21 березня 2019 року м. Житомир справа № 240/6147/18
категорія 3.1.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради про визнання незаконними відмов, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати незаконними відмови Відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 22.06.2018 та від 18.12.2018 у знятті ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки Російської Федерації, з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, за заявою представника за нотаріально посвідченою довіреністю від 28.05.2018 - ОСОБА_4;
- визнати незаконною відмову у прийнятті до розгляду та розгляді документів, які містять інформацію щодо громадянства Російської Федерації у ОСОБА_1;
- зобов'язати Відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради зняти ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є громадянкою Російської Федерації. Згідно з свідоцтвом про право власності на житло від 19.03.1998, їй на праві приватної власності належить 1/3 квартири АДРЕСА_1. Починаючи з 17.06.1992 місце проживання позивача було зареєстроване за вищезазначеною адресою: АДРЕСА_2. Однак, до досягнення нею 16-річного віку, ОСОБА_1 переїхала на постійне місце проживання до Російської Федерації, де уклала шлюб з громадянином Росії - ОСОБА_6 та сама отримала паспорт громадянки Російської Федерації, а починаючи з 20.02.2014 зареєструвала своє місце проживання за адресою: "АДРЕСА_3, Российская Федерация". Позивач вказує, що 22 червня 2018 року ОСОБА_4, яка є її представником за довіреністю від 28.05.2018, що посвідчена нотаріусом нотаріального округу міського округу міста Воронежа Воронезької області, Російської Федерації - ОСОБА_7, звернулась до Відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради із заявою про зняття позивача з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. Однак, у знятті з реєстрації було відмовлено, з посиланням на пп.2 п.11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, у зв'язку з поданням документів, що містять недостовірні та недійсні дані та у зв'язку з неподанням необхідних документів, а саме паспорта ОСОБА_1 Після вказаної відмови представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 18 грудня 2018 року повторно звернулась до відповідача із заявою про зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 до якої додала додаткові документи: перекладену на українську мову довіреність, копію свідоцтва про народження ОСОБА_8, карточки прописки форми А, де вказано про реєстрацію 17.06.1992 року ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, завірену копію паспорту громадянки Російської Федерації ОСОБА_1, копію свідоцтва про народження та про реєстрацію шлюбу, довідки з місця проживання та реєстрації ОСОБА_1 у м. Воронежі Російської Федерації. Водночас, за наслідками розгляду зазначених документів Відділом з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради було відмовлено у знятті позивача з реєстрації місця проживання. В якості підстави для відмови вказано, що в порушення пп. 1 п. 11 та пп. 12 п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 та п. 9 Загального положення правил реєстрації місця проживання заявником не було надано документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Натомість позивач вважає, що такі дії відповідача є неправомірними, оскільки документом, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання є паспорт громадянина України, однак, вона такого паспорта ніколи не отримувала, тому що до досягнення 16-річного віку (в якому видається паспорт) вона виїхала на постійне місце проживання до Російської Федерації, де пізніше отримала паспорт громадянки Російської Федерації. Зазначена відмова стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Крім того, разом з позовною заявою ОСОБА_1 було подано до суду клопотання, в якому позивач просила витребувати від Бердичівського РВ УДМС України в Житомирській області довідку про неотримання нею паспорту громадянина України за період з моменту досягнення 16-річного віку до даного часу, а також витяг з Єдиного державного демографічного реєстру.
Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню, а тому ухвалою від 29 січня 2019 року витребував у Бердичівського РВ УДМС України в Житомирській області інформацію стосовно отримання ОСОБА_1 паспорту громадянина України, а також витяг з Єдиного державного демографічного реєстру стосовно неї.
Витребувана судом від Бердичівського РВ УДМС України в Житомирській області інформація стосовно отримання ОСОБА_1 паспорту громадянина України надійшла на електронну адресу суду 07 лютого 2019 року (а.с.73).
15 лютого 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що Відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради не погоджується із позовними вимогами в повному обсязі. В підтвердження такої позиції вказано, що відповідно до п.п.1, пп.12 п. 26 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, ОСОБА_1 не подала необхідних документів або інформації, зокрема паспорта громадянина України, в якому проставляються відомості про зняття місця реєстрації. На підставі зазначеного відповідач вважає, що відмовляючи позивачу у знятті з місця реєстрації, він діяв відповідно до чинного законодавства (а.с.77-78).
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що в якості відповідача по справі № 240/6147/18 зазначено Відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради. Однак, Відділ не є юридичною особою, а тому відповідно до ст. 52 КАС України Відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради просить замінити відповідача у справі на належного - виконавчий комітет Бердичівської міської ради (а.с.77-78).
Стосовно зазначеного клопотання про заміну відповідача з Відділу з питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області на виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 3 ст. 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що згідно з процесуальним законодавством відповідачем в адміністративній справи є суб'єкт владних повноважень, натомість вимоги щодо того, що відповідач повинен мати статус юридичної особи КАС України не містить. Крім того, визначальною ознакою для можливості брати участь у адміністративному судочинстві для суб'єкта владних повноважень є наявність владних управлінських функцій, а не наявність статусу юридичної особи.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання про заміну відповідача задоволенню не підлягає.
Розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 257, 263 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 17.06.1992 була зареєстрована за адресою місця проживання: АДРЕСА_1, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією карточки прописки форми А (а.с.31) та довідкою Міського комунального виробничого житлово ремонтного - експлуатаційного підприємства № 7 м. Бердичева, Житомирської області від 12.07.2018 №1252 (а.с.36).
До досягнення 16-річного віку ОСОБА_1, виїхала на постійне місце проживання в Російську Федерацію, де отримала паспорт громадянина Російської Федерації (а.с.17-26).
Відповідно до довідки ОАО "УК Советского района" г. Воронежа від 11.10.2018 (а.с.37) з 20.02.2014 ОСОБА_1 зареєстрована за місцем проживання: "АДРЕСА_4, Российская Федерация" (а.с.37).
22 червня 2018 року ОСОБА_4, яка є представником ОСОБА_1 за довіреністю від 28.05.2018, що посвідчена нотаріусом нотаріального округу міського округу міста Воронежа Воронезької області, Російської Федерації - ОСОБА_7 (а.с.14-16), звернулась до Відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради із заявою про зняття позивача з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.33).
Однак, за наслідками розгляду зазначеної заяви Відділом з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради було відмовлено у знятті ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. Підставою для відмови зазначено пп.2 п.11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, в порушення якого заявник надала документи, що містять недостовірні та недійсні дані та не подала необхідні документів, а саме паспорта. (а.с.33 зворотній бік).
18 грудня 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 повторно звернулась до відповідача із заявою про зняття позивача з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 до якої додала додаткові документи: перекладену на українську мову довіреність, копію свідоцтва про народження ОСОБА_8, карточки прописки форми А, де вказано про реєстрацію 17.06.1992 року ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_5, завірену копію паспорту громадянки Російської Федерації ОСОБА_1, копію свідоцтва про народження та про реєстрацію шлюбу, довідки з місця проживання та реєстрації ОСОБА_1 у м. Воронежі Російської Федерації, а також представник повідомила відповідача, що паспорта громадянина України ОСОБА_1 ніколи не отримувала.
Шляхом проставлення службової відмітки на заяві ОСОБА_1 від 18.12.2018 Відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області відмовив у знятті з реєстрації місця проживання з обґрунтуванням: "в порушення пп. 1 п. 11 та пп. 12 п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 та п. 9 Загального положення правил реєстрації місця проживання заявником не було надано документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання" (а.с.32 зворотній бік).
Зазначена відмова стала підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", який визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Так, за визначенням статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до ст. 7 вказаного вище Закону, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні визначають Правила реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі - Правила № 207).
Пунктом 3 Правил № 207 реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Згідно з п. 6 Правил № 207 у разі коли особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку.
Відповідно до п. 26 Правил № 207 зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11.
Разом із заявою особа подає документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання; квитанцію про сплату адміністративного збору; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються документ, що посвідчує особу представника та документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).
Перелік документів, до яких вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання встановлено п. 9 Правил № 207, а саме: відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України: у вигляді книжечки (зразка 1993 року) - шляхом проставлення в ньому штампа реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 1 або штампа зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 2; у формі картки (зразка 2015 року) - шляхом внесення інформації до безконтактного електронного носія, який імплантовано у такий паспорт, у разі наявності робочих станцій та підключення органу реєстрації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр). У разі непідключення органу реєстрації до Реєстру особі видається довідка про реєстрацію або зняття з реєстрації місця проживання, а внесення інформації до безконтактного електронного носія здійснюється територіальним підрозділом ДМС на підставі такої довідки.
Пунктом 27 Правил № 207 працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві.
Працівник органу реєстрації у день звернення особи (її представника) або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадової особи виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку приймає рішення про зняття з реєстрації або про відмову у знятті з реєстрації місця проживання особи.
Відповідно до п. 11 Правил № 207 орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації.
Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відмовляючи ОСОБА_1 у знятті з реєстрації місця проживання у зв'язку з відсутністю у неї документа, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання, а саме: паспорта громадянина України, Відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради діяв відповідно до вимог Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207.
А тому позовні вимоги в частині визнання незаконними відмов Відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 22.06.2018 та від 18.12.2018 у знятті ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.
Водночас суд зазначає, що положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" правові висновки Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, дослідивши матеріали справи суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що вона як громадянка Російської Федерації не може надати органу реєстрації документу, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання та виконати вимоги Правил №207, оскільки паспорта громадянина України вона ніколи не отримувала, що підтверджується інформацією наданою до суду Бердичівським районним відділом Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (а.с.75).
За частинами першою, четвертою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно з частиною першою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 2 "Свобода пересування" Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
З огляду на зазначене, суд, застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, вважає за необхідне зобов'язати Відділ з питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області зняти ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.
Щодо позовних вимог в частині визнання незаконною відмову відповідача у прийнятті до розгляду та розгляді документів, які містять інформацію щодо громадянства Російської Федерації у ОСОБА_1, суд зазначає, що зазначені обставини щодо відмови відповідача у прийнятті до розгляду та розгляді документів не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Відділ з питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області (площа Соборна, 1, м. Бердичів, Житомирська область, код ЄДРПОУ 13576960) зняти ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку Російської Федерації, з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бердичівської міської ради Житомирської області (площа Соборна, 1, м. Бердичів, Житомирська область, код ЄДРПОУ 13576960) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки Російської Федерації, понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 234,93 грн. (двісті тридцять чотири гривні дев'яносто три копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович