Київський апеляційний суд
22 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12017100040003537 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Сулими, Роменського району, Сумської області,
громадянина України, що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судимого:
1) вироком Конотопського районного суду Сумської області
від 18.10.2006 року за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі;
2) вироком Роменського районного суду Сумської області від 05.08.2010 року за ч.2 ст.186, ч.2 ст.296 КК України на 4 роки позбавлення волі;
3) вироком Глухівського районного суду Сумської області від 24.12.2010 року за ч.3 ст.185, ч.1 ст.304 КК України на підставі ч.4 ст.70 КК України
на 4 років 1 місяць позбавлення волі,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 1 березня 2018 року,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 01.03.2018 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.185 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки і на нього покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Судом апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_7 , який просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
В судові засідання суду апеляційної інстанції, призначені на 02.10.2018 року, 30.10.2018 року, не прибув за викликом обвинувачений ОСОБА_6 . Судом вживалися передбачені законом заходи для належного його повідомлення про дату, час і місце апеляційного розгляду шляхом направлення поштою повідомлень за адресою, яку обвинувачений зазначив як місце проживання, та за місцем його реєстрації. Повідомлення, направлені за місцем проживання, обвинувачений не отримав, і поштові відправлення повернулися з відмітками «за закінченням встановленого строку зберігання».
Ухвалами Київського апеляційного суду від 30.10.2018 року, від 04.12.2018 року до ОСОБА_6 застосовано приводи, які здійснено не було, оскільки, як це вбачається з матеріалів, які надійшли на виконання ухвал, за адресою, яку обвинувачений зазначив як місце проживання: АДРЕСА_2 , він не проживає, і фактичне його місце проживання невідоме.
Оскільки обвинувачений ухилився від суду, на користь чого свідчить те, що на неодноразові виклики протягом тривалого часу без поважних причин не з'являвся, не повідомив суд про зміну свого місця проживання, а вжитими заходами встановити його місцезнаходження не виявилося можливим, ухвалою Київського апеляційного суду від 09.01.2019 року було оголошено його розшук, надано дозвіл на затримання з метою приводу в судове засідання суду апеляційної інстанції для участі в розгляді клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а кримінальне провадження зупинено до його розшуку.
22.03.2019 року обвинувачений затриманий на підставі вказаної ухвали.
У клопотанні прокурор обґрунтовує необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу наявністю ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, про що свідчить процесуальна поведінка обвинуваченого і те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності та на шлях виправлення не став.
Заслухавши думку прокурора, яка підтримала клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, думку обвинуваченого, який просив не задовольняти клопотання прокурора, колегія суддів вважає, що клопотання належить задовольнити, з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У відповідності з положеннями п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про те, що запобігти ризикам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо, враховуючи те, що ОСОБА_6 ухилився від суду, у зв'язку з чим Київським апеляційним судом та Дніпровським районним судом м. Києва оголошено його розшук, є неодноразово судимим і обвинувачується у вчиненні нового кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років. Як пояснив сам ОСОБА_6 , він залишав місце проживання і був там відсутній протягом 4 місяців.
Незважаючи на те, що запобіжний захід до ОСОБА_6 не застосовувався, свої обов'язки, передбачені п.п.1, 2 ч.7 ст.42 КПК України, прибути за викликом суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це, та підкорятися законним вимогам та розпорядженням суду, він не виконав.
Враховуючи те, що в апеляційній скарзі, серед іншого, порушується питання і про погіршення становища обвинуваченого, відповідно до вимог ч.4 ст.401 КПК України він підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, і іншим способом, ніж застосуванням до нього запобіжного заходу, забезпечити його участь під час судового провадження неможливо.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 194, 196, 331, 405 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 /шістдесят/ днів, тобто до 20 травня 2019 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, у межах 20 /двадцяти/ розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 38 420 /тридцять вісім тисяч чотириста двадцять/ гривень.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 на строк 2 /два/ місяці обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну,
та роз'яснити, що у разі невиконання цих обов'язків, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, внесені кошти звертаються в дохід держави.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3