Справа № 372/3647/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2129/2019
13 березня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2018 року у складі судді Зінченко О.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівтранс» про стягнення заробітної плати в надурочний час,-
У листопаді 2017 року ОСОБА_1. звернувся у суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівтранс» (надалі - ТОВ «Обухівтранс») про стягнення заробітної плати в надурочний час.
Зазначав, що 21 травня 2015 року був прийнятий на посаду контролера з технічного стану транспортних засобів, з якої 04 травня 2017 року звільнений за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України без виплати нічних і вихідної допомоги.
Позивач вказував, що у ТОВ «Обухівтранс» працював згідно графіка змінності в першу і другу зміну, проте відповідачем у порушення ст. 66 КЗпП України тривалість зміни встановлено 24 години, а запис в табелі повинен бути 16/8.
Посилаючись на те, що нарахування заробітної плати за надурочні години в подвійному розмірі відповідачем не проводилось, що значно зменшило розмір середньоденної заробітної плати для розрахунку відпускних, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, з урахуванням уточнень, позивач просив стягнути з ТОВ «Обухівтранс» на його користь 38 152 грн. 62 коп. - заробітної плати, 1 354 грн. 32 коп. - донарахованої суми відпускних за період червень 2015 року - травень 2016 року, 1 211 грн. 87 коп. - донараховану суму компенсації за невикористану відпустку за період червень 2016 року - квітень 2017 року, 2 302 грн. 65 коп. - вихідної допомоги при звільненні, компенсацію за затримку розрахунку при звільненні з 04 травня 2017 року по день фактичного розрахунку, в сумі 35 грн. 70 коп., за один робочий день, індексацію заробітної плати за роботу в надурочний час, в сумі 9 392 грн. 67 коп., за період травень 2015 року - грудень 2017 року.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що по усному розпорядженню керівництва протягом зміни позивач виконував за суміщенням обов'язки охоронника, кочегара котельної в опалювальний період та прибиральника. При цьому, висновок суду про те, що у відповідача 40-годинний тиждень заперечується п.5.2. колективного договору і наданими відповідачем табелями.
Посилаючись на те, що позивач працював понад встановлену колективним договором 8-годинну тривалість робочого дня (зміни) за розпорядженням керівництва й ця обставина доведена наявними доказами і відповідає фактичним обставинам справи, скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити.
Колегія суддів, вислухавши ОСОБА_1 та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, представника ТОВ «Обухівтранс», який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із відповідачем у справі - ТОВ «Обухівтранс» з 21 травня 2015 року на посаді контролера з технічного стану транспортних засобів (а.с.13, 16-18 т.1).
Положеннями п.п.2.1, 2.2, 2.4 посадової інструкції контролера з технічного стану транспортних засобів передбачено, що до посадових обов'язків ОСОБА_1, окрім іншого, входило здійснення контролю технічного стану автотранспортних засобів, здійснення контролю і перевірки технічного стану автотранспортних засобів перед виїздом на лінію та після повернення їх на місце стоянки, забезпечення недопущення виїзду на лінію автотранспортних засобів з технічними несправностями (а.с.69-71 т.1).
Встановлено, що 04 травня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с.15 т.1).
Відмовляючи у задоволенні заявленого ОСОБА_1 позові, районний суд виходив з підстав його недоведеності.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.
Як убачається з даних долученої до справи довідки ТОВ «Обухівтранс» від 07 березня 2018 року № 71, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у ТОВ «Обухівтранс» на посаду контролера з технічного стану транспортних засобів з посадовим окладом 2210 грн. та доплатою за сумісництво охоронника у розмірі 578 грн.
Встановлено, що згідно змін до штатного розкладу від 01 серпня 2015 року посадовий оклад ОСОБА_1 було змінено на 2260 грн. з доплатою за сумісництво охоронника в розмірі 578 грн. Штатний розклад на 01 січня 2016 року посадовий оклад контролера з технічного стану транспортних засобів був змінений на 2610 грн. з доплатою за сумісництво охоронника у розмірі 670 грн.
