Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/4999/2019
м. Київ Справа № 761/37679/18
21 березня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Левенця Б.Б.
- БорисовоїО.В.
при секретарі - Куркіній І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року про відмову у забезпеченні позову, постановлену під головуванням судді Мальцева Д.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним інвестиційного договору, скасування наказу та свідоцтва про право власності ,-
02 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним інвестиційного договору, скасування наказу та свідоцтва про право власності.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 30 вересня 2002 року, яке було видане на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради від 23 вересня 2002 року № 1363-С/КІ.
Передумовою та однією із підстав видачі наказу та подальшого отримання нею свідоцтва про право власності на квартиру був укладений між нею та Державною госпрозрахунковою організацією «Житло-інвест» інвестиційний договір № 390-ф від 03 травня 2001 року, предметом якого є участь Інвестора, тобто ОСОБА_2, у фінансуванні будівництва житла з метою отримання у власність квартири в новозбудованому будинку шляхом вкладення коштів у фінансування будівництва житлового будинку. Відповідно до п. 1.2 інвестиційного договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2001 року.
Відповідно до Акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта № 332 від 29 грудня 2001 року, житловий будинок за будівельною адресою: АДРЕСА_1 було прийнято в експлуатацію 29.12.2001 року.
Влітку 2017 року вона та інші жителі багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 помітили, що на технічному горищі будинку Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» почало проводити будівельні роботи. Окрім цього їй стало відомо, що ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» є власником вказаного технічного горища на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 15 травня 2009 року № 733-С/ЮНП та інвестиційного договору № 43-2570 від 06 червня 2003 року. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2. інвестиційного договору № 43-2570, укладеного між Державною госпрозрахунковою організацією «Житло-інвест» та ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», предметом договору є участь інвестора (ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Граніт») у фінансуванні будівництва об'єкта нерухомості шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок організації з метою отримання його у власність після завершення будівництва будинку на умовах цього договору. Під об'єктом нерухомості за зазначеним інвестиційним договором розуміється нежитлове приміщення № 6 (блок А, осі А-Е) площею 295,7 кв.м. у будівлі за адресою: АДРЕСА_1.
З огляду на вищезазначене, посилаючись на те, що наявні обґрунтовані сумніви щодо законності та правомірності укладення договору інвестування № 43-2579, видачі наказу Головного управління житлового забезпечення від 15 травня 2009 року № 733-С/ЮНП та свідоцтва про право власності ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» на спірне нежитлове приміщення від 22 травня 2009 року № 733-С/ЮНП, позивачка просила визнати інвестиційний договір № 43-2570 від 06 червня 2003 року, укладений між Державною госпрозрахунковою організацією «Житло-Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», предметом якого є участь інвестора у фінансуванні будівництва об'єкта нерухомості шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок організації з метою отримання його після завершення будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 недійсним; скасувати наказ № 733-С/ЮНП від 15 травня 2009 року Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про видачу свідоцтва про право власності на нежиле приміщення НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_1; скасувати свідоцтво про право власності від 22 травня 2009 року, яке було видане Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на нежиле приміщення НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_1.
13.12.2018 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» проводити будівельні роботи по реконструкції приміщення НОМЕР_4, що розташоване на 8 поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1; шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» та будь-яким іншим підприємствам, установам та організаціям проводити будівельні роботи по реконструкції приміщення НОМЕР_4, що розташоване на 8 поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1; шляхом зупинення дії Декларації про початок будівельних робіт КВ № 083161830050, яка видана Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві у липні 2016 року на об'єкт: «Реконструкція мансардного поверху (8-й поверх) зі збільшенням висоти та зміною функціонального призначення приміщень НОМЕР_4 (художньої майстерні) під квартири НОМЕР_3, НОМЕР_5, НОМЕР_6, АДРЕСА_1 замовнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», підрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт», посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову зможе утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду.
Зазначала, що вона є власницею квартири НОМЕР_1 (сьомий поверх) у житловому будинку НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1, восьмий поверх вказаного будинку є технічним горищем, де розміщене інженерне обладнання та прокладені загально будинкові комунікації, доступ до яких повинні мати власники житлового будинку, а також обслуговуючі організації. Допоміжне приміщення не є та не може бути об'єктом цивільних прав, де на даний момент сформоване приміщення НОМЕР_4 - художня майстерня. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», якому належить на праві власності приміщення НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_1, проводить перебудову вказаного приміщення в квартири на підставі Декларації про початок будівельних робіт КВ № 083161830050, яка видана Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві у липні 2016 року на об'єкт: «Реконструкція мансардного поверху (8-й поверх) зі збільшенням висоти та зміною функціонального призначення приміщень НОМЕР_4 (художньої майстерні) під квартири НОМЕР_3, НОМЕР_5, НОМЕР_6, АДРЕСА_1.
