21 березня 2019 року Справа № 915/171/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1 підприємства «ІНГУС ОЙЛ», провулок Сабанський, 3, офіс 9-Н, м. Одеса, Одеська область, 65014 (код ЄДРПОУ 36143790);
до відповідача ОСОБА_2 підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», вул. Галини Петрової, 2А, м. Миколаїв, 54029 (код ЄДРПОУ 31159920)
про стягнення коштів в розмірі 555 787, 50 грн.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
До господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне підприємство “ІНГУС ОЙЛ” з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” коштів в сумі 555 787, 50 грн., в тому числі: 506 670, 00 грн. - заборгованості за поставлений товар за договором поставки № Т-2/08/05/18 від 08.05.2018 року; 12 070, 66 грн. - 3 % річних за порушення грошового зобов'язання та 37 046, 84 грн. - інфляційних збитків.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 28.02.2019 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.02.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні до 21.03.2019 року.
Сторони явку повноважних представників в судове засідання 21.03.2019 року не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (арк. 86-87).
26.02.2019 року від позивача надійшло клопотання вх. № 3059/19 від 26.02.2019 року про розгляд справи за відсутності представника позивача на судових засіданнях (арк. 80).
Клопотання судом задоволено.
Причини неявки представника відповідача суду не повідомлені.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
В судовому засіданні 21.03.19 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.
Заяви та клопотання відсутні.
ІІІ. ОСОБА_3 ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
1. Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № Т-2/08/05/18 від 08.05.2018 року, укладеного між сторонами, а саме: зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отриманий товар, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість за поставлений товар, та, як наслідок, на суми прострочень позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні збитки. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 20, 193, 222 ГК України, ст. 525, 526, 530, 610, 625, 655, 692, 712 ЦК України та умовами договору.
2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
08.05.2018 року між ОСОБА_1 підприємством «ІНГУС ОЙЛ» (постачальник) та Дочірнім підприємством “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (покупець) було укладено договір поставки бітуму дорожнього марки БНД 60/90 № Т-2/08/05/18 (арк. 15-20).
Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018 р.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступні товари: Бітум дорожній марки БНД 60/90 (далі-товар).
Відповідно до п. 5.4 Договору після передачі товару та виконання обов'язку з поставки уповноважена покупцем особа підписує видаткові накладні на отриманий товар та передає їх постачальнику.
Обов'язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.2 договору.
Відповідно до п. 5.5 Договору датою передачі товару від продавця покупцю, вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально - відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами та виконання постачальником умов договору.
Відповідно до п. 6.1.2 Договору покупець зобов'язаний, зокрема приймати поставлені товари згідно з видатковими накладними актом приймання-передачі товару.
Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2. Договору, проте у будь-якому випадку після отримання покупцем повного розрахунку від замовника на відповідні цілі.
Відповідно до п. 4.2 Договору рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію товару, ТТН та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів (у тому числі електронних) постачальник зобов'язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати).
Відповідно до п. 4.3 Договору сторони свідчать, що покупець зобов'язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар на протязі 30 банківських днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1., п. 4.2. цього договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від замовника на відповідні цілі. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом з описом вкладення покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до п. 6.4.1 Договору постачальник має право, зокрема, своєчасно (відповідно до умов договору) та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.
Відповідно до п. 6.1.1 Договору покупець зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
Відповідно до п. 6.2.4 Договору покупець має право, зокрема, повернути рахунок постачальнику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 4.2 розділу IV цього договору (відсутність печатки, підписів тощо).
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору поставки поставлено відповідачу товар (бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90) в загальній кількості 50, 46 тон на загальну суму 731 670, 00 грн., що підтверджується наступними документами:
- видатковою накладною № 478 від 09.05.2018 року на суму 360 180, 00 грн. та товарно-транспортною накладною № ИГ000000478/1 від 09.05.2018 року (арк. 22, 24);
- видатковою накладною № 512 від 11.05.2018 року на суму 371 490, 00 грн. та товарно-транспортною накладною № ИГ000000512/1 від 11.05.2018 року (арк. 23-25).
Підставою поставки товару у видатковій накладній зазначено договір № Т-2/08/05/18 від 08.05.2018 року.
Товар отримано представником відповідача ОСОБА_4 на підставі довіреності № 253 від 09.05.2018 року (строк дії довіреності з 09.05.2018 року по 31.05.2018 року) (арк. 21).
На виконання умов п. 4.2 договору згідно актів приймання-передачі документів від 09.05.2018 року та від 11.05.2018 року позивачем надано відповідачу комплект документів, а саме: рахунки на оплату № 326 від 09.05.2018 року та № 361 від 11.05.2018 року на загальну суму 731 670, 00 грн. (арк. 28-29), зареєстровані податкові накладні № 3 від 09.05.2018 року та № 4 від 11.05.2018 року (арк. 31-34), вищевказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, а також сертифікати відповідності і паспорти якості на товар (арк. 26-27).
Факт отримання вказаних документів відповідачем підтверджується підписом уповноваженої особи ОСОБА_4 та печатками відповідача на самих документах та актах приймання-передачі документів від 09.05.2018 року та від 11.05.2018 року (арк. 26-27).
05.10.2018 року відповідачем проведено оплату в розмірі 25 000 грн., що підтверджується банківською довідкою 24.01.2019 року, платіжним дорученням № 447 від 05.10.2018 року та Актом звірки взаєморозрахунків станом на 04.12.2018 року, складеного, підписаного та скріпленого печатками сторін (арк. 30).
В подальшому 28.12.2018 року відповідачем проведено оплату в розмірі 200 000 грн., що підтверджується банківською довідкою 24.01.2019 року та платіжними дорученнями № 997 та 998 від 28.12.2018 року (арк. 35, 37-38).
Отже, всього відповідачем проведено оплату за товар в розмірі 225 000 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 506 670, 00 грн. (731 670, 00 грн. - 225 000, 00 грн.).
У зв'язку з неповною оплатою за товар позивач звернувся до відповідача із претензією № 18-12-П/2 від 18.12.2018 року, у якій просив негайно оплатити суму заборгованості (арк. 13). Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною (арк. 12).
Доказів направлення відповіді на вказану претензію відповідачем суду не подано.
Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_5 ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вказано вище, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 731 670, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи довіреністю, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, рахунками та актами приймання-передачі документів (арк. 21-29).
Відповідач частково сплатив за отриманий товар в сумі 225 000, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківською довідкою та платіжними дорученнями (арк. 35-38).
В силу п. 4.3 договору покупець зобов'язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар на протязі 30 банківських днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1., п. 4.2. цього договору.
Як вказано вище, на виконання п. 4.1, п. 4.2 договору позивачем надано відповідачу передбачений умовами договору комплект документів на товар, що підтверджується актами приймання-передачі документів за договором від 09.05.2018 року та від 11.05.2018 року (арк. 26-27).
Доказів повернення відповідачем позивачу комплекту документів в порядку п. 6.2.4 договору суду не подано.
Отже, в силу умов п. 4.3 договору строк виконання зобов'язання з оплати за товар настав. Останніми днями виконання зобов'язання з оплати за товар по вищевказаним двом поставкам є 21.06.2018 року включно та 23.06.2018 року включно.
Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 506 670, 00 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за отриманий товар за договором № Т-2/08/05/18 від 08.05.2018 року в сумі 506 670, 00 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).
Позивачем нараховано відповідачу 12 070, 66 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 21.06.2018 року по 21.01.2019 року.
Перевіривши розрахунок розміру пені, виходячи з дат порушення зобов'язання з оплати, починаючи з 22.06.2018 року та 24.06.2018 року відповідно по 21.01.2019 року, судом встановлено, що 3 % річних становлять 12 173, 38 грн.
Розгорнутий розрахунок 3 % трьох відсотків, здійснений позивачем, а також судом наявний в матеріалах справи (арк. 14, 89).
Проте, суд, не виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 12 070, 66 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.
Позивачем також нараховано відповідачу 37 046, 84 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов'язань, за період з червня 2018 року по грудень 2018 року.
Перевіривши розрахунок розміру інфляційних втрат, судом встановлено, що при розрахунку індексу інфляції позивачем допущено арифметичні помилки.
Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат. Таким чином, інфляційні втрати становлять 36 761, 73 грн. Детальний розрахунок інфляційних втрат, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 90-92). Розрахунок розміру інфляційних втрат здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу з урахуванням здійснених відповідачем оплат, які перевірялись судом по платіжним дорученням.
Отже, вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 36 761, 73 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті інфляційних втрат в розмірі 285, 11 грн. слід відмовити.
VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Правовідносини між сторонами у даній справі регулюються договором поставки, який в силу ст. 629 ЦК України є обов'язковим до виконання. Умовами договору встановлено чіткі строки проведення оплати за отриманий товар. Проте, відповідачем оплату за отриманий товар не сплачено у повному обсязі та у встановлені строки, що не спростовано самим відповідачем та підтверджено матеріалами справи. На підставі ст. 625 ЦК України позивачем обґрунтовано нараховано три відсотки річних та інфляційні втрати. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 8 332, 54 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Судовий збір в розмірі 4, 28 грн. слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», вул. Галини Петрової, 2А, м. Миколаїв, 54029 (код ЄДРПОУ 31159920) на користь позивача ОСОБА_1 підприємства «ІНГУС ОЙЛ», провулок Сабанський, 3, офіс 9-Н, м. Одеса, Одеська область, 65014 (код ЄДРПОУ 36143790):
- 506 670, 00 грн. (п'ятсот шість тисяч шістсот сімдесят грн. 00 коп.) - заборгованості за поставлений товар за договором № Т-2/08/05/18 від 08.05.2018 року;
- 12 070, 66 грн. (дванадцять тисяч сімдесят грн. 66 коп.) - 3 % річних;
- 36 761, 73 грн. (тридцять шість тисяч сімсот шістдесят одна грн. 73 коп.) - інфляційних збитків;
- 8 332, 54 (вісім тисяч триста тридцять дві грн. 54 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. Відмовити в позові в частині стягнення 285, 11 грн. (двісті вісімдесят п'ять грн. 11 коп.) - інфляційних збитків.
5. Судовий збір в розмірі 4, 28 грн. (чотири грн. 28 коп.) покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 25.03.2019 року.
Суддя Е.М. Олейняш