справа № 2-а- 299/10
2 лютого 2010 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Шабельнікова С.К.,
при секретарі - Павліченко Т.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Зміївського районного суду Харківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДПС БДПС прапорщика міліції ОСОБА_2 про оскарження постанови ДАІ про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,
ОСОБА_1 31 липня 2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом до УДАС БДПС прапорщика міліції ОСОБА_2, в якому просить скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення серії АХ № 173270 від 26 липня 2009 року. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 26 липня 2009 року, о 7 годині 35 хвилин, він, керуючи належним йому автомобілем НОМЕР_1, рухався по прос. Гагаріна в м. Харкові зі швидкістю 55 км/год, та їхав в третьому ряді автомобілів. Одночасно, попереду нього в третьому ряді, рухалися два автомобілі, по другому ряду рухалися 2 автомобілі, по першому ряду їхав автобус.
Незважаючи на це, його було зупинено працівником ДПС, який на його питання про причину зупинки пояснив, що згідно показання прибору «Беркут» він рухався зі швидкістю 83 км/год. Хоча фактично, працівник ДПС зупиняв автомобілі, які рухалися попереду нього, а коли ті не зупинилися, було зупинено його, і це при тому, що він їхав не сам, а в його автомобілі знаходилися ще два свідки, які це бачили і були присутні при розмові працівника ДПС з ним.
Після чого працівник ДПС взяв його документи та виніс відносно нього постанову про адміністративне стягнення, згідно якої його було оштрафовано на 260 грн. Після цього, він підійшов до нього та заявив щоб він підписав постанову та протокол про адміністративне правопорушення. Коли на це він відповів, що не згоден з накладенням адміністративного стягнення, працівник ДПС почав нецензурно лаятися та ображати його, взяв постанову по справі про адміністративне правопорушення, щось записав та завив, що на нього накладено штраф у подвійному розмірі на суму 520 грн. Він не став сперечатися з людиною, яка ображала та вела погрозливо, а отримав постанову та протокол незважаючи на те, що при його складені не були присутні поняті. Крім того, він вказав в протоколі чому незгоден з діями працівника ДПС.
Вважав, що дії працівника ДПС безпідставні, необґрунтовані та не відповідають дійсності на підставі наступного.
Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених зазначеним кодексом та іншими законами України.
В його випадку працівник ДПС безпідставно його зупинив, вів себе погрозливо та образливо, незважаючи на присутність в автомобілів пасажирів, не надав фактичного доказу, який би підтвердив, що він порушив правила дорожнього руху, незрозуміло, яким доказом доведена його вина в скоєнні правопорушення, замість цього на нього накладається штраф в подвійному розмірі.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Але в його випадку, єдиним доказом, що підтверджує його нібито вину, є лише заява та посилання працівника ДПС на його прилад (який згідно чинного законодавства не є доказом), відсутні були навіть поняті, що лише підтверджує незаконність дій працівника ДПС.
Тим самим працівник ДПС порушив вимоги ст. 7 КУпАП, якою передбачено, що забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення, повинно застосовуватися у точній відповідності з законом, тим самим порушивши вимоги ст. 33 КУпАП якою передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладаються у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами України.
Таким чином, вважав, що є всі законні підстави для скасування постанови про адміністративне правопорушення та притягнення до відповідальності працівника ДПС за протиправні дії по відношенню до нього та порушення його конституційних прав.
Просив задовольнити позов в повному обсязі
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Постановою старшого інспектора УДПС БДПС прапорщика міліції ОСОБА_2 від 26 липня 2009 року серії АХ №173270 на ОСОБА_1В, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за наступних обставин: 26 липня 2009 року о 7 год. 30 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21053, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, по просп. Гагаріна, 286 зі швидкістю 83 км/год. в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «Населений пункт». Швидкість зафіксовано приладом Беркут №0601009. (а.с. 5,6).
У відповідності до ст. 246 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідністю з ч. ч. 1, 3 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішенню справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
У відповідності до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано будь-яких заперечень проти позовної заяви, а надані докази: керівництво з експлуатації вимірювача швидкості «Беркут», свідоцтва про повірку робочого стану вимірювальної техніки на прилад «Беркут» № 0601009, карту маршруту та відомості обліку роботи ІДПС БДПС м. Харкова пр-ка міліції ОСОБА_2, що не спростовують доводи позивача щодо незаконності винесеної у відношенні нього постанови про накладення адміністративного стягнення.
Тобто доказів, які б дали змогу суду в повній мірі з'ясувати обставини справи, визначити наявність чи відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, спростувати чи підтвердити пояснення позивача, відповідачем надано не було, рівно як і не було надано заперечень на позов ОСОБА_1
Наведене свідчить про те, що матеріалами справи жодним чином не підтверджено вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності своїх дій, спрямованих на притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню, постанова серії АХ № 173270 від 26 липня 2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 246, 251, 254, 256, 268, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 9, 70, 71, 72, 99-103, ч. 4 ст. 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АХ № 173270 від 26 липня 2009 року відносно ОСОБА_1 про накладення стягнення у розмірі 520 грн. - скасувати.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасної подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги. Повний текст постанови виготовлено 5 лютого 2010 року.
Головуючий: