61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
12.03.2019р. Справа №905/98/19
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720)
до відповідача: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (юридична адреса: 83001, м.Донецьк, вул.Постишева, буд.68, код ЄДРПОУ 33257089)
про стягнення 41648843,48 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Бикова Я.М.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_1 - адв.
від відповідача: не з'явився
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м.Донецьк про стягнення боргу на загальну сумі 41648843,48 грн, у тому числі: основний борг - 20189179,90 грн, пені - 5832737 грн, 3% річних - 1777201,14 грн, інфляційних втрат - 13849725,44 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1346/15-КП-7 від 29.12.2014р. в частині проведення своєчасної оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.
Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив, про розгляд справи був повідомлений, про що свідчать наявні у матеріалах справи оголошення з офіційного веб-порталу «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» про дати та час судових засідань у справі №905/98/19.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 вказаного кодексу зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як свідчать матеріали справи, 29.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (покупець) було підписано договір №1346/15-КП-7 купівлі-продажу природного газу, за приписами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Відповідно до п.1.2 договору №1346/15-КП-7 від 29.12.2014р. газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).
За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину продавець передає покупцеві, зокрема, у січні 2015 року, газ обсягом 5150 тис. куб. м.
Згідно з п.3.3 договору №1346/15-КП-7 від 29.12.2014р. приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
За змістом п.5.2 укладеного позивачем та відповідачем правочину до сплати за 1000 куб. м газу належить 6384,70 грн, крім того: ПДВ - 20% - 1276,94 грн, всього з ПДВ - 7661,64 грн.
Відповідно до розділу 11 договору №1346/15-КП-7 від 29.12.2014р. договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №1346/15-КП-7 від 29.12.2014р. позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, акт приймання-передачі природного газу б/н від 31.01.2015р. у січні 2015 року на суму 20189179,90 грн.
За твердженням позивача, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 20189179,90 грн.
Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом п.6.1 договору №1346/15-КП-7 від 29.12.2014р. оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відтак, зобов'язання з оплати газу, який було прийнято у січні 2015 року, мало бути виконано до 16.02.2015р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.02.2015р., 15.02.2015р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).
При цьому, як вказує позивач, вартість газу, який було поставлено за договором №1346/15-КП-7 від 29.12.2014р. відповідачем сплачена не була. На теперішній час заборгованість Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» за відповідною поставкою природного газу становить 20189179,90 грн. Про відсутність проведення відповідачем на користь позивача оплат за договором №1346/15-КП-7 від 29.12.2014р. свідчать наявні у матеріалах справи довідки «Сальдо з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.», «Операції з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.».
З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалою від 21.01.2019р. господарського суду відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності).
Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не представлено.
Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №1346/15-КП-7 від 29.12.2014р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості отриманого товару від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» про стягнення 20189179,90 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).
У відповідності до п.7.2 договору №1346/15-КП-7 від 29.12.2014р., у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов?язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відтак, позивачем заявлено до стягнення 5832737 грн пені за період з 17.02.2015р. по 16.08.2015р.
Відповідно до ст.1, ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» метою останнього є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного. Встановити мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Вказаний нормативно-правовий акт набрав чинності 07.02.2015р.
Виходячи зі змісту приписів наведеного нормативно-правового акту, можливість застосування останнього до спірних правовідносин вимагає дотримання наступних умов: наявність визначеного законом кола суб'єктів такого спеціального права (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів.
Пунктом 1 постанови №747 від 25.05.1998р. Кабінету Міністрів України «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
У п.п.5, 6 статуту Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», затвердженого постановою №747 від 25.05.1998р. Кабінету Міністрів України встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку. Предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.
Згідно з п.2 ст.1 постанови №705 від 25.07.2012р. Кабінету Міністрів України «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
Законом України «Про енергозбереження» визначено, що «енергозбереження» - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; «паливно-енергетичні ресурси» - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.
Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» енергоносії - це кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.
Тобто, природний газ як матеріальний об'єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.
З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства Публічне акціонерне товариство «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією в розумінні ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».
Згідно із ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно до інформації, яка наявна у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Так, з п.1.2 договору №1346/15-КП-7 від 29.12.2014р. вбачається, що газ, який продається за цим договором, міг бути використаний відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, що споживалась підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ). Тобто, у даному випадку, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п.1.2 договору №1346/15-КП-7 від 29.12.2014р. газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).
З п.12 договору укладеного сторонами правочину вбачається, що відповідач надавав такі послуги в місці свого фактичного розташування - м.Донецьку.
Через наявність великої кількості відповідних новин, офіційних заяв і повідомлень (зокрема, Штабу АТО, Штабу антитерористичного центру при Службі безпеки України) в засобах масової інформації і мережі Інтернет та з урахуванням приписів ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає інформацію про проведення АТО на території м.Донецьк загальновідомою.
Відповідно до п.6 статуту Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», затвердженого постановою №747 від 25.05.1998р. Кабінету Міністрів України (в редакції постанови №724 від 02.10.2013р. Кабінету Міністрів України), предметом діяльності компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання природного газу за регульованим тарифом; постачання нафти, скрапленого газу та газового конденсату; організація виробництва та постачання теплової енергії.
Таким чином, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1346/15-КП-7 від 29.12.2014р.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019р. по справі №913/66/18.
Виходячи з наведеного, вимоги про стягнення 5832737 грн пені за загальний період з 17.02.2015р. по 16.08.2015р. за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати природного газу, спожитого у січні 2015 року за договором №1346/15-КП-7 від 29.12.2014р. є такими, що не підлягають задоволенню.
Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в загальному розмірі 1777201,14 грн за період з 17.02.2015р. по 23.01.2018р.
За розрахунком суду, здійсненим за допомогою комп'ютерної програми «Ліга-закон» розмір процентів річних становить 1777200,96 грн.
Крім того, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 13849725,44 грн за період з березня 2015 року по грудень 2017 року.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, господарський суд встановив, що він є арифметично вірними.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення процентів річних підлягають задоволенню частково, а саме на суму1777200,96 грн з одночасним задоволенням вимог про стягнення інфляційних на визначену позивачем суму.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 616700 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м.Донецьк про стягнення боргу на загальну сумі 41648843,48 грн, у тому числі: основного боргу - 20189179,90 грн, пені - 5832737 грн, 3% річних - 1777201,14 грн, інфляційних втрат - 13849725,44 грн, задовольнити частково.
Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, м.Донецьк, вул.Постишева, буд.68, код ЄДРПОУ 33257089) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг - 20189179,90 грн, 3% річних - 1777200,96 грн, інфляційні втрати - 13849725,44 грн, а також судовий збір в сумі 530333,88 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 12.03.2019р.
Повний текст рішення складено та підписано 22.03.2019р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.О.Паляниця