про забезпечення позову
19 березня 2019 рокум. Ужгород№ 0740/861/18
Суддя закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання дій незаконними, визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання дій незаконними, визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.
18 березня 2019 року позивачем була подана до Закарпатського окружного адміністративного суду заява про забезпечення адміністративного позову, якою просить зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - Постанови Управління Держпраці у Закарпатській області про накладання штрафу №ЗК276/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-121 від 10 липня 2018 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Позивач вказану заяву обгрунтував тим, що незважаючи на оскарження постанови про накладення штрафу Управління Держпраці у Закарпатській області, відповідач направив її на виконання до Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, з примусового виконання якої відкрито відкрито виконавче провадження №57248950.
Згідно із п.7 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема рішень інших державних органівта інших.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документу , зазначеного у ст. 3 цього закону: за заявою стягувача про примусове виконання (ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження").
Таким чином, буде задіяно примусове виконання оскаржуваної постанови про накладення штрафу, що може призвести до значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків.
Без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Дослідивши заяву про забезпечення адміністративного позову та додані до неї матеріали, суд приходить висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Cтаття 151 КАС України визначає виключний перелік видів забезпечення позову, а саме:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Статтею 153 КАС визначено, що заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Суть поданої позивачем заяви про забезпечення позову зводиться до того, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК276/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-121 від 10 липня 2018 року на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України на позивача накладено штраф у розмірі 111690,00 грн. та надано строк протягом одного місяця для виконання постанови у добровільному порядку.
Вказана постанова позивачем не виконана та оскаржена до суду, оскільки позивач вважає її протиправною.
Натомість, заступником начальника Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області постановою про відкриття виконавчого провадження від 20.09.2018р., було відкрито виконавче провадження на підставі заяви відповідача про примусове виконання постанови Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК276/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-121 від 10 липня 2018 року.
Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 26).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013р. № 509 “Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення” (далі - Порядок) визначано механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України та ч.2 - 7 ст.53 Закону України “Про зайнятість населення”. Відповідно до п.11 вказаного Порядку не сплачені в добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України).
Наведене дає підстави дійти висновку, що у зв'язку з невиконанням оскаржуваної постанови, таку було звернено до примусового виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, що у свою чергу, може призвести до стягнення суми штрафу у розмірі 111690,00 грн. у примусовому порядку до вирішення питання правомірності постанови Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК276/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-121 від 10 липня 2018 року.
Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб (у даному випадку третьої особи) з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року у справі № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі (постанова Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі № 826/9263/17).
Оскільки, позивач на даний час оскаржує постанову №ЗК276/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-121 від 10 липня 2018 року про накладення штрафу у розмірі 111690,00 грн., суд вважає, що на даний час існує очевидна небезпека заподіяння правам та інтересам позивача, до ухвалення рішення у справі, а для відновлення його прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а саме: повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернуто стягнення у разі примусового виконання цієї постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що на стадії розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ним не дається правова оцінка законності та правомірності прийняття оскаржуваних рішень. Натомість, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
З огляду на викладене, беручи до уваги вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі наведеного та керуючись ст. 150, 151, 248 КАС України, суд -
Заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - задовольнити.
Забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Управлінням Держпраці у Закарпатській області про накладання штрафу №ЗК276/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-121 від 10 липня 2018 року - до набрання законної сили рішенням у справі.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судзового рішення.
Суддя ОСОБА_1