18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
25 березня 2019 року справа № 925/285/19
м. Черкаси
Суддя Господарського суду Черкаської області Дорошенко М.В., розглянувши позовну заяву заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Лисянської районної державної адміністрації до фізичної особи-підприємця Вербицького Василя Івановича про розірвання договору оренди водного об'єкта та зобов'язання повернути водний об'єкт,
Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури (вул. С. Терещенко, 40-а, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації (бул. Шевченка, 185, м. Черкаси, Черкаська область, 18000, код ЄДРПОУ 00022668) та Лисянської районної державної адміністрації (пл. Миру, 27, смт. Лисянка, Черкаська область, код ЄДРПОУ 04061240) до фізичної особи-підприємця Вербицького Василя Івановича (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) про:
розірвання укладеного між Лисянською районною державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем Вербицьким В.І. договору оренди водного об'єкту (його частин) загальнодержавного значення від 15.05.2002, зареєстрованого у Лисянському районному відділі земельних ресурсів 19.06.2002 за №10, щодо земельної ділянки площею 11,1 га в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району;
зобов'язання фізичної особи - підприємця Вербицького Василя Івановича повернути Черкаській обласній державній адміністрації за актом приймання - передачі водний об'єкт (ставок площею 11,1 га), розташований за межами села Хижинці на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області в придатному для використання стані відповідно до характеристик стану об'єкта.
Відповідно до стаття 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною 3 статі 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи значення поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який як однієї із засад правосуддя, передбачений пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України.
Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, який набрав чинності з 15.07.2015, визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" містить, зокрема, такі норми:
1. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
3. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З викладених вище положень чинного законодавства України випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
З позову прокурора вбачається, що спірні правовідносини виникли з договору оренди водного об'єкту (його частин) загальнодержавного значення від 15.05.2002, укладеного між Лисянською районною державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем Вербицьким В.І. Об'єктом оренди є землі водного фонду, що знаходяться в державній власності і розміщені на території Хижинської сільської ради загальною площею 11,1 га, з них: 11,0 га водного простору Хижинської сільської ради з дамбою (0,1 га) Хижинської сільської ради з прибережною захисною смугою.
Порушення інтересів держави прокурор обґрунтував використанням відповідачем водного об'єкту без дозволу на спеціальне водокористування, зафіксованим Державною екологічною інспекцією у Черкаській області, недотриманням відповідачем зобов'язання щодо здійснення заходів охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта, неоформленням відповідачем права користування гідротехнічними спорудами, а необхідність захисту цих інтересів держави - необхідністю відновлення законності у вирішенні такого суспільно значимого питання як використання водного об'єкту, що здійснюється з порушенням чинного законодавства.
Позивачами прокурор визначив Черкаську обласну державну адміністрацію та Лисянську районну державну адміністрації як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах,
В обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах прокурор зазначив, що Черкаська обласна державна адміністрація та Лисянська районна державна адміністрація ініціювали питання про розірвання договору оренди з орендарем, проте до суду вказані матеріали не скерували.
Оцінивши приведені вище доводи прокурора на предмет відповідності їх вимогам приведених вище норм чинного законодавства України, господарський суд відмічає наступне:
прокурор не вказав у позові і не подав разом з ним до суду докази неможливості самостійного захисту Черкаською обласною державною адміністрацією та Лисянською районною державною адміністрацією як юридичними особами інтересів держави у спірних правовідносинах, а також неналежності здійснення ними такого захисту;
саме лише посилання прокурором у позовній заяві на те, що визначені ним позивачі неналежним чином не здійснюють відповідні повноваження із захисту інтересів держави, без доведення цього відповідними доказами, не є підставою для прийняття судом рішення у такому спорі по суті, оскільки за змістом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
З огляду на викладене господарський суд дійшов до висновку, що у даному випадку немає передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Лисянської районної державної адміністрації через не доведення прокурором підстав представництва.
Пунктом 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Отже, позовна заява заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури і додані до неї документи підлягають поверненню йому на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України через відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
На підставі вище викладеного, керуючись пунктом 4 частини 5 статті 174, статтею 234, Господарського процесуального кодексу України, суддя
Повернути заступнику керівника Звенигородської місцевої прокуратури позовну заяву і додані до неї документи.
Ця ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і протягом десяти днів може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя М.В. Дорошенко