/1422/15-г, 04.06.2018р. по справі № 916/1386/15-г судом встановлено факт припинення зобов'язання ТОВ «КК «Геосвіт» ТОВ «ТК «Ажур» ТОВ «ВО «Будмонтаж», за кредитиними договорами у повному обсязі, отже доводи ПАТ «Імексбанк» не грунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому в силу ст. 75 ГПК України, наведені факти є преюдиційними та не потребують повторного доведення.
Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 593 ЦК України, право застави припиняється, зокрема у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Приймаючи до уваги, що іпотечний договір, посвідчений нотаріально 25.09.2014р. за реєстровим № 4767, між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Імексбанк» та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Чорноморська транспортна компанія», укладений саме на виконання зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 101/13 від 23.12.2013р. (із урахуванням додаткових угод), за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 22/14 від 26.05.2014р. (із урахуванням додаткових угод) та за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014р. (із урахуванням додаткових угод), зобов'язання по яким припинились, право застави припиняється, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
З огляду на вищенаведене та враховуючи, що ПАТ «Імексбанк» не спростовано належними та допустимими доказами припинення зобов'язання ТОВ «КК «Геосвіт» ТОВ «ТК «Ажур» ТОВ «ВО «Будмонтаж» та відповідно припинення іпотеки за іпотечним договором, який посвідчений нотаріально 25.09.2014р. за реєстровим № 4767, що укладений між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Імексбанк» та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Чорноморська транспортна компанія» позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» в частині визнання припиненою іпотеку, що виникла на підставі іпотечного договору, посвідченого 25.09.2014р. нотаріально за реєстровим № 4767, що укладений між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Імексбанк» та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Чорноморська транспортна компанія» підлягають задоволенню
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2018 по справі 916/2238/17 та у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2019 по справі 916/2238/17.
Крім цього, суд критично оцінює правову позицію ПАТ «Імексбанк», яка грунтується на тому, що позовну заяву ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» підписано особою, яка не мала достатнього обсягу повноважень, оскільки відомості про керівника юридичної особи є загальнодоступною інформацією, яка не потребує доказування в силу ч.3 ст.75 ГПК України. Відповідачем за первісним позовом, не надано будь-яких належних та допустимих доказів в обгрунтування того, що директор ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» ОСОБА_9 не має права підпису позовної заяви, а тому доводи ПАТ «Імексбанк» є необгрунтованими.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» підлягають частковому задоволенню, як частково обґрунтовані, та такі, що відповідають чинному законодавству.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» в частині визнання припиненою іпотеку, що виникла на підставі іпотечного договору, посвідченого 25.09.2014р. нотаріально за реєстровим № 4767, який укладений між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Імексбанк» та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Чорноморська транспортна компанія» унеможливлює задоволення зустрічних позовних вимог (визнання чинною іпотеку та звернення стягнення на предмет іпотеки), оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства «Імексбанк», викладені у зустрічній позовній заяві є взаємовиключними щодо первісних позовних вимог (визнання припиненою іпотеку).
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Первісний Позов ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Імексбанк» про припинення зобов'язань - задовольнити частково.
2. Визнати припиненою іпотеку, що виникла на підставі іпотечного договору, посвідченого нотаріально 25.09.2014р. за реєстровим № 4767, який укладений між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Імексбанк» та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Чорноморська транспортна компанія».
2. В решті позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Імексбанк» - відмовити.
3. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства «Імексбанк» до відповідачів ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ІДЕАЛ БАС» про визнання чинною іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Імексбанк» (пр.Шевченка,буд.8-а, Одеса, Одеська область, 65058 код ЄДРПОУ:20971504) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» (вул.Новощепний ряд,буд.5, Одеса, Одеська область, 65007 код ЄДРПОУ:34221158) витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1762грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення буде складено та підписано 25 березня 2019р.
Суддя О.Ю. Оборотова