Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 березня 2019 р. Справа№805/1983/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративного ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення незаконно утриманої пенсії в сумі 429,96 гривень та стягнення моральної шкоди в сумі 2 000,00 гривень,-
за участю представників сторін:
позивач - не з'явився
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 - ОСОБА_2, довіреність від 23.08.2018 року
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення незаконно утриманої пенсії в сумі 429,96 гривень та стягнення моральної шкоди в сумі 2000,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач через виконавчу службу на підставі постанови від 31 липня 2015 року стягнув з пенсії позивача недоїмку по єдиному внеску за листопад 2015 року у розмірі 214,98 грн. та за грудень 2015 року у розмірі 214,98 грн., а всього 429,96 грн. При цьому, як вбачається з постанови виконавчої служби від 31 липня 2015 року загальна сума стягнення становить 1628,07 грн., однак стягнення було проведено частково на суму 429,96 грн., оскільки вказана постанова державної виконавчої служби була незаконна, що підтверджується рішенням суду, після чого було закрито виконавче провадження, однак безпідставно стягнута сума не була повернута позивачу.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення незаконно утриманої пенсії в сумі 429,96 гривень та стягнення моральної шкоди в сумі 2000,00 гривень. Роз'яснено позивачу, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2018 року справу № 805/1983/17-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення незаконно утриманої пенсії та стягнення моральної шкоди передано на розгляд ОСОБА_3 Верховного Суду.
Постановою ОСОБА_3 Верховного суду від 21 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року скасовано. Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про стягнення незаконно утриманої пенсії (недоїмки) та відшкодування моральної шкоди, направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
19 грудня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла вказана адміністративна справа.
На підставі автоматизованого розподілу справ, вказану справу було передано для розгляду судді Кочановій П.В.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року прийнято справу № 805/1983/17-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення незаконно утриманої пенсії в сумі 429,96 гривень та стягнення моральної шкоди в сумі 2000,00 гривень - до свого провадження. Розгляд справи призначено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по адміністративній справі на 22.01.2019 року.
Підготовче засідання, призначене на 22 січня 2019 року відкладено до 05 лютого 2019 року, у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному з 14.01.2019 року.
У підготовчому засіданні 05 лютого 2019 року розгляд справи №805/1983/17-а відкладено до 19 лютого 2019 року.
Через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем 1 надані заперечення, в обґрунтування яких зазначив наступне.
05 липня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області сформовано вимогу № ф-2232 про сплату недоїмки з єдиного внеску у розмірі 2 312 грн. 07 коп., на підставі якої 09 серпня 2013 року постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управлння юстиції відкрито виконавче провадження. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання незаконними дій відповідача при поданні заяви в виконавчу службу про відкриття виконавчого провадження по стягненню недоїмки з позивача задоволені. Визнані незаконними дії управління ПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя при поданні заяви від 25 липня 2013 року до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги від 05.06.2013 № ф 2232 про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки у сумі 2312,07 грн. Зобов'язано УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя відкликати з Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції заяву від 25 липня 2013 року про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги від 05.07.2013 № ф 2232 про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки у сумі 2312,07 грн. Донецький окружний адміністративний суд постановою від 06 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2014 року, визнав незаконними дії Управління ПФУ щодо прийняття вимоги та скасував вимогу від 05 липня 2013 року № ф-2232 в частині сплати боргу у розмірі 684 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Оскільки судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування вимоги в частині боргу у розмірі 1628,00 грн., управління звернулось до відділу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження за вимогою №ф2232 від 05.07.2013 року у розмірі 1628,07 грн. Постановою державного виконавця 31 липня 2015 року було відкрито виконавче провадження. На підставі Постанови про стягнення з заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів з боржника 15.10.2015 року з пенсії позивача стягнуто суму недоїмки єдиного внеску у розмірі 429,96 грн. та вказані кошти надійшли на рахунок податкової інспекції. Також, зазначив, що оскільки Державна фіскальна служба перебрала на себе повноваження з адміністрування єдиного внеску, управління лише утримало суму недоїмки з пенсії позивача на підставі постанови державного виконавця, а стягнення недоїмки здійснювалося на рахунки Жовтневого відділення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції м.Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області. Також, відповідач 1 зауважив, що відповідно до частини 2 статті 73 Закону №1058 забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Разом з цим, відповідач-1 у своїх запереченнях зазначив, що позивач не вперше звертається до суду стосовно даного спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. На підставі зазначеного, просив позивачу відмовити у повному обсязі.
05 лютого 2019 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем 2 надано відзив на позовну заяву ОСОБА_1, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що 11 серпня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у зв'язку з проведенням адміністративної реформи від 04.07.2013 року №406-VII та з 1.10.2013 року Міністерство доходів і зборів розпочало адміністрування єдиного соціального внеску: приймати та обробляти звіти про суми нарахованого внеску, які підлягають сплаті на рахунки органів Міністерства доходів і зборів, відкриті в ГУ ДКСУ. Отже, лише після утворення ДФС і затвердження відповідного положення від 21.05.2014 року № 236, ДФС перебрала на себе повноваження адміністрування єдиного соціального внеску. Крім того, ще до внесення змін щодо адміністрування єдиного соціального внеску ДФС, 05 липня 2013 року управлінням ПФУ в Жовтневому районі м.Маріуполя було винесено позивачу вимогу про необхідність сплати ЄСВ. Зазначає, що оскільки в подальшому сума зобов'язань з ЄСВ у розмірі 1628,00 грн. під час розгляду позову ОСОБА_1 судами різного рівня скасовано не було, управління ПФУ в Жовтневому районі м.Маріуполяправомірно застосувало заходи щодо стягнення такої заборгованості. Щодо відшкодування моральної шкоди, зазначає, що позивачем не визначено якими діями чи бездіяльністю відповідача виникла ця моральна шкода та відсутні докази в підтвердження цієї обставини.
На підставі викладеного, просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року здійснено заміну відповідача 1 - управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області (код ЄДРПОУ 41250905, м.Маріуполь, вул.Зелінського, буд. 27а) на його правонаступника - Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м.Маріуполь, вулиця Зелінського, будинок, 27 А; ЄДРПОУ 42171861).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12 березня 2019 року.
У судове засідання, призначене на 12 березня 2019 року з'явився повноважний представник відповідача 2, позивач та повноважний представник відповідача 1 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення представника відповідача 2, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, відзиві, запереченнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, був зареєстрований як фізична особа - підприємець та з 12 грудня 2008 року знаходився на спрощеній системі оподаткування. Також позивач перебуває на обліку як пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання незаконними дій відповідача при поданні заяви в виконавчу службу про відкриття виконавчого провадження по стягненню недоїмки з позивача задоволені. Визнані незаконними дії управління ПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя при поданні заяви від 25 липня 2013 року до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги від 05.06.2013 № ф 2232 про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки у сумі 2312,07 грн. Зобов'язано УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя відкликати з Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції заяву від 25 липня 2013 року про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги від 05.07.2013 № ф 2232 про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки у сумі 2312,07 грн.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 06 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2014 року, позов задовольнив частково. Визнав незаконними дії Управління ПФУ щодо прийняття вимоги та скасував вимогу від 05 липня 2013 року № ф-2232 в частині сплати боргу у розмірі 684 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
25 липня 2013 року Управління ПФУ направило до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (далі - ВДВС) заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги від 05 липня 2013 року № ф-2232 про сплату недоїмки в розмірі 1 628 грн 07 коп.
31 липня 2015 року постановою державного виконавця Жовтневої державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції ВП № 48300840 відкрито виконавче провадження на підставі вимоги Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя № ф-2232 від 05.07.2013 року щодо стягнення з позивача на користь відповідача недоїмки у розмірі 1628,07 грн.
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 подав до Донецького окружного адміністративного суду позов до Управління УПФ про визнання незаконними дій відповідача при поданні заяви до виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження по стягненню недоїмки в розмірі 1628 грн 07 коп. із зобов'язанням відкликати заяву про стягнення (справа № 805/14080/13-а).
За результатами розгляду цієї справи Донецький окружний адміністративний суд постановою від 21 листопада 2013 року відмовив у задоволенні позову.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2013 року скасував рішення суду першої інстанції. Визнав незаконними дії Управління УПФ та зобов'язав відкликати з ВДВС заяву від 25 липня 2013 року про відкриття виконавчого провадження, прийнятої на підставі вимоги від 05 липня 2013 року № ф-2232 про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки в розмірі 1628 грн 07 коп.
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з цивільним позовом до Управління УПФ про стягнення незаконно утриманої з пенсії недоїмки єдиного внеску в розмірі 429,96 грн. (справа № 263/11024/16-ц).
За результатами розгляду цієї цивільної справи Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області рішенням від 25 жовтня 2016 року позов задовольнив.
Апеляційний суд Донецької області 24 січня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції і відмовив у задоволенні позову, оскільки недоїмку єдиного внеску у розмірі 429,96 грн. Управління УПФ не отримувало, а зазначені кошти надійшли на рахунковий рахунок ОДПІ, яка і є належним відповідачем у справі.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позовні вимоги стосуються повернення безпідставно, на думку позивача, стягнутих за вимогою Управління УПФ грошових коштів з пенсії ОСОБА_1 на рахунок сплати єдиного внеску відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2464-VI).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (з подальшими змінами та доповненнями)(далі Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В статті 4 вказаного закону міститься перелік платників єдиного внеску, в якому зазначені роботодавці, фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) та інші.
Згідно зі ст. 9. Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
У преамбулі Закону № 2464-VI (у редакції, чинній на час винесення Пенсійним фондом вимоги) зазначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що страхові кошти - кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону № 2464-VI із страховими коштами, акумульованими на рахунках Пенсійного фонду, здійснюються такі операції: 1) перерахування на рахунки фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до встановлених законом пропорцій розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; 2) повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум; 3) повернення безпідставно стягнених сум єдиного внеску
Тобто Пенсійний фонд є суб'єктом владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями, і на момент винесення вимоги здійснював відповідно до Закону № 2464-VI адміністрування єдиного внеску.
11 серпня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VIІ і з 1 жовтня 2013 року Міністерство доходів і зборів розпочало адмініструвати єдиний соціальний внесок: приймати та обробляти звіти про суми нарахованого внеску, які підлягають сплаті на рахунки органів Міністерство доходів і зборів, відкриті в Головних управліннях Державної казначейської служби України.
У подальшому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, Державна фіскальна служба України (далі - ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Пункт 7 цього Положення визначає, що ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Після утворення Державної фіскальної служби і затвердження відповідного положення від 21 травня 2014 року №236, остання перебрала на себе повноваження адміністрування єдиного соціального внеску.
Пунктом 3 Прикінцевих положень вказаного Закону встановлено, що процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом. Заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи». Органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.
Питання щодо руху коштів, що надійшли на розрахункові рахунки управління, врегульовано в пункті 5 Прикінцевих положень цього ж Закону, згідно з яким суми єдиного внеску, які надійшли на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду України, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах для зарахування таких сум, підлягають перерахуванню на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах.
З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2015 року управління ПФУ в Жовтневому районі м.Маріуполя звернулося до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області із заявою про відкриття виконавчого провадження за вимогою № ф2232 від 05 липня 2013 року про стягнення боргу в сумі 1 628 грн. 07 коп.
31 липня 2015 року постановою державного виконавця Жовтневої державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції ВП № 48300840 відкрито виконавче провадження на підставі вимоги управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя № ф2232 від 05 липня 2013 року щодо стягнення з позивача на користь відповідача недоїмки у розмірі 1 628,07 грн., яка 20 жовтня 2015 року надійшла на виконання до відповідача.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, а саме визнання незаконними дії відповідача щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.07.2015 року про стягнення з позивача недоїмки в сумі 1628,07 грн., згідно вимоги Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя № ф-2232 від 05.07.2013 року та зобов'язання відповідача скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 31.07.2015 року про стягнення з позивача недоїмки в сумі 1628, 07 грн., згідно вимоги Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя № ф-2232- відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 р. у справі № 805/3460/15-а - задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 р. у справі № 805/3460/15-а - скасовано. Прийнято нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про визнання дій незаконними та скасування постанови - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Жовтневої виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області від 31.07.2015 року про відкриття виконавчого провадження ВП №48300840.
В обґрунтування постанови, колегією суддів зазначено, що постановою про закінчення виконавчого провадження №39388671 від 10.02.2015року, якою виконавче провадження з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя № ф-2232 від 05.07.2013 року щодо стягнення з позивача 2312 грн.07 коп. - закінчено. З зазначеної постанови вбачається, що державний виконавець закінчив виконавче провадження за вимогою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя № ф-2232 від 05.07.2013 року в повному обсязі. 31 липня 2015 року постановою державного виконавця Жовтневої державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції ВП № 48300840 відкрито виконавче провадження на підставі вимоги Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя № ф-2232 від 05.07.2013 року щодо стягнення з позивача на користь відповідача недоїмки у розмірі 1628,07грн. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що державний виконавець застосовуючи вимоги ст.25, 50, 51 Закону України «Про виконавче провадження» не мав підстав відкривати нове виконавче провадження ВП № 48300840 за вимогою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя № ф-2232 від 05.07.2013 року, оскільки виконавче провадження ВП №39388671 за цією же вимогою було закінчено.
При таких обставинах, порушення державним виконавцем вимог ст.25, 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» є достатньою підставою для задоволення вимог позивача.
Відповідно до ст. 69 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на жовтень 2015 року) підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
На підставі постанови виконавчої служби від 31 липня 2015 року з пенсії позивача стягнуто загальну суму недоїмки єдиного внеску 429,96 грн. і вказані кошти відповідно до наданого до матеріалів справи відповідачем 1 листа заступника начальника - начальника Жовтневого відділення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області надійшли на рахунок податкової інспекції.
Отже, суд зазначає, що управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя лише утримало суму недоїмки з пенсії позивача на підставі постанови державного виконавця, а стягнення недоїмки було здійснено на рахунки Жовтневого відділення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області.
В контексті викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо неправомірно утриманої пенсії в сумі 429,96 гривень.
Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 2000,00 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідно до ст. 1167 ЦК України відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Аналогічна позиція викладена у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в якому зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивач обмежився лише загальними посиланнями на беззаконність дій відповідачів та завданням моральної шкоди, не довівши ні факту наявності такої шкоди, ні в чому вона полягає у відповідності до статті 23 ЦК України, ким та в якій мірі вона була завдана, наявність причинного зв'язку між протиправними діями та можливим завданням такої шкоди.
Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб даних органів.
Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Умовою застосування судом цивільно-правової відповідальності за вказаною правовою нормою, є встановлення факту неправомірності рішення, дії чи бездіяльності службової або посадової особи зазначених органів.
Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачено законодавцем у ст. 23 ЦК України.
Згідно зазначеної норми права моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Як роз'яснено в п.п. З, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позивачем, на думку суду, не надано обґрунтування заявленого ним розміру моральної шкоди саме у сумі 2000,00 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, вимога позивача в цій частині, не обґрунтована та безпідставна, а тому є такою, що задоволенню не підлягє.
Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Приймаючи до уваги, що відповідач 1 грошові кошти не отримував, а лише утримав суму недоїмки з пенсії позивача на підставі постанови державного виконавця, а надходження коштів було здійснено на рахунки Жовтневого відділення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, шляхом стягнення з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області незаконно утримануз позивача суми недоїмки єдиного внеску у розмірі 429,96 грн.
Оскільки, позивач на день подання позову відповідно до положень п.9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та в силу статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення незаконно утриманої пенсії в сумі 429,96 гривень та стягнення моральної шкоди в сумі 2 000,00 гривень- задовольнити частково.
Стягнути з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (87549, м. Маріуполь, Донецька область, вул. А.Куїнджі,93) на користь ОСОБА_1 (87525, м.Маріуполь, б-р Б.Хмельницького, 12-24) незаконно утриману суму недоїмки єдиного внеску у розмірі 429,96 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 12 березня 2019 року в присутності представника відповідача 2.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 21 березня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Кочанова П.В.