Згідно штатного розкладу на 01 січня 2017 року посадовий оклад контролера з технічного стану транспортних засобів був змінений на 2870 грн. з доплатою за сумісництво охоронника у розмірі 735 грн. (а.с.140 т.1, 56-61 т.2).
Як убачається зі змісту колективного договору, укладеного між представниками трудового колективу та відповідачем, сторони визначили режим роботи, тривалість робочого часу та оплату праці (а.с.51-55 т.2).
Відповідно до п. 5.1, 5.2 Договору тривалість робочого часу працівників власника складає 40 годин на тиждень.
Згідно п. 3.7. Договору, власник встановлює своїм працівникам доплату до заробітної плати за суміщення посад у розмірі до 50 % посадового окладу за основною роботою з використанням на цю мету до 100 % посадового окладу відсутнього працівника; виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника у зв'язку із хворобою в розмірі 75 % посадового окладу за основною роботою з використанням на цю мету до 100 % посадового окладу відсутнього працівника; робота у святкові, не робочі та вихідні дні може компенсуватися за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі (а.с.183 т.1).
З табелів обліку використання робочого часу, розрахункових листків, убачається, що позивач за період з 21 травня 2015 року по 04 травня 2017 року, отримував заробітну плату відповідно відпрацьованого часу згідно табелів обліку використаного робочого часу (а.с.19-68 т.1).
Зі справи убачаться, що в період з 01 серпня по 20 серпня 2015року, з 28 по31 липня 2015року, 03 червня по 27 червня 2015 року, 21 травня по 30 травня 2015року, з 23 липня по 15 серпня 2016 року, з 29 вересня по 28 жовтня 2016 року, з 03 січня по 23 січня 2017 року ОСОБА_1 разом з іншими контролерами виконував обов'язки за відсутніх з поважних причин у вказаний період контролерів технічного стану автотранспортних засобів та охоронників за сумісництвом (а.с.125-139 т.1).
Дані, які містяться у розрахункових листках за період роботи ОСОБА_1 свідчать про те, що за роботу у вказаний період оплата його праці проводилася у підвищеному розмірі (а.с.44-68 т.1).
Обґрунтовуючи зміст вимог, позивач посилався на те, що за результатами розгляду Обухівським районним судом Київської області іншої справи - №372/3527/17 за його позовом до відповідача про стягнення заробітної плати в нічний час та вихідної допомоги, він дізнався по порушення його прав під час оплати його праці у надурочний час.
Згідно постанови апеляційного суду Київської області від 26 грудня 2017 року, роздрукованої із єдиного державного реєстру судових рішень (справа №372/1907/2017 (провадження № 22-ц/780/5097/17 ) убачається, що у провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати в нічний час та вихідної допомоги й за результатами розгляду якої рішенням Обухівського районного суду Київської обл. від 12 вересня 2017 року, залишеним без змін судом апеляційної інстанції 27 грудня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено (а.с.40-45 т.2).
Як убачається зі змісту судового рішення апеляційного суду, при розгляді указаної справи встановлено, що наказом директора ТОВ «Обухівтранс» № 23/1-к від 21 травня 2015 року на контролера з технічного стану автотранспортних засобів ОСОБА_1 з 21 травня 2015 року покладено виконання обов'язків охоронника з 10-00 вечора до 06-00 годин ранку з оплатою праці, пропорційно відпрацьованому часу в розмірі 578 грн.
Однак, позивач у справі заперечив щодо надання згоди на виконання вказаної роботи - охоронника та пояснив, що вказані обов'язки на нього покладені без його згоди і він їх фактично не виконував, а здійснював свої обов'язки контролера у вказаний час. При цьому не заперечив щодо тримання вказаних у розрахункових листах доплат.
Згідно до ст. 4 ч. 2 Європейської конвенції з прав людини - ніхто не може бути примушений виконувати примусову чи обов'язкову працю.
Статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що виключає можливість заробляти собі на життя працею, яку вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Остільки, при апеляційному розгляді встановлено, що позивач у справі заяв на виконання роботи охоронника ТОВ «Обухівтранс» не писав, заперечує свою згоду на виконання цієї роботи, не ставив свій підпис на наказі від 21 травня 2015 року № 23/1, тому колегія суддів вважає, що вказані виплати, за роботу проведенні підприємством повинні бути віднесенні саме за виконувану ним роботу контролера з технічного стану автотранспортних засобів та оскільки такі роботи ним виконувалися в нічний час, така робота повинна бути оплачена з врахуванням вимог ст. 108 КЗпП України в підвищеному розмірі, але не менше 20 % тарифної ставки (окладу) працівника за кожну годину.
З наданого відповідачем розрахунку вбачається, що проведені підприємством доплати (як охороннику) перевищують розмір доплат що отримував би позивач згідно до норм ст. 108 КЗпП України, тому суд першої інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку про не доведеність позивачем своїх позовних вимог.
Положенням ч. 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, встановлені судовим рішенням апеляційного суду Київської області обставини щодо наявності підстав до зарахування виплаченої товариством ОСОБА_1 заробітної плати за роботу охоронника, виконання якої позивач оспорював і не підтверджував, у якості оплати праці при виконанні обов'язків контролера з технічного стану транспортних засобів, не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.
Так, згідно табелів обліку використання робочого часу та розрахункових листів при встановленій у товаристві 40 годинній робочій неділі оплата праці позивачу була проведена в межах зазначених годин, окрім часу виконання обов'язків за інших контролерів згідно наказів керівника підприємства, коли оплата праці проводилася у підвищеному розмірі (а.с.125-139, 19-68 т.1).
З огляду на викладене та даних про фактично відпрацьований позивачем час під час виконання трудових обов'язків, колегія суддів не вбачає підстав для висновків щодо законності заявленого по справі позову.
Твердження апеляційної скарги про те, що по усному розпорядженню керівництва протягом зміни позивач додатково виконував за суміщенням обов'язки кочегара котельної в опалювальний період та прибиральника, колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу, остільки вказані ним обставини не входять до предмету доказування по даній справі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність виплатити йому заробітної плати за роботу в надурочний час з 21 травня 2015 року по 04 травня 2017 року згідно долученого ним розрахунку, остільки відображені у ньому дані не узгоджуються зі змістом колективного договору щодо встановлення на підприємстві 40 годинної робочої неділі та табелю обліку використання робочого часу й складені вони без урахування фактично відпрацьованих позивачем годин за місяць, а також суперечать встановленим апеляційним судом Київської області обставинам, які не підлягають доказуванню по даній справі.
З наявних у матеріалах справи доказів не убачається наявність надурочного часу роботи ОСОБА_1
При цьому, колегія суддів враховує те, що згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 804/7745/16, розмір мінімальної заробітної плати й оплати праці в надурочний і нічний час установлюють шляхом державного регулювання, тобто законом, інші питання оплати праці визначають галузевими угодами й колективними договорами.
Зі змісту наданого відповідачем в якості доказу таблиці розрахунків з 21 травня 2015 року по 04 травня 2017 року убачається, що товариством були враховані вимоги листів Мінсоцполітики України від 09 вересня 2014 року, 20 липня 2015 року та 05 серпня 2016 року щодо встановлення порядку розрахунку тривалості робочого часу відповідно на 2015-2017 роки та даних табелів обліку використання робочого часу за вказаний період (а.с.122-124 т.1).
Відповідно до справи, трудовий договір з ОСОБА_1 припинено у відповідності до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, а не з підстав порушення роботодавцем вимог трудового законодавства, що, як правильно встановив суд першої інстанції, виключає виплату вихідної допомоги при звільненні.
Враховуючи зазначені обставини, а також матеріали справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає такими, що узгоджуються з положеннями норм матеріального і процесуального права висновки районного суду про відсутність правових підстав до задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 березня 2019 року.
Суддя-доповідач:
Судді: