Справа № 291/273/18
2/291/8/19
Ружинський районний суд Житомирської області
13 березня 2019 року
Ружинський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого- судді Грека М.М.
при секретарі- Кащук Л.С.
позивачки - ОСОБА_1
представника позивачки- ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ружині цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
Про розподіл спільного майна.
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна.
В обґрунтування своїх вимог позивачка пояснила, що 16 вересня 2006 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем, про те їх життя не склалося і рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 18 листопада 2016 року шлюб між ними був розірваний.
Позивачка позовні вимоги обгрунтовує наступним чином, що 23 вересня 2008 року ними за спільні кошти був придбаний цілий житловий будинок АДРЕСА_1, право власності на вказаний будинок було зареєстроване за відповідачем, що підтверджується - договором купівлі - продажу від 23 вересня 2008 року та технічним паспортом на будинок.
Позивачка просить визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку з погосподарськими будівлями, що розташованні по АДРЕСА_1, без виділення в натурі.
А також стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину вартості автомобіля ВАЗ 21074, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_1, автомобіль залишити у власності відповідача;
- стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину вартості трактора державний номерний знак НОМЕР_4, вказаний трактор залишити у власності відповідача;
- стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину вартості бензопили STIHL модель MS -180 заводський номер НОМЕР_6 в сумі 883 гривні, бензопилу залишити в користуванні відповідача;
- стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину вартості телевізора RF -2118 в сумі 545 гривень, телевізор залишити в користуванні відповідача;
В судове засідання позивачка та представник позивачки зявилися позовні вимоги просять задовільнити частково, а саме просять визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку з погосподарськими будівлями, що розташованні по АДРЕСА_1, без виділення в натурі.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не зявився про час та дату розгляду справи повідомлений вчасно про що свідчать розписки.
Суд, вислухавши позивачку, представника позивачки, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями Цивільного Кодексу України та Сімейним Кодексом України.
Відповідно до рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 18.11.2016 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу вбачається, що щлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ружинського районного управління юстиції у Житомирській області. актовий запис між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянином України та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянкою України- розірвати.
Під час перебування у шлюбі сторонами було набуте майно, а саме: житловий будинок з по господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що було оформлено згідно договору купівлі - продажу від 23.09.2008 року на ОСОБА_2
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно.
Відповідно до чинного законодавства, загальною спільною власністю чоловіка і жінки є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, що може бути об'єктом права приватної власності, крім майна нажитого кожним з чоловіка і жінки за час їхнього роздільного проживання при фактичному припиненні подружніх відносин.
А, тому суд позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл житлового будинку з погосподарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 задовольняє кожному по 1/2 частині без виділення в натурі.
Згідно з положеннями ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, навіть якщо один із них не мав самостійного заробітку.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, що означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язанні доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя, тобто якщо у відповідному документі власником чи набувачем вказано лише чоловіка, це ще не означає, що він є одноосібним власником майна.
Об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Річ - це об'єкт матеріального світу, саме предмети якого є об'єктом права власності.
Подружжя володіє, користується та розпоряджається майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності на рівних засадах, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, відповідно до положень ст. 63 СК України.
Дружина та чоловік з часу реєстрації шлюбу мають право на поділ набутого ними майна як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання.
Ст. 69 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Кожен із співвласників має право на поділ спільного майна.
Поділ всього майна, яке було спільною сумісною власністю подружжя, або лише певної речі, означає припинення щодо нього режиму об'єкта права спільної сумісної власності.
При визначені розміру часток майна дружини та чоловіка суд керується ст. 70 СК України, відповідно до положень якої у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частиною 1 статті 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" № 11 від 21.12.2007р., вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що майно, а саме житловий будинок з по господарськими будівлями по АДРЕСА_1 придбаний за час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та підлягає поділу між ними в рівних частках, так як іншого у судовому засіданні доведено не було.
Тому суд, виходячи з наведених вимог закону та керуючись роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного суд України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя», вважає, що по даній справі слід застосувати засади рівності часток подружжя.
Відповідно позовної вимоги виділити у власність позивачці та стягнути з відповідача на користь позивачки 1/2 частину вартості автомобіля ВАЗ 21074, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_1, автомобіль залишити у власності відповідача;
- стягнути з відповідача на її користь позивачки 1/2 частину вартості трактора державний номерний знак НОМЕР_4, вказаний трактор залишити у власності відповідача;
- стягнути з відповідача на користь позивачки 1/2 частину вартості бензопили STIHL модель MS -180 заводський номер НОМЕР_6 в сумі 883 гривні, бензопилу залишити в користуванні відповідача;
- стягнути з відповідача на користь позивачки 1/2 частину вартості телевізора RF -2118 в сумі 545 гривень, телевізор залишити в користуванні відповідача;
Позивачка в судовому засіданні відмовилася від вищезгаданих позовних вимог.
Вирішуючи по суті даний спір, суд виходить з того, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшення, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11).
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.
Відповідно до положень ст.ст. 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким, чином, враховуючи, що набутий сторонами в період шлюбу житловий будинок з погосопдарськими спорудами за адресою: с. Білилівка, вул. Заріччя, буд. 52, Ружинського району, Житомирської області є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя відповідачем не надано, тому суд дійшов висновку про їх поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем і відповідачем право власності - за кожним на 1/2 частину вказаного майна, без виділення в натурі та змінивши таким чином режим спільної сумісної власності подружжя на цей об'єкт на режим спільної часткової власності.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 704,80 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 15, 16, 81, 77-82, 89, 141, 263-265, ЦПК України, ст. ст. 60, 62, 63, 67, 69, 70, 71 СК України, суд, -
Позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна задовільнити частково
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з погосподарськими будівлями, що розташованні по АДРЕСА_1, без виділення в натурі.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлового будинку з погосподарськими будівлями, що розташованний по АДРЕСА_1, без виділення в натурі.
Стягнути з ОСОБА_2, проживаючого АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1, індентифікаційний код НОМЕР_3, жительки АДРЕСА_1 по несенні по справі судові витрати в сумі 704, 80 ( сімсот чотири гривні 80 коп. )
В решті позовних вимог відмовити.
З повним рішенням суду сторони можуть ознайомитися 23.03. 2019 року.
Текст повного рішення виготовлено 22.03.2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття
апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Ружинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя М. М. Грек.