вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.03.2019м. ДніпроСправа № 904/113/19
за позовом Фізичної особи-підприємця Дейнека Віталія Миколайовича, смт. Ратне Волинська область
до Фізичної особи-підприємця Моісєєва Віталія Миколайовича, м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором на транспортно-експедиційне обслуговування у розмірі 109 030, 00 грн.
Суддя Суховаров А.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Фізична особа-підприємець Дейнека Віталій Миколайович (позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Моісєєва Віталія Миколайовича (відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги з транспортно-експедиційного обслуговування у розмірі 109030, 00 грн. Також, позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1450,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем зобов'язань за Договором № 150 про транспортно-експедиційне обслуговування від 01.10.2018 в частині оплати наданих послуг.
Ухвалою суду від 06.02.2019 відкрито провадження у справі №904/113/19. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідно до положень статті 252 ГПК України.
Разом з тим, 06.02.2019 судом ухвалено надати відповідачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України відзив на позов протягом 15 днів з дня отримання (вручення) ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України надати відповідь на відзив протягом 10 днів з дня отримання (вручення) відзиву на позовну заяву; відповідачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України надати заперечення на відповідь на відзив протягом 10 днів з дня отримання (вручення) відповіді на відзив.
Всупереч вимог ухвали суду від 06.02.2019, відповідачем не надано відзив на позов. В матеріалах справи наявний поштовий конверт з ухвалою суду від 06.02.2019, який було направлено на вказану у витягу з ЄДРПОУ адресу відповідача, та повернуто до суду за закінченням терміну зберігання.
Частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, 22.03.2019 року судом прийнято рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
01.10.2018 між Фізичною особою-підприємцем Дейнека Віталієм Миколайовичем (перевізник) та Фізичною особою-підприємцем Моісєєвим Віталієм Миколайовичем (експедитор) було укладено договір № 150 на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - договір), який регулює взаємовідносини між експедитором та перевізником, які пов'язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) по організації експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів автомобільним, залізничним, морським та авіатранспортом по території України та інших держав з наданням інших послуг, узгоджених в заявках-договорах/доповненнях до даного договору, і які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору, організація кожного міжнародного перевезення в межах даного договору, оформлюється окремою заявкою-договором на конкретне перевезення, що надсилається експедитором перевізнику відразу по узгодженню.
Згідно п. 5.3 договору, оплата кожного окремого перевезення проводиться експедитором в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі на підставі рахунку та доданого пакету документів таких як: акт виконаних робіт, податкова накладна, оригінал CMR, оригінал заявки-договору на перевезення.
Датою доставки (отримання) вважається дата підписання акту приймання-передачі виконаних робіт та/або дата відмітки у товарно-транспортній накладній про отримання вантажу вантажоодержувачем (п. 5.4 договору).
Пунктом 5.5 договору сторони погодили, що оплата кожного ТЕО проводиться експедитором протягом 14 банківських днів, які відраховуються з наступного дня після отримання експедитором оригіналів документів, передбачених п. 5.3 договору, якщо інше не зазначено в заявці-договорі.
01.10.2018 між позивачем та відповідачем укладено Заявку-Договір № 181677 до договору, відповідно до якої сторони погодили здійснення транспортно-експедиційних послуг на таких умовах:
- дата навантаження 04.10.2018;
адреса вантажоотримувача: м. Харків, вул. Єлизаветинська, 12;
- строк доставки 08.10.2018-10.10.2018;
- сума фрахту 3850 доларів США (по курсу НБУ на день навантаження);
- умови оплати: безготівковий розрахунок після отримання оригіналів документів протягом 5 банківських днів (а.с. 21).
Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
На виконання умов Договору, позивачем надано відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 109030,00 грн., які прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання транспортно-експедиційних послуг) (а.с.26), проте відповідачем не сплачено наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 109030,00 грн.
На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував.
Суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Згідно положень ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Дослідивши матеріали справи, суд, з огляду на відсутність оплати наданих позивачем послуг, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги перевезення у розмірі 109030,00 грн.
Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Викладене є підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1450,00 грн., понесених ним внаслідок звернення з даним позовом до суду.
На підтвердження вимог щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав договір про надання правової допомоги від 21.12.2018, укладений між позивачем та адвокатом Філюк Серієм Миколайовичем, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Філюк С.М. № 613 від 01.02.2012, ордер серії ВЛ № 046243 від 21.12.2018, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 24.12.2018 про сплату позивачем на користь адвоката Філюк С.М. вартість наданих послуг у розмірі 1450,00 грн., Акт-розрахунок обсягу та вартості виконаних робіт від 24.12.2018 на суму 1450,00 грн.
За змістом приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Крім того, частинами 4 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява 19336/04).
З огляду на викладене, приймаючи до уваги складності спору, рівень підготовки позовної заяви та правильність здійснення розрахунків, Акт-розрахунок обсягу та вартості виконаних робіт, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд вважає обґрунтованими та належно підтвердженими витрати Фізичної особи-підприємця Дейнека Віталія Миколайовича на професійну правничу допомогу у розмірі 1450,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Дейнека Віталія Миколайовича до Фізичної особи-підприємця Моісєєва Віталія Миколайовича про стягнення заборгованості за надані послуги з транспортно-експедиційного обслуговування у розмірі 109030, 00 грн. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Моісєєва Віталія Миколайовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця Дейнека Віталія Миколайовича (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 109030,00 грн. - основного боргу, 1762,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 1450,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України.
Суддя А.В. Суховаров