справа №2-60/2009р. -
Іменем України
22 січня 2009 року Красноградський районний суд Харківської області у складі: судді Болотової Л.І., при секретарі Міхньович СМ. , за участю сторін та їх представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку з надвірними спорудами та визначення порядку користування земельною ділянкою; ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частки у спільній сумісній власності,
У Зачепилівський районний суд звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про поділ господарських будівель, виділення 1\2 частини квартири в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою.
ОСОБА_1 звернулася з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ та виділення 1\2 частини житлового будинку відповідача і визначення порядку розпорядження земельною ділянкою.
Крім цього, у Зачепилівський районний суд звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з позовами до ОСОБА_2 про визначення частки у спільній сумісній власності у жилому будинку, господарських спорудах, транспортних засобах, належних ОСОБА_2 та визнання права власності на визначені частки.
ОСОБА_2 звернувся у свою чергу з зустрічним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування збитків.
Усі позови Зачепилівським судом об'єднані у одне провадження.
Ухвалою Зачепилівського районного суду від 26.05.2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ господарських будівель, виділення 1\2 частини квартири в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою виділено у самостійне провадження.
У зв'язку з відводом суддям Зачепилівського районного суду справа передана для розгляду Красноградському районному суду.
22.12.2008 року позивач ОСОБА_2 відмовився від свого зустрічного позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування збитків; відмова від позову прийнята судом і провадження по справі за вказаним позовом закрито.
Згідно позовних вимог, що залишилися для розгляду у даній цивільній справі, позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ та виділення 1\2 частини житлового будинку відповідача і визначення порядку розпорядження земельною ділянкою, доповнивши свою заяву вимогою визнати житловий будинок у селі Миколаївка по вулиці Садовій, належний відповідачу ОСОБА_2 спільною сумісною власністю, а її - суб'єктом спільної сумісної власності на цей будинок за період с 1997 року по липень 2003 року. При цьому позивачка зазначила, що сторони у 1997 році створили сім'ю без реєстрації шлюбу, вона та двоє її неповнолітніх дітей стали проживати у будинку, що належить відповідачу, розташованому у с Миколаївка Зачепилівського району, по вулиці Садовій. За час проживання її та дітей у сім'ї ОСОБА_2 вони суттєво збільшили цінність садиби, і зокрема житлового будинку, завдяки своїм трудовим затратам та спільним коштам, чим створили спільну сумісну власність на будинок відповідача : здійснили капітальний ремонт житлового будинку ОСОБА_2 , збудували сарай на 20 голів свиней, сушарку, інші господарські споруди у його домоволодінні. Тому позивачка просить суд визнати та виділити на її користь 1/2 частину вказаного житлового будинку ОСОБА_2 та визначити порядок розпорядження земельною ділянкою при цьому домоволодінні пропорційно визначеним господарсько-підсобним спорудам в садибі відповідача.
Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися з позовами до ОСОБА_2 про визначення частки у спільній сумісній власності у жилому будинку, господарських спорудах, транспортних засобах, належних ОСОБА_2 та визнання права власності на визначені частки, вказавши, що вони, бувши неповнолітніми, з мамою, ОСОБА_1 з 1997 року по 2003 рік проживали однією сім'єю з ОСОБА_2 у його домоволодінні в с Миколаївка по вулиці Садовій. Усі ці роки вони працювали у домогосподарстві ОСОБА_2, збільшуючи вартість усього його домоволодіння, допомагали матері приймати участь у капітальному ремонті цього будинку, будівництві господарських споруд, допомагали придбати трактор ЮМЗ-6, трактор МТЗ-80, автопричеп та інше майно. На підставі цього вони вважають, що мають право на визначення судом їх часток у спільній власності в жилому будинку, що належить відповідачу та господарських спорудах, транспортних засобах. При цьому вони просять суд поновити строк позовної давності за зверненням до суду з їх позовами, тому що вони у 2003-2004 роках не мали цивільної дієздатності, бувши неповнолітніми.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, що діє у суді за себе та за дорученням позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, позови підтримала у повному обсязі й пояснила суду, що по вулиці Садовій у с Миколаївка поряд знаходяться два будинки. Один будинок належав їй на праві особистої власності, а за рішенням Зачепилівського районного суду від 19.09.2005 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на 1\2 частину цього будинку, спір про реальний розподіл якого виділено судом в окреме провадження. Поряд з цим будинком знаходиться будинок з господарськими будівлями, що належить на праві особистої власності ОСОБА_2 , й належав йому ще до моменту їх знайомства та спільного проживання, тобто до 1997 року. Прийшовши на запрошення ОСОБА_2 жити у його садибу й фактично створивши сім'ю, вона з дітьми суттєво збільшили цінність садиби і зокрема житлового будинку завдяки своїм трудовим затратам та спільним коштам, чим створили спільну сумісну власність на будинок відповідача : здійснили капітальний ремонт житлового будинку ОСОБА_2 /переклеїли обої, перефарбували будинок, підтримували його у належному стані/, добудували коридор у будинку, збудували сарай на 20 голів свиней, сушарку, інші господарські споруди у його домоволодінні, дуже тяжко й багато працювали вона й діти у присадибному господарстві відповідача, вирощуючи свиней та птицю, працюючи в полі. За рішенням Зачепилівського районного суду від 19.09.2005 року за ремонт коридору у будинку, будівництво сараю, сушарки, туалету з ОСОБА_2 на її користь стягнуто кошти. Діти ж її нічого не отримали й з позовом до ОСОБА_2 раніше не зверталися. А тому вона вважає, що проживши фактично як члени сім'ї відповідача, вона та її діти перетворили приватний будинок відповідача у спільну сумісну власність своєю працею та коштами й вона має право на 1\2 частину будинку відповідача й бажає отримати половину його вартості у грошовому еквіваленті, суму якого вказати не може через відсутність грошової оцінки будинку, а також бажає компенсації за половину земельної ділянки при цьому будинку. Крім того її діти - позивачі - мають отримати також частки у будинку, розмір яких має визначити сам суд, у грошовому еквіваленті, а також у всіх побудованих вищеназваних надвірних будівлях, та частку у тракторі ЮМЗ-6, тракторі МТЗ-80, автопричепі та іншому майні, не вказуючи у позовах розмір таких часток. Представник позивачки Заїка її позов підтримав у повному обсязі, вважаючи його доведеним.
