61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
12.03.2019 Справа № 905/271/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,
при секретарі судового засідання Біленко М.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
до Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат», м.Часів Яр Донецької області
про: стягнення 133033,90грн пені, 8483,07грн - 3% річних, 52791,24грн інфляційних втрат (всього 194308,21грн),
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за дов. №14-69 від 14.04.2017р.,
від відповідача: ОСОБА_2 - за дов. №12/6-94 від 14.02.2018,
присутній у судовому засіданні: ОСОБА_3
Суд перебував у нарадчій кімнаті
12.03.2019 з 11:25год. до 11:30год.
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат», м.Часів Яр Донецької області, про стягнення 133033,90грн пені, 8483,07грн - 3% річних, 52791,24грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №Э-330/14-ТЕ/1069-6 від 27.11.2014 купівлі-продажу природного газу.
До позову додає розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань за договором №Э-330/14-ТЕ/1069-6 від 27.11.2014 станом на дату остаточного розрахунку (а.с.10-16).
Протягом розгляду справи позивач не надав суду будь-яких документів.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву №12/2-53 від 25.02.2019 (з додатками, а.с.66-95), в якому проти позову заперечив з посиланням на приписи Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-VIII від 03.11.2016, а також на практику Верховного суду.
Факт завчасного отримання відзиву представник позивача підтвердив у судовому засіданні 12.03.2019, надавши усні заперечення на відзив. Передбаченим ст.166 Господарського процесуального кодексу України правом надати відповідь на відзив позивач не скористався.
Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.7, 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд
27.11.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (Покупець, відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу №Э-330/14-ТЕ/1069-6 (далі - Договір, а.с.17-22).
Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах Договору.
Згідно з п.1.2. Договору газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Продавець передає Покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 568800куб.м (п.2.1. Договору).
Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором (п.7.1. Договору).
Відповідно до п.7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Сторони домовились про те, що строк, в межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п'ять років (п.9.3. Договору).
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11. Договору).
Додатковими угодами №1 від 17.03.2015, №3 від 31.07.2015 та №4 від 09.10.2015 до Договору сторони домовлялись про зміну ціни на газ (а.с.23, 25, 26).
Договір та Додаткові угода до нього підписані представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками.
З актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 31.10.2015, 30.11.2015 та 31.12.2015 (а.с.29-35) вбачається, що відповідач на підставі Договору прийняв від позивача у січні - квітні та жовтні - грудні 2015 року природний газ в обсязі 590400куб.м загальною вартістю 1208887,06грн.
Акти підписані без зауважень і скріплені печатками Продавця, Покупця та Газорозподільної організації.
Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором у січні - квітні та жовтні - грудні 2015 року не заперечується відповідачем у відзиві.
Первинних документів на підтвердження дат та сум оплат за поставлений газ сторонами суду не надано.
З підписаного відповідальною особою позивача і скріпленого печаткою «Розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань за договором №Э-330/14-ТЕ/1069-6 від 27.11.2014 станом на дату остаточного розрахунку» (а.с.10-16), а також складеного бухгалтерією позивача і доданого до позову документу «Операції по підприємству "Часівоярський вогнетривкий комбінат"» (а.с.37-41) вбачається, що остаточний розрахунок за поставлений у січні - квітні та жовтні - грудні 2015 року природний газ Покупцем здійснений 01.02.2016.
Факт оплати спожитого у січні - квітні та жовтні - грудні 2015 року природного газу із простроченням не заперечується відповідачем під час розгляду даного спору, однак відповідач у відзиві наполягає на тому, що заборгованість за вказаний період була погашена у строк до 30.11.2016 (а.с.69).
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за п.6.1 Договору зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 133033,90грн пені за прострочення оплати отриманого у 2015 році газу, нарахованої на заборгованість за:
- січень 2015 року - в сумі 23036,10грн за період 17.02.2015 - 14.08.2015,
- лютий 2015 року - в сумі 43861,33грн за період 17.03.2015 - 14.09.2015,
- березень 2015 року - в сумі 35149,43грн за період 15.04.2015 - 14.10.2015,
- квітень 2015 року - в сумі 17901,42грн за період 15.05.2015 - 14.11.2015,
- жовтень 2015 року - в сумі 4428,74грн за період 17.11.2015 - 29.12.2015,
- листопад 2015 року - в сумі 4580,54грн за період 15 - 29.12.2015,
- грудень 2015 року - в сумі 4076,33грн за період 15 - 31.01.2016.
Також позивач на підставі приписів ст.625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 52791,24грн. інфляційних, нарахованих на заборгованість за:
- січень 2015 року - в сумі 26763,81грн за період березень - серпень 2015 року,
- лютий 2015 року - в сумі 23890,46грн за період квітень - жовтень 2015 року,
- березень 2015 року - в сумі 2136,98грн за період травень - жовтень 2015 року
та 8483,07грн 3% річних, нарахованих на заборгованість за:
- січень 2015 року - в сумі 1225,60грн за період 17.02.2015 - 17.09.2015,
- лютий 2015 року - в сумі 3000,98грн за період 17.03.2015 - 29.11.2015,
- березень 2015 року - в сумі 2301,53грн за період 15.04.2015 - 29.11.2015,
- квітень 2015 року - в сумі 1062,76грн за період 15.05.2015 - 29.11.2015,
- жовтень 2015 року - в сумі 301,96грн за період 17.11.2015 - 29.12.2015,
- листопад 2015 року - в сумі 312,31грн за період 15 - 29.12.2015,
- грудень 2015 року - в сумі 277,93грн за період 15 - 31.01.2016.
Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Частиною третьою ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016 (далі - Закон №1730-VIII , набрав чинності 30.11.2016), зокрема, встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
З огляду на передбачену п.1.2. Договору №Э-330/14-ТЕ/1069-6 мету використання природного газу відповідачем (виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням) і наявні у матеріалах справи ліцензії відповідача на право провадження відповідної діяльності (а.с.71-74), положення ч.3 ст.7 вказаного Закону поширюються на нарахування, що є предметом даного спору. З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що на момент набрання чинності Законом №1730-VIII заборгованість за газ за Договором №Э-330/14-ТЕ/1069-6 була погашена.
Оскільки щодо заявлених до стягнення у даній справі сум пені, річних та інфляційних існує судовий спір, вони не можуть вважатися нарахованими у розумінні ч.3 ст.7 Закону №1730-VIII, а отже, до них не може бути застосована процедура списання. Для сум неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, які не вважаються нарахованими на дату набрання чинності Законом, ним фактично встановлено заборону на проведення нарахування.
У постанові від 16.01.2019 у справі №905/299/18 Верховний Суд зауважив на тому, що ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів ч.3 ст.7 Закону №1730-VIII (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.7, 13, 14, 33, 42, 74, 76-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, до Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат», м.Часів Яр Донецької області, про стягнення 133033,90грн пені, 8483,07грн - 3% річних, 52791,24грн інфляційних втрат - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів підп.17.5 п.17 ч.1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 12.03.2019 оголошено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2019.
Суддя О.М. Шилова
надруковано 3 прим.:
1 - до справи, 2 - сторонам