22 березня 2019 року ЛуцькСправа № 140/397/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 І.) звернулася в суд з позовом до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - відповідач, Ковельське ОУ ПФУ) про визнання дій протиправними щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки та зобов'язання для призначення пенсії за віком застосувати показник середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, отримуючи пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-Х, котрий передбачає інші підстави, порядок та механізм призначення пенсії, 09.01.2019 року вперше звернулася за призначенням пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV. Позивач зазначає, що в даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного закону, а тому Ковельське ОУ ПФУ зобов'язане було призначити пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Ухвалою суду від 25.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти позову, оскