Справа №363/2904/18
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/3290/2019
12 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Копійці В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 грудня 2018 року (суддя Баличева М.Б.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду комунального майна Вишгородського району Київської області, Вишгородської районної ради Київської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди,
встановила:
у липні 2018р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу Фонду комунального майна Вишгородського району від 27 вересня 2016 року № 22-К про його звільнення, поновлення його на посаді заступника голови Фонду комунального майна Вишгородського району, стягнення з Фонду комунального майна Вишгородського району середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку середньоденної заробітної плати 210,82грн, визнання протиправним та скасування частини третю та четверту розпорядження Вишгородської районної ради Київської області від 12 вересня 2016 року № 67-ОС «Про звільнення ОСОБА_3.» в частині покладення виконання обов'язків голови Фонду комунального майна Вишгородського району на головного спеціаліста фонду ОСОБА_4 та зобов'язання ОСОБА_3 передати ОСОБА_4 установчі документи, печатки та інше.
Також позивач просив стягнути з Фонду комунального майна Вишгородського району та Вишгородської районної ради Київської області на його користь моральну шкоду 36 250грн та 43 500грн відповідно.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що наказом Фонду комунального майна Вишгородського району від 09 червня 2010 року № 10-к був переведений з 01 серпня 2010 року на посаду заступника голови Фонду комунального майна. Наказом №22-к від 27 вересня 2016 року він був звільнений з 30 вересня 2016 року з вказаної посади.
Позивач вважав своє звільнення незаконним, так як наказ про його звільнення був виданий та підписаний особою, яка не мала таких повноважень, так як голова Вишгородської районної ради Київської області перевищив свої повноваження, видавши розпорядження про покладення обов'язків голови Фонду комунального майна Вишгородського району на головного спеціаліста Фонду комунального майна Вишгородського району ОСОБА_4, хоча посада голови фонду була вакантна.
Також позивач стверджував, що особа, на яку покладено виконання обов'язків голови Фонду комунального майна Вишгородського району, не має таких же повноважень, як особа, на яку покладено виконання обов'язків голови Фонду комунального майна.
Крім того, позивач зазначав, що Вишгородська районна рада Київської області 21 липня 2016 року прийняла неправомірне рішення «Про затвердження положення про Фонд комунального майна Вишгородського району у новій редакції», яким ліквідовано всі штатні посади фонду, однак ніякої реорганізації та змін в організації виробництва фонду проведено не було, а тому були відсутні підстави для його звільнення відповідно до п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач посилався на те, що відповідачі вчинили правове свавілля при його незаконному звільненні, не тільки порушили його трудові права, а й принизили його честь та гідність, професійну компетентність, ділову репутацію, що призвело до моральних страждань, вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках та потребувало додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення попереднього стану.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Позивач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та наданим доказам, не врахування судом тієї обставини, що у разі відсутності голови фонду ним керує його заступник, а не інша особа, суд не звернув увагу, що його, як заступника голови фонду, було звільнено його підлеглим, головним спеціалістом Фонду ОСОБА_4
Також позивач зазначає, що голова районної ради не має повноважень одноособово призначати керівника фонду або виконуючого обв'язки керівника фонду, це виключна компетенція колегіального органу - районної ради.
У відзивах на апеляційну скаргу представники відповідачів посилаються на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представників відповідачів, які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що наказом голови Фонду комунального майна Вишгородського району № 10-к від 9 червня 2010 року позивача переведено з 1 серпня 2010 року на посаду заступника голови Фонду комунального майна Вишгородського району.
Наказом в.о. голови Фонду комунального майна Вишгородського району № 22-к від 27 вересня 2016 року позивача звільнено з займаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності.
Колегія суддів вважає, що вказаний висновок суду відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку
змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою та третьою статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Рішенням Вишгородської районної ради від 21 липня 2016року №134-11-VII «Про затвердження Положення про Фонд комунального майна Вишгородського району» затверджена нова структура Фонду комунального майна Вишгородського району в кількості 7 штатних посад, яка вводиться в дію з 01 жовтня 2016 року.
Згідно з пунктами 4, 5, 6, 8 вказаного рішення ліквідовано з 01 жовтня 2016 року штатні посади Фонду комунального майна Вишгородського району: 4.1. голова Фонду; 4.2. заступник голови Фонду; 4.3. головний спеціаліст - головний бухгалтер; 4.4. головний спеціаліст; 4.5. головний спеціаліст; 4.6. головний спеціаліст; 4.7. головний спеціаліст; 4.8. комендант; 4.9. водій.
Також рішенням затверджено в новій редакції Положення про Фонд комунального майна Вишгородського району. Голові Вишгородської районної ради доручено в установленому законом порядку не пізніше ніж за два місяці попередити голову Фонду комунального майна Вишгородського району ОСОБА_3 про зміни в організації та виробництві праці. Голові Фонду комунального майна Вишгородського району ОСОБА_3 доручено в установленому законом порядку, не пізніше ніж за два місяці, попередити працівників про зміни в організації та виробництві праці. Визнано такими, що втратили чинність рішення районної ради від 02 липня 2009 року №329-25-V «Про затвердження Положення про Фонд комунального майна Вишгородського району» та від 27 квітня 2012 року № 221-17-VІ «Про затвердження структури Фонду комунального майна Вишгородського району, його граничної чисельності та фонду оплати праці».
ОСОБА_3 звернулася до голови Вишгородської районної ради з заявою про скорочення терміну попередження та звільнення її з займаної посади відповідно до п. 1 ч. 40 КЗпП України з 01 вересня 2016 року.
8 вересня 2016 року Вишгородською районною радою прийнято рішення № 148-13-VII «Про звільнення голови Фонду комунального майна Вишгородського району». Пунктом 2
зазначеного рішення, Вишгородська районна рада доручила голові Вишгородської районної ради ОСОБА_5 у встановленому порядку припинити трудові відносини з ОСОБА_3 після виходу її з лікарняного.
Розпорядженням голови Вишгородської районної ради ОСОБА_5 від 12 вересня 2016 року № 67-ОС «Про звільнення ОСОБА_3.» голову Фонду ОСОБА_3 звільнено із займаної посади 12 вересня 2016 року у зв'язку із зміною в організації виробництва і праці відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. На час відсутності голови Фонду виконання обов'язків голови Фонду комунального майна Вишгородського району покладено на головного спеціаліста Фонду ОСОБА_4, а ОСОБА_3 зобов'язано передати виконуючому обов'язки голови Фонду по акту приймання-передачі установчі документи, печатку та інше.
Наказом голови Фонду комунального майна Вишгородського району ОСОБА_3 № 14-к від 25 липня 2016 року «Про виконання рішення Вишгородської районної ради від 21.07.2016 року №134-11-VII «Про затвердження Положення про Фонд комунального майна Вишгородського району»» повідомлено про ліквідацію штатних посад Фонду, введення нової структури Фонду та загальної чисельності працівників в кількості 7 штатних одиниць та попереджено працівників Фонду про вивільнення з 1 жовтня 2016 року під особистий підпис, у тому числі і позивача.
Наказом в.о. голови Фонду комунального майна Вишгородського району ОСОБА_4 № 18-к від 23 вересня 2016р. «Про деякі питання трудових відносин» позивачу запропоновано посаду спеціаліста відповідно до нової структури Фонду комунального майна Вишгородського району. Згідно додатку до вказаного наказу позивач на посаду спеціаліста Фонду комунального майна Вишгородського району не погодився.
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Установивши наявність обставин, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, у тому числі положень статті 492 КЗпП України.
Під час судового розгляду було встановлено, що підставою для прийняття нового Положення про Фонд комунального майна Вишгородського району стала невідповідність Положення про Фонд комунального майна Вишгородського району, затвердженого рішенням районної ради від 2 липня 2009р. № 329-25-V, вимогам діючого законодавства, так як Фонд має статус комунальної установи та не є органом місцевого самоврядування.
Згідно п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.
Згідно з п. 1.4. Положення про Фонд комунального майна Вишгородського району, затвердженого рішенням районної ради від 02.07.2009 № 329-25-V Положення про Фонд, внесення до нього змін та доповнень затверджується Вишгородською районною радою.
Відповідно до п. 6.4. цього Положення, структуру Фонду, його граничну чисельність та фонду оплати праці затверджує Вишгородська районна рада.
Пунктом п. 1.3 Положення про Фонд комунального майна Вишгородського району, затвердженого рішенням районної ради від 02.07.2009 №329-25-V було встановлено, що Фонд у своїй діяльності підпорядкований і підзвітний Вишгородській районній раді.
Зміна структури Фонду комунального майна, з ліквідуванням посад і введенням нових, з затвердженням положення про Фонд комунального майна в новій редакції, за своєю суттю є зміною в організації виробництва і праці в розумінні вимог ст. 40 КЗпП України і належить до виключної компетенції власника і органу управління Фонду - Вишгородської районної ради згідно вказаних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги, що Вишгородська районна рада Київської області 21 липня 2016 року прийняла неправомірне рішення, колегія суддів вважає безпідставними.
