25 березня 2019 року Справа № 926/773/19
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., розглянувши
заяву акціонерного товариства "Чернівціобленерго"
до ОСОБА_1
про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію у сумі 3145,44 грн
Акціонерне товариство "Чернівціобленерго" звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 3145,44 грн боргу за поставлену електричну енергію.
Вимоги заяви обґрунтовуються тим, що на виконання укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії стягувач продав боржнику електричну енергію, проте останній її вартість не сплатив, внаслідок чого станом на 01.03.2019 заборгував стягувачу 3145,44 грн.
За змістом статей 147, 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною другою статті 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 150 ГПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи-підприємця (для фізичних осіб-підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.
У заяві про видачу судового наказу заявником не зазначено про статус відповідача як фізичної особи-підприємця, що свідчить про недотримання ним при зверненні до суду вимог пункту 2 частини 2 статті 150 Господарського процесуального кодексу України.
З тексту заяви про видачу судового наказу вбачається, що вимога пред'явлена про стягнення боргу з фізичної особи, яка не є підприємцем.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України підставою для відмови у видачі судового наказу є обставини які, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
До того ж, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості. Проте заява про видачу судового наказу вимогам названого пункту не відповідає, оскільки до неї не долучений договір про постачання електричної енергії.
Також суд зазначає, що відповідно до підпункту 21 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за заяви до господарського суду про видачу судового наказу складає 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (станом на 2019 рік - 192,10 грн).
Однак до заяви не додано документу про сплату судового збору, що свідчить про її невідповідність вимогам пункту 1 частини третьої статті 150 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Отже, заяву про видачу судового наказу подано з порушенням вимог пункту 2 частини 2, пунктів 1, 3 частини третьої статті 150 ГПК України, що є підставою для відмови у видачі судового наказу відповідно до пункту 1 частини першої статті 152 ГПК України.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу щодо стягнення з боржника заборгованості за поставлену електроенергію у сумі 3145,44 грн.
При цьому, суд роз'яснює заявнику його право звернутися із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості в сумі 3145,44 грн до місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства, а також звертає увагу, що заява про видачу судового наказу повинна бути оплачена судовим збором у встановленому Законом України "Про судовий збір" порядку і розмірі та що до неї мають додаватися інші докази на підтвердження заборгованості боржника.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 148, 150, п. 4 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 153, 154, п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити акціонерному товариству "Чернівціобленерго" у видачі судового наказу з вимогою про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості в сумі 3145,44 грн.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвала підписана 25.03.2019 року.
Суддя М.О. Гурин