З урахуванням вказаних обставин, на думку позивачки, існує об'єктивна необхідність у вжитті зазначених нею у заяві заходів забезпечення позову, оскільки подальше проведення будівельних робіт призведе до істотного ускладнення та неможливості виконання рішення суду у зазначеній справі, будуть втрачені можливості для ефективного захисту та/або поновлення порушених прав позивача, оскільки відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» будуть демонтовані мережі опалення, водопостачання та водовідведення з покрівлі, встановлені бетонні перекриття в спірному приміщенні. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» матиме можливість ввести в експлуатацію недобудовані об'єкти та реалізувати їх третім особам, які в подальшому оформлять право власності на квартири, що будуть побудовані в спірному приміщенні.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що ухвала суду є необґрунтованою, постановлена з неповним з"ясуванням обставин справи, без належного мотивування та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що спірне приміщення НОМЕР_4 є технічним приміщенням будинку, а тому належить до спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку і не може бути передане у приватну власність. У спірному приміщенні, що розташоване на 8 поверсі житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 активно ведуться будівельні роботи з його реконструкції на підставі Декларації про початок виконання будівельних робіт від 01.07.2016 року, замовником будівельних робіт є ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», а підрядником - ТОВ «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт». Саме тому, такі заходи забезпечення позову, як заборона проводити будівельні роботи Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» та будь-яким іншим особам по реконструкції приміщення НОМЕР_4, є абсолютно виправданими, обґрунтованими та співмірними з позовними вимогами.
Вказувала на те, що внаслідок реконструкції приміщення НОМЕР_4 будуть побудовані три житлові квартири НОМЕР_3, 64, 65, а тому існує можливість ввести в експлуатацію недобудовані квартири та, відповідно, можливість укладення відповідачем з третіми особами договорів купівлі-продажу квартир, що утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Також зазначала, що застосування вказаних нею заходів забезпечення позову жодним чином не призведе до зупинення господарської діяльності ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», адже застосування зазначених заходів забезпечення позову не завдасть матеріальних витрат і лише призупинить його діяльність до вирішення спору по суті.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Кишеня ВолодимирСергійович підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представники відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, причину своєї неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним інвестиційного договору, скасування наказу та свідоцтва про право власності, в якому просила визнати інвестиційний договір № 43-2570 від 06 червня 2003 року, укладений між Державною госпрозрахунковою організацією «Житло-Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» недійсним; скасувати наказ № 733-С/ЮНП від 15 травня 2009 року Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про видачу свідоцтва про право власності на нежиле приміщення НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_1; скасувати свідоцтво про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» на нежиле приміщення НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_1, видане 22 травня 2009 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2018 року було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами позовного провадження в загальному порядку.
13.12.2018 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» проводити будівельні роботи по реконструкції приміщення НОМЕР_4, що розташоване на 8 поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1; шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» та будь-яким іншим підприємствам, установам та організаціям проводити будівельні роботи по реконструкції приміщення НОМЕР_4, що розташоване на 8 поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1; шляхом зупинення дії Декларації про початок будівельних робіт КВ № 083161830050, яка видана Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві у липні 2016 року на об'єкт: «Реконструкція мансардного поверху (8-й поверх) зі збільшенням висоти та зміною функціонального призначення приміщень НОМЕР_4 (художньої майстерні) під квартири НОМЕР_3, НОМЕР_5, НОМЕР_6, АДРЕСА_1 замовнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», підрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», посилаючись на те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову зможе утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду.
14 грудня 2018 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття вказаних в заяві заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, а вказані заходи забезпечення позову не є смівмірними із заявленими вимогами, можуть призвести до порушення прав невизначеного кола осіб.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам процесуального права, з наступних підстав.
Так відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Згідно п. п. 2, 4, 10 ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися забороною вчиняти дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п. 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним інвестиційного договору № 43-2570 від 06 червня 2003 року, скасування наказу № 733-С/ЮНП від 15 травня 2009 року Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про видачу свідоцтва про право власності на нежиле приміщення НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_1 та скасування свідоцтва про право власності від 22 травня 2009 року, яке було видане Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на нежиле приміщення НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що нежитлове приміщення НОМЕР_4 є власністю співвласників багатоквартирного будинку НОМЕР_2, а тому незаконно було передане у власність ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» і інвестиційний договір № 43-2570 від 06 червня 2003 року є недійсним, а наказ № 733-С/ЮНП від 15 травня 2009 року Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та свідоцтво про право власності від 22 травня 2009 року є незаконними та підлягають скасуванню, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для забезпечення вказаного позову шляхом заборони ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», ТОВ «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» та будь-яким іншим особам проводити будівельні роботи по реконструкції приміщення НОМЕР_4 в будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 та зупинення дії Декларації про початок будівельних робіт, при цьому суд вірно зазначив, що таке забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок реконструкції приміщення НОМЕР_4 в будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 будуть побудовані три житлові квартири, а тому існує можливість введення відповідачем вказаних квартир в експлуатацію та укладення з третіми особами договорів купівлі-продажу квартир, що утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки обраний заявником вид забезпечення позову шляхом заборони проведення будівельних робіт не направлений на забезпечення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог про визнання недійсним інвестиційного договору, наказу та свідоцтва про право власності на вказане нежитлове приміщення.
Доводи апеляційної скарги про те, що застосування такого заходу забезпечення позову жодним чином не призведе до зупинення господарської діяльності ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», не завдасть матеріальних витрат, а лише призупинить його діяльність до вирішення спору по суті, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків суду про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про не співмірність обраних заявником видів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Крім того, забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 22 березня 2019 року.
Головуючий: Судді: