Справа № 127/28914/18
Провадження № 2/127/4956/18
(З А О Ч Н Е)
21 березня 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Воробйова В.В.,
при секретарі: Середі Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог: Публічного акціонерного товариства "Комерційного банку "Надра" про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог: Публічного акціонерного товариства "Комерційного банку "Надра" про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності, мотивуючи позов тим, що сторони перебували у шлюбі з 05.11.1995 року до 02.10.2012 року, який був зареєстрований Луко-Барською сільською радою Вінницької області, про що зроблено актовий запис №11. Рішенням суду від 26.01.2016 року шлюб між сторонами було розірвано. Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з позивачем.
В період перебування у шлюбі сторонами було придбано квартиру №8 по вул. Конєва (наразі ОСОБА_5), 6 в м. Вінниці за ціною 126 224,00 грн. Відповідач до підписання договору купівлі-продажу передав продавцям їх спільні кошти в сумі 35 324,00 грн., а решту суми було отримано в кредит, відповідно до кредитного договору № 14/03/2008/840-ЖК/132 від 14.03.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «КБ «Надра». Позивач являється поручителем за кредитним договором. Крім того, вказана квартира була передана в іпотеку ВАТ «КБ «Надра», в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором. З моменту розлучення, позивач з неповнолітньою донькою не проживає в даній квартирі, оскільки відповідач не надає ключі від їх квартири. Позивач фактично позбавлена права та можливості користуватись майном, яке було придбане у шлюбі, тому вона змушена була звернутися в суд для захисту своїх прав та інтересів.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести за відсутності представника позивача та не заперечив проти ухвалення заочного рішення. Також просив стягнути правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяв та заперечень від відповідача до суду не надходило.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подавав до суду заяви, в яких просив провести розгляд справи у його відсутність. Проти задоволення позову заперечив з тих підстав, що спірна квартира перебуває під іпотекою.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Матеріалами справи встановлено, що 05.11.1995 року сторони зареєстрували шлюб у Луко-Барській сільській раді Барського району Вінницької області, про що зроблено відповідний запис №11 (а.с. 15).
Після укладення шлюбу позивач змінила своє дошлюбне прізвище «Сосідко» на «Оленич».
Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 18-19).
Зі змісту рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.01.2016 року по справі № 127/27460/15-ц вбачається, що шлюб між сторонами було розірвано, місцем проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначено постійне місце проживання матері ОСОБА_1 Також зазначеним рішенням суду з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі ј частки доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.12.2015 року і до досягнення повноліття. Дане рішення суду набрало законної сили 06.02.2016 року (а.с. 16-17).
Судом встановлено, що 14.03.2008 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу, відповідно до умов якого продавці в рівних частках кожний передали у власність (продали), а покупець прийняв у власність (купив) квартиру №8, що знаходиться в житловому будинку під №6 на вул. Конєва в м. Вінниці (а.с. 20-21). За домовленістю сторін продаж вчинено за 126 224,00 грн., з яких 35 324,00 грн. продавці отримали від покупця до підписання цього договору, а решту - 90 900,00 грн. покупець зобов'язався передати продавцям протягом 1 банківського дня.
При цьому, 14.03.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №14/03/2008/840-ЖК/132, згідно умов якого останній отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 18324,00 дол. США за програмою «Перше житло». Цільовим використанням кредиту є проведення розрахунку по договору купівлі-продажу від 14.03.2008 року, що укладений між позичальником та ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, згідно якого позичальник придбав у власність нерухоме майно - квартиру №8, що знаходиться за адресою м. Вінниця, вулиця Конєва, буд. №6 (а.с. 22-26).
Також, 14.03.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання поручилась перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору №14/03/2008/840-ЖК/132 від 14.03.2008 року (а.с. 27- 28).
Крім того, 14.03.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, згідно умов якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань, що випливає з кредитного договору шляхом передачі в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 29-32).
Отже, матеріалами справи встановлено, що власником вказаної вище квартири є відповідач ОСОБА_2 (а.с. 33).
Судом встановлено, що сторони перебуваючи в зареєстрованому шлюбі придбали для потреб сім'ї квартиру №8, що знаходиться в житловому будинку під №6 по вул. Конєва в м. Вінниці, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, кредитним договором, договором купівлі-продажу квартири. Зазначена квартира була оформлена на відповідача.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Частинами 1, 2 ст. 61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Згідно з ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
На підставі викладеного вище суд дійшов висновку про те, що спірна квартира була придбана сторонами у період шлюбу та для потреб сім'ї, джерелом набуття останнього були спільні сумісні кошти.
Судом не встановлено належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо можливості відступу від засад рівності часток подружжя.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку квартири №8 на другому поверсі двоповерхового житлового будинку типу гуртожиток для малосімейних, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Олексія Береста (колишня Конєва), 6, ринкова вартість об'єкта оцінки станом на 24.10.2018 року становить 180 279,00 грн. (а.с. 34-64). Тому, частки сторін у спірному майні в грошовому еквівалентні, станом на час розгляду справи, становлять по 90 139,50 грн.
Суд критично ставиться до заперечення третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк “Надра” проти позовних вимог позивача з тих підстав, що спірна квартира перебуває в іпотеці. Таке твердження є необґрунтованим та не означає, що в судовому порядку неможливо поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним.
Крім того, відповідно до ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.
Таким чином, у результаті придбання подружжям нерухомого майна в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України “Про іпотеку”, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про поділ квартири АДРЕСА_2 та визнання права власності на 1/2 частку у праві власності на вказану квартиру за позивачем є обґрунтованими, оскільки суду не було надано та судом не встановлено доказів щодо домовленості між співвласниками цієї квартири про частки у спільній сумісній власності, а тому саме Ѕ частка у зазначеній квартирі є об'єктом права спільної сумісної власності сторін.
Щодо вимоги представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн., то суд зазначає наступне.
Позивачем в позовній заяві було наведено розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого вони складаються з 901,40 грн. сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн. В заяві про розгляд справи за відсутності представника, вказано про відшкодування позивачу витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В супереч вимогам вищевказаного законодавства, ні позивачем, ні її представником не було надано суду детального опису виконаних робіт та підтвердження про їх оплату позивачем.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Оскільки, матеріалами справи не доведено обставин щодо оплати послуг за надання правової допомоги позивачу, суд відмовляє у їх стягненні з відповідача.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 901,40 грн., тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60, 61, 65, 69, 70 СК України, ч. 2 ст. 372 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», п. 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року, ст.ст. ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог: Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра» про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності - задовольнити частково.
Поділити спільне майно подружжя - квартиру №8, що знаходиться в житловому будинку під №6 на вул. ОСОБА_5 (колишня вул. Конєва) в м. Вінниці, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частку даної квартири, вартістю 90 139,50 грн. (дев'яносто тисяч сто тридцять дев'ять грн. 50 коп.)
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 901, 40 грн. (дев'ятсот одну гривню 40 коп.).
В решті позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: 21021, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, кв. 9,11, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.
Третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456.
Повний текст судового рішення складений 21.02.2019 року.
Суддя: