01 березня 2019 року Справа № 160/771/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук - Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (58100, Ізраїль, АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
25.01.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в
Дніпропетровській області № Я-6925/20 від 03.05.2018р. про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витребувати або відновити пенсійну справу, перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009р., з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, з врахуванням всього стажу, зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що до квітня 2001 року ОСОБА_1, 13.07.1938р.н., проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку з чим її знято з обліку як одержувача пенсії та виплату пенсії припинено. 09.10.2017р. представник ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю - ОСОБА_2 особисто звернувся до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком, взяття на облік як пенсіонера та здійснити запит пенсійної справи або відновити її (Додаток 2 до Порядку № 22-1).
Рішенням Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 54 від 20.10.2017 року в поновленні виплати пенсії відмовлено. Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14.12.2017 року по справі №208/6929/17 в задоволенні позову відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018 року постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14.12.2017 року у справі № 208/6929/17 скасовано. Визнано протиправним та скасовано рішення Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 54 від 20.10.2017 року про відмову поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 09.10.2017 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду. Кам'янським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) надано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № Я-6925/20 від 03.05.2018р. про відмову ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії за віком. В обґрунтування прийнятого рішення управлінням зазначено, що відповідно до п. 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації). За документами, наданими для поновлення виплати пенсії, не підтверджено місце проживання (реєстрації) ОСОБА_1 на території України. Позивач вважає, що вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 30.01.2019 року було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачкою подано заяву не за місцем перебування на обліку та недотримання порядку звернення до органу Пенсійного фонду України, визначеного чинним законодавством. Зважаючи на останнє місце перебування на обліку позивачки, яке зазначено в заяві від 09.10.2017 щодо поновлення виплати пенсії - АДРЕСА_2, та приписи Порядку № 22-1 (и. 1.5) таке звернення мало бути здійснено за місцем перебування на обліку такого заявника, в даному випадку - до відповідного структурного підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України Київської області.
Крім того, відповідно до п. 2,8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Так, ОСОБА_1 потенційно мала можливість звернутись до відповідного структурного підрозділу Пенсійного фонду України в Київській області, проте позивачка не надала жодного доказу стосовно такого звернення і його результатів. З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що до квітня 2001 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку з чим її знято з обліку як одержувача пенсії та виплату пенсії припинено.
09.10.2017 року представник ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю - ОСОБА_2 особисто звернувся до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком, взяття на облік як пенсіонера та здійснити запит пенсійної справи або відновити її.
Рішенням Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 54 від 20.10.2017 року в поновленні виплати пенсії було відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення відповідачем було зазначено, що відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій № 22-1 заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а не за місцем реєстрації довіреної особи.
За документами, наданими для поновлення виплати пенсії, не підтверджено місце проживання (реєстрації) ОСОБА_1 на території України в м. Кам'янське.
Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14.12.2017р. по справі № 208/6929/17 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018 року постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14.12.2017р. у справі № 208/6929/17 скасовано. Визнано протиправним та скасовано рішення Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 54 від 20.10.2017р. про відмову поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 09.10.2017 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
Супровідним листом № А18533-18 від 11.12.2018р. Кам'янським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) надано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № Я-6925/20 від 03.05.2018р. про відмову ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії за віком.
В обґрунтування прийнятого рішення управлінням зазначено, що відповідно до п. 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації). За документами, наданими для поновлення виплати пенсії, не підтверджено місце проживання (реєстрації) ОСОБА_1 на території України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням та діями відповідача, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
При вирішенні спору суд виходить з того, що правовідносини сторін, що виникають у сфері пенсійного забезпечення, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення».
Стаття 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України).
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на отримання пенсії є конституційним правом громадянина України.
Згідно із статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального положення, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Отже, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в ст.46 Конституції України.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
За таких обставин, відсутність у позивача постійного місця проживання на території України не може бути підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком.
Питання призначення (поновлення) пенсії громадянам України регулюється Порядком про подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846.
Пунктом 2.9 Порядку передбачено, що особа яка звертається за пенсією, повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік.
При цьому, за правилами пунктів 2.22 - 2.23 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання. Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Як вбачається з матеріалів справи, з дотриманням вимог вищезазначених норм права, позивач через свого представника, якій діє на підставі виданої йому нотаріально посвідченої довіреності подав всі необхідні документи для поновлення позивачу пенсії за віком.
Крім того, представником позивача долучено до матеріалів справи копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивача.
Відповідно до п. 2 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.02.2007 року № 719-V паспорт - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном.
Згідно ст. 1, ст. 2, ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається.
Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання, про що вказано у Рішенні №25-рп/2009, яке є безумовною підставою для нарахування та виплати пенсії позивачу як особі, яка проживає за межами України. Тому позивач має право на відновлення виплати йому пенсії.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, бездіяльність відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком є протиправною, а тому суд дійшов висновку, що належним захистом прав позивача є зобов'язання Пенсійного органу поновити позивачу виплату пенсії як дитині війни, з врахуванням заробітної плати для обчислення пенсії та всього стажу, зазначеного у трудовій книжці, перерахувавши пенсійні виплати на визначений пенсіонером банківський рахунок
Відповідно до ст. 5 Закону №1058-ІV, виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
За нормами ст. 7 цього ж Закону пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1058-ІV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з врахуванням зазначених сум.
Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому ч. 1, 2 ст. 42 цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону №1058-ІV тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму / мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність / мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Виходячи з вимог Конституції України і вищенаведених положень законів пенсія позивача не може бути меншою встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Щодо позовних вимог про проведення індексації пенсії.
Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів у тому числі пенсій. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації (абзац 1 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення).
Відповідно до абзацу 6 пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, сума індексації грошових доходів, визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Отже, у разі відсутності перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101%, підстав для проведення індексації грошових доходів населення немає.
Тобто, в місяцях, коли величина приросту індексу споживчих цін не подолала поріг індексації, сума індексації грошових доходів залишається фіксованою.
При цьому, при підвищенні грошового доходу (пенсії) позивача необхідно керуватись нормами статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та зразком нарахування індексу споживчих цін для проведення індексації приведеному у Додатку № 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, згідно з яким не проводиться індексація в місяці, в якому здійснено підвищення грошових доходів громадян.
Частиною 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Отже, вимоги позивача щодо проведення індексації пенсії не підлягають задоволенню, оскільки питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101%, у взаємозв'язку з розміром пенсії, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. При цьому, у разі незгоди з діями відповідача щодо проведення індексації та її розмірів, позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року справа №404/6317/16-а.
Крім того суд враховує, що підстави для відмови позивачу у поновленні виплати пенсії за віком, викладені в оскарженому рішенні не стосуються наявності чи відсутності у позивача права на перерахунок пенсії із осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017 року.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017 року, слід залишити без задоволення, оскільки наразі вони є передчасними.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Також, суд відповідно до вимог статті 139 КАС України, стягує з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40 грн. відповідно до квитанції від 20.01.2019 року №0.0.1245119633.1.
Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (58100, Ізраїль, АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в
Дніпропетровській області № Я-6925/20 від 03.05.2018р. про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витребувати або відновити пенсійну справу, перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009р., з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, з врахуванням всього стажу, зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, 49094) провести поновлення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з надбавкою як дитині війни, з врахуванням стажу, зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” починаючи з дати звернення з 03.05.2018 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40 грн. відповідно до квитанції від 20.01.2019 року №0.0.1245119633.1.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко