Справа №216/5426/18
Провадження №2-а/216/89/19
15 березня 2019 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Бондарєвої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Городнічевої Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 3 роти №2 батальйону №1 полку ПП у м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Павловця Миколи Івановича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 196453 від 22.09.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що 22.09.2018 року о 18.19 год. ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Ауді А6, номерний знак НОМЕР_1, проїхав перехрестя проспекту Гагаріна та вулиці Єсеніна м. Кривого Рогу на заборонений жовтий сигнал світлофору, а також не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, тим самим порушив п. 8.7.3 ґ) та п. 2.1 а) Правил дорожнього руху, за що передбачено відповідальність ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Він вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП є незаконним, не обґрунтованим та недоведеним з таких підстав.
По-перше, відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобілю, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справи. По-друге, відповідач позбавив його права скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. По-третє, відповідач порушив вимоги щодо порядку складання постанови, передбачені ст. 283 КУпАП та процедури розгляду справи, а саме: проігнорував порядок, встановлений ст.ст 278, 279 КУпАП. Доказів того, що позивач проїхав перехрестя на забороняючий сигнал світлофора, відповідачем не наведено. Позивач вважає, що діяв відповідно до п. 16.8 ПДР, який не тільки дозволяє, а й зобов'язує водія, що виїхав на перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора, продовжити рух у вказаному напрямку, незалежно від сигналу світлофору на виїзді. Крім того, згідно з п. 8.11 ПДР, дозволено водієві, що не може через зміну сигналу світлофора зупинити транспортний засіб у вказаному ПДР місці, не вдаючись до екстреного гальмування, продовжувати рух за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. Також позивач зазначив, що мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, яке знаходилося в транспортному засобі.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, а також вказав, що наполягає на задоволенні позову.
Відповідач Павловець М.І. в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином, надіслав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки в його діях щодо прийняття постанови серії БР № 196453 від 22.09.2018 року порушень не було. Доказів щодо відсутності в діях позивача порушень Правил дорожнього руху України останнім не надано. При винесенні постанови позивачу були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, при цьому позивач не бажав скористатися всіма правами. В оскаржуваній постанові чітко вказана суть порушення, постанова складена у відповідності до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 р., тому вважає, що при винесенні постанови він керувався нормами КУпАП та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, КУпАП та іншими правовими актами.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Як встановлено судом, 22 вересня 2018 року відповідачем була прийнята постанова у справі про адміністративне правопорушення серії БР №196453 та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн., у зв'язку з тим, що позивач 22.09.2018 року о 18.19 год., керуючи транспортним засобом Ауді А6, номерний знак НОМЕР_1, проїхав перехрестя проспекту Гагаріна та вулиці Єсеніна м. Кривого Рогу на заборонений жовтий сигнал світлофору, а також не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, тим самим порушив п. 8.7.3 ґ) та п. 2.1 а) Правил дорожнього руху, за що передбачено відповідальність ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Пунктом 8.7.3 ґ) ПДР України передбачено, що жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Особи, які порушують Правила, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (п. 1.9 ПДР України).
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Позивач у своєму позові стверджує, що ним не було порушено ПДР, а навпаки він діяв відповідно до п. 16.8 ПДР, який не тільки дозволяє, а й зобов'язує водія, що виїхав на перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора, продовжити рух у вказаному напрямку, незалежно від сигналу світлофору на виїзді. Крім того, згідно з п. 8.11 ПДР, дозволено водієві, що не може через зміну сигналу світлофора зупинити транспортний засіб у вказаному ПДР місці, не вдаючись до екстреного гальмування, продовжувати рух за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Переглянувши, наданий відповідачем відеозапис та фотофіксацію, суд не вбачає його як належний доказ вини ОСОБА_1, оскільки з відстані, з якої фіксувалися обставини події не можливо точно встановити коли саме та на який сигнал світлофору позивач виїхав на перехрестя вищевказаних доріг.
Разом з цим, відповідно до ПДР України жовте світло забороняє рух транспортних засобів через перехрестя, однак як виняток, згідно з пунктом 8.11 даних Правил, якщо водій не може зупинити транспортний засіб без застосування екстреного гальмування, дозволяється завершити проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофора з дотриманням заходів безпеки.
Пунктом 8.11. ПДР України передбачено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
У зв'язку з чим, відповідач на виконання вимог ст.ст. 7, 245, 251 КУпАП, був зобов'язаний зібрати докази на підтвердження тих обставин, що позивач проїхав перехрестя проспекту Гагаріна та вулиці Єсеніна м. Кривого Рогу на заборонений жовтий сигнал світлофору (пояснення свідків, очевидців, вимірювання та фіксування відстані, відтворення обставин події) оскільки саме по собі описання відповідачем в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, так як постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення.
Рішенням у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 р. Європейський суд з прав людини встановив, що передбачений п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку що позивач діяв відповідно до ПДР України, а відповідачем доказів щодо спростування останнього не надано, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до п. 2.1 а) Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
При цьому, пунктом 2.13 Правил дорожнього руху України визначено перелік категорії транспортних засобів та зазначено до яких категорій відносяться ті чи інші види транспортних засобів.
Однак, у даному випадку в оскаржуваній постанові відповідачем не розкрита об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме не зазначено посвідчення водія на право керування транспортним засобом якої саме категорії було відсутнє у позивача та не зазначено, якою нормою передбачено обов'язок позивача як водія відповідного транспортного засобу мати таку категорію у посвідченні водія на право керування транспортним засобом.
Зазначені вище порушення процедури і форми складання постанови вказують беззаперечну невідповідність даної постанови вимогам нормативно правових актів, оскільки відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що відповідачем не доведено факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, яке йому інкримінується, та не надано прямих, безспірних і безсумнівних доказів його вини та, беручи до уваги, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, як передбачено ч. 3 ст. 62 Конституції України, це дає підстави дійти до висновку про необхідність задоволення позову.
Відповідно ч. 5 ст. 139 КАС України судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись Правилами дорожнього руху України, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 247, 251, 254, 280, 283, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 3, 9, 32, 71, 72, 90,139, 242, 243-246 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора взводу № 3 роти №2 батальйону №1 полку ПП у м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Павловця Миколи Івановича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії БР № 196453 від 22 вересня 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 та за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.246 КАС України:
-позивач: ОСОБА_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1;
-відповідач: інспектор взводу № 3 роти №2 батальйону №1 полку ПП у м. Кривий Ріг лейтенант поліції Павловець Микола Іванович, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Волгоградська, 11;
Суддя О.І. Бондарєва