Відповідач ОСОБА_2 позови не визнав у повному обсязі й пояснив суду, що дійсно позивачка ОСОБА_1 була на протязі з 1999 року по 2003 рік його співмешканкою, проживала зі своїми неповнолітніми дітьми у його господарстві у селі Миколаївка. 19.09.2005 року Зачепилівським судом між ним та позивачкою ОСОБА_1 було поділено усе спільно нажите майно: будинок, придбаний за спільні кошти та зареєстрований на ім'я ОСОБА_1, прибудови до його особистого будинку, що є знову предметом даного судового розгляду, тракторів та іншого спільного майна. Рішення набуло законної сили. Відповідач вказав, що сторони дійсно займалися спільним веденням господарства, жили сім'єю, він годував дітей позивачки, але спірний будинок є його приватної власністю, нажитою ще під час попереднього шлюбу, до зустрічі з позивачкою; ніякого капітального ремонту будинку не було, й ніяких поліпшень та покращення його позивачка не робила й цінність не збільшувала, присуджені кошти за рішенням суду відповідач вже виплатив позивачці, й вважає, що своїми позовами вона не дає йому спокійно жити.
Представник відповідача ОСОБА_6 пояснив суду, що позивачі не надали суду будь-яких доказів своїх позовів, сам факт спільного проживання у незареєстрованому шлюбі не дає позивачам підстав ділити особисте майно відповідача, придбане ним задовго до початку спільного проживання сторін за кошти ОСОБА_2, й просив відмовити у позовах.
Вислухавши сторони, їх представників, вивчивши письмові докази, оцінивши доводи сторін суд встановив наступне.
Позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсно було пропущено строк позовної давності по справі, який суд вважає необхідним поновити, враховуючи, що в період строку позовної давності вказані позивачі були неповнолітніми й не могли в повній мірі захистити свої права.
Згідно рішення Зачепилівського суду від 19.09.2005 року між ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 було поділено усе спільно нажите майно: будинок, придбаний за спільні кошти та зареєстрований на ім'я ОСОБА_1, прибудови до будинку, належного особисто ОСОБА_2, що є предметом даного судового розгляду, тракторів та іншого спільного майна. Рішення набуло законної сили. /а.с. 10-16/
Сторони не заперечують, що спірний будинок знаходився у особистій власності ОСОБА_2 задовго до початку їх спільного проживання. И ця обставина підтверджена довідкою сільради та копією рішення Зачепилівського суду від 25.04.1989 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про виділ частки з колгоспного двору, де спірний будинок, що належав подружжю ОСОБА_2 , існував та був предметом поділу; в натурі залишився у ОСОБА_2 , який сплатив за рішенням суду за частку нього грошову компенсацію. /а.с. 223-225/
Доводи позивачів про те, що за час їх проживання у сім'ї ОСОБА_2 вони суттєво збільшили цінність його садиби і зокрема житлового будинку завдяки своїм трудовим затратам та спільним коштам, чим створили спільну сумісну власність на будинок відповідача : здійснили капітальний ремонт житлового будинку ОСОБА_2 , переклеїли обої, перефарбували будинок, підтримували його у належному стані - ніякими доказами, крім слів позивачів та складених ними же, необгрунтованих належними доказами розрахунків, не підтверджено.
Нічим не підтверджено позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо їх участі у придбанні разом з матір'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільного майна, спір про який вирішувався судом 19.09.2005 року: прибудови коридору, побудованих надвірних будівель у садибі ОСОБА_2 , вкладення коштів в придбання іншого майна, визнаного Зачепилівським судом як спільного для ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Суд не може винести судове рішення, яке ґрунтується на припущеннях, емоціях, і не доведено належними та достатніми доказами.
Згідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України й ст. 86 ЦК України (1963 року) власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним.
Згідно ст. 22 КпШС України (1969 року), яким суд має керуватися, так як правовідносини між сторонами мали місце до 01.01.2004 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Сторони подружжям ніколи не були, бо шлюб не реєстрували. Така ж норма закону міститься у ст. . 368 ЦК України, що набув чинності з 1.01.2004 року: «ОСОБА_6, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене законом або договором. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім»ї, є їхньою сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.»
Позивачі не довели у суді, що спірний будинок, який належить ОСОБА_2 набутий в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, і тому є їхньою сумісною власністю, як не довели позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 свої позови щодо створення спільної власності з ОСОБА_2 на інше спірне майно.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку з надвірними спорудами та визначення порядку користування земельною ділянкою та позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частки у спільній сумісній власності необхідно відмовити у повному обсязі.
У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому, відмовляючи позивачам у позові, суд вважає неможливим стягнення з відповідача на користь позивачів їх судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 256, 267, 317, 319, 321, 325, 368, 370 ЦК України, ст. 86 ЦК України (1963 року), ст. 22 КпШС України, ст. ст. 5, 6, 10, 60, 88, 208, 209, 212 -215, 218 ЦПК України, суд-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку з надвірними спорудами та визначення порядку користування земельною ділянкою та позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частки у спільній сумісній власності - відмовити у повному обсязі.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Харківської області через Красноградський районний суд