18 березня 2019 року (о 17 год. 15 хв.)Справа № 280/210/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. за участю секретаря судового засідання Аксьнової С.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (71110, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Франка, буд. 43, ІПН НОМЕР_1) до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Консульська, 23-л, код ЄДРПОУ 37963785) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,
14.01.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2016 по 31.07.2017 та з 01.08.2018 по 30.11.2018;
зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії позивачу з 01.04.2016 по 31.07.2017 та з 01.08.2018 по 30.11.2018, та виплатити заборгованість, що виникла за вказаний період у розмірі 134038,86 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача, відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на даний час позивач має статус внутрішньо переміщеної особи та з 01.01.2015 перебуває на обліку в Бердянському об'єднаному УПФУ в Запорізькій області. Вказує, що відповідачем з невідомих причин припинив виплату пенсії з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з 01.01.2018 виплату пенсії поновлено, виплата заборгованості за період з 01.04.2016 по 31.07.2017 та з 01.08.2018 по 30.11.2018 у розмірі 134038,86 грн. буде виплачуватись окремо від місячного розміру пенсії по надходженню відповідного фінансування. Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його конституційне право на пенсійне забезпечення. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 18.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
14.03.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 10058), в якому зокрема, посилається на приписи Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Постанови КМУ №365 від 08.06.2016 та зауважує, що пенсія позивачу за період з 01 січня 2015 року по 30 листопада 2018 року нарахована позивачу у сумі 302637,54 грн. Згідно витягу з рішення комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №77 від 04.01.2018 винесено рішення про поновлення виплати пенсії згідно п. 16 Постанови № 365. Виплата пенсії поновлена на виплатний період лютого місяця 2018 року та нараховано суму пенсії за січень та лютий 2018 року. В подальшому виплата пенсії проводилась відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Так, в березні 2018 року було виплачено суми пенсії за березень 2018р. та з січня по грудень 2015р., а також серпень та грудень 2017р. В квітні 2018р. - поточну пенсію за квітень 2018р. та січень 2016р., в травні 2018р. - поточна пенсія за травень 2018р. та лютий 2016р., червень 2018р. - поточна пенсія за червень 2018р. та березень 2016р., липень 2018р.- поточна пенсія за липень 2018р. Тобто, пенсійні виплати за період з січня 2015р. по березень 2016р., з серпня 2017р. по липень 2018р. виплачені в повному обсязі. У зв'язку з проведенням верифікації внутрішньо переміщених осіб відповідно до постанови КМУ від 18 лютого 2016 року № 136 «Про затвердження Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування», з 01.08.2018 виплата пенсії була призупинена. 16.08.2018 позивач звернувся із заявою про поновлення виплати пенсії з 01.08.2018. Разом з цим, 18.08.2018 позивача внесено до списків, які направлені до структурного підрозділу з питань соціального захисту в м. Бердянську для розгляду на Комісії з метою вирішення питання поновлення виплати пенсії. 22.10.2018 з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області надійшла інформація, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не скасована. У зв'язку з цим виплата пенсії була поновлена на грудень 2018 року. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Частиною 3 ст. 263 КАС України встановлено, що у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Частиною 2 ст. 263 КАС України визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Повний текст судового рішення складено та підписано урахуванням вищезазначених норм.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням серія ААА №548264, дата видачі 04.05.2006.
Позивач з 01.01.2015 перебуває на обліку в Бердянському об'єднаному УПФУ в Запорізькій області як внутрішньо переміщена особа згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та довідки №0000293825/22281 від 09.08.2017 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.13).
Зареєстрованим місцем проживання позивача є Донецька область, м. Макіївка, вул. Кожемякіна, буд. 45, проте фактичним місцем проживання є: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Франка, буд. 43, що підтверджується довідкою №0000293825/22281 від 09.08.2017.
Так, судом встановлено, що з 01.01.2015 виплата пенсії позивачу неодноразово припинялась.
12.10.2018 позивач звернувся до Бердянського об'єднаного УПФУ в Запорізькій області із заявою про надання відповідних пояснень щодо підстав призупинення виплати пенсії та здійснення відповідних нарахувань та виплати пенсії за віком (а.с.14).
Листом від 31.10.2018 №556/К-4 відповідачем надано відповідь, що рішенням комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №77 від 04.01.2018 винесено рішення про поновлення виплати пенсії згідно п. 16 Постанови № 365. Виплата пенсії поновлена на виплатний період лютого місяця 2018 року та нараховано суму пенсії за січень та лютий 2018 року. Пенсійні виплати за період з січня 2015р. по березень 2016р., з серпня 2017р. по липень 2018р. виплачені в повному обсязі. 01.08.2018 виплата пенсії була призупинена. 16.08.2018 позивач звернувся із заявою про поновлення виплати пенсії з 01.08.2018. Виплата пенсії була поновлена на грудень 2018 року (а.с.15).
05.11.2018 позивач звернувся до Бердянського об'єднаного УПФУ в Запорізькій області із заявою про надання інформації щодо суми заборгованості з виплати пенсії за віком (а.с.20).
Листом від 22.11.2018 №14457/04.2 відповідачем надано відповідь, за змістом якої пенсія за період з 01 січня 2015 року по 30 листопада 2018 року нарахована у сумі 302 637,54 грн. За період з 01.02.2018 по 31.07.2018 з нарахованої суми пенсії виплачено - 168598,68 грн. У зв'язку з прийняттям 25.04.2018 постанови КМУ № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016р. № 365» залишок нарахованої та невиплаченої пенсії в сумі - 134038,86 грн. буде виплачуватися на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На теперішній час окремий порядок не визначений. Отже, на виконання вищезазначеної постанови залишок нарахованої та невиплаченої пенсії буде виплачуватися після визначення Кабінетом Міністрів України окремого порядку (а.с.21)
Позивач не погодившись з такими діями відповідача, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений на розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
З наданого до матеріалів адміністративної справи відзиву судом встановлено, що на підставу припинення здійснення позивачу пенсійних виплат територіальний орган Пенсійного фонду посилається на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365.
Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
З наданого до матеріалів адміністративної справи листа Бердянського об'єднаного УПФУ в Запорізькій області від 31.10.2018 №556/К-4 встановлено, що виплата пенсії позивачу припинялась у зв'язку з проведенням верифікації внутрішньо переміщених осіб.
Водночас, статтею 49 Закону № 1058-IV такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено.
Судом встановлено, що довідка №0000293825/22281 від 09.08.2017 про взяття позивача на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, є дійсною, доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на пріоритетність застосування вимоги статті 49 Закону № 1058-IV, а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів є безпідставними.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 04.09.2018 по справі 805/402/18 Провадження № 11-644асі18.
Звідси, суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження №11-644асі18).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Зі змісту листа Бердянського об'єднаного УПФУ в Запорізькій області від 22.11.2018 №14457/04.2 вбачається, що залишок нарахованої та невиплаченої пенсії в сумі - 134038,86 грн. буде виплачуватися на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На теперішній час окремий порядок не визначений.
Під час розгляду справи статус позивача, як пенсіонера, та правильність нарахування розміру пенсії відповідачем не оспорюється. При цьому, припинення виплати пенсій відбулось всупереч чинного законодавства, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати з вини відповідача належну йому пенсію за період з 01.04.2016 по 31.07.2017 та з 01.08.2018 по 30.11.2018.
Беручи до уваги вищезазначене, для відновлення порушених прав позивача суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2016 по 31.07.2017 та з 01.08.2018 по 30.11.2018 та зобов'язання останнього поновити виплату пенсії позивачу з 01.04.2018 та виплатити заборгованість за період з 01.04.2016 по 31.07.2017 та з 01.08.2018 по 30.11.2018 у розмірі 134038,86 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду із даними позовними вимогами, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні її пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення.
Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі «Мельник проти України» № 23436/03).
Оскільки судом встановлено, що припинення нарахування та виплати пенсії позивачу є протиправною дією суб'єкта владних повноважень, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
Вказаний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 по справі № 646/6250/17.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанціями від 17.12.2018 № 41, від 29.01.2019 № 39.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (71110, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Франка, буд. 43, ІПН НОМЕР_1) до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Консульська, 23-л, код ЄДРПОУ 37963785) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати дії Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 01.04.2016 по 31.07.2017 та з 01.08.2018 по 30.11.2018.
Зобов'язати Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 01.04.2016 по 31.07.2017 та з 01.08.2018 по 30.11.2018 та виплатити заборгованість за період з 01.04.2016 по 31.07.2017 та з 01.08.2018 по 30.11.2018 у розмірі 134038,86 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1, відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України».
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.03.2019.
Суддя Ю.В. Калашник