Відповідно до рішення Вишгородської районної ради від 21.07.2016 №134-11-VІІ «Про затвердження Положення про Фонд комунального майна Вишгородського району в новій редакції» затверджена нова структура Фонду комунального майна Вишгородського району в кількості 7 штатних посад.
Комунальна установа не є органом місцевого самоврядування, а тому працівники не можуть мати статусу посадової особи місцевого самоврядування відповідно, тому і було прийнято відповідне рішення районної ради.
Отже, прийняття даного рішення було викликано необхідністю приведення установчих документів Фонду комунального майна Вишгородського району у відповідність до чинного законодавства України.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що вищезазначені рішення призвели до зміни в організації виробництва і праці Фонду комунального майна Вишгородського району.
Згідно з п. 4.1. Порядку призначення на посаду та звільнення із займаної посади керівників підприємств, закладів, установ та організацій спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району, затвердженого рішенням районної ради від 27.04.2012 № 223-17-VI, звільнення з посади керівника суб'єкта господарювання спільної комунальної власності здійснюється за рішенням Вишгородської районної ради, в тому числі, за ініціативи керівника суб'єкта господарювання спільної комунальної власності.
Рішення про звільнення ОСОБА_3 прийнято Вишгородською районною радою 8 вересня 2016 року за її заявою.
Пунктом 2 цього ж рішення районна рада доручила голові Вишгородської районної ради ОСОБА_5 у встановленому порядку припинити трудові відносини з ОСОБА_3
Згідно з Порядком управління майном спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району Київської області, затвердженого рішенням районної ради від 25.09.2008 № 229-19-V, суб'єктами управління спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району в межах, визначених чинним законодавством та нормативно-правовими актами, є, зокрема, голова Вишгородської районної ради.
Відповідно до п. 7 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», голова районної, обласної, районної у місті ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Враховуючи викладене, головою Вишгородської районної ради ОСОБА_5 видано розпорядження від 12.09.2016 № 67-ОС «Про звільнення ОСОБА_3.».
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,
відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 2.1. Порядку призначення на посаду та звільнення із займаної посади керівників підприємств, закладів, установ та організацій спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району, затвердженого рішенням районної ради від 27.04.2012 № 223-17-VI, керівники суб'єктів господарювання спільної комунальної власності, призначаються на посаду і звільняються з посади Вишгородською районною радою на її пленарних засіданнях.
Таким чином, Вишгородська районна рада є вищестоящим органом управління Фонду комунального майна Вишгородського району, призначення керівника якого здійснюється за рішенням районної ради, а отже, виходячи з зазначених норм законодавства, покладання обов'язків голови Фонду комунального майна Вишгородського району на працівника допускається і при вакантній даній посаді.
Згідно п. 6.3 Положення про Фонд комунального майна Вишгородського району, затвердженого рішенням районної ради від 21.07.2016 № 134-11-VII, за відсутності директора Фонду (хвороби, відпуски, тощо) його обов'язки виконує інший працівник, який призначається розпорядженням голови Вишгородської районної ради.
Розпорядженням голови Вишгородської районної ради ОСОБА_5 від 12.09.2016 № 67-ОС «Про звільнення ОСОБА_3.» покладено виконання обов'язків керівника Фонду комунального майна Вишгородського району на іншого працівника, а не призначено нового керівника Фонду, що є дискреційними повноваженнями голови Вишгородської районної ради.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги, що голова Вишгородської районного ради перевищив свої повноваження, призначивши виконувача обов'язки голови Фонду, колегія суддів вважає безпідставними.
Доводи апеляційної скарги, що на час видачі спірного розпорядження Положення про Фонд комунального майна Вишгородського району, затверджене рішенням районної ради від 21.07.2016р., не набрало чинності, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Згідно ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
Враховуючи викладене, рішення Вишгородської районної ради від 21.07.2016 № 134-11-VII «Про затвердження Положення про Фонд комунального майна Вишгородського району» на момент видачі розпорядження № 67-ОС від 12 вересня 2016 року набрало чинності.
Вказана обставина також підтверджується тим, що рішенням Вишгородської районної ради Київської області від 08.09.2016 № 120-13-VІІ на посаду директора Фонду комунального майна Вишгородського району призначено ОСОБА_6 з 01.10.2016, згідно нової редакції Положення про Фонд комунального майна Вишгородського району.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Рішення суду першої інстанції містить оцінку всіх доводів позивача, з якими погоджується і апеляційний суд і не вбачає підстав для їх повторення.
Колегія суддів вважає, що інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 грудня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 березня 2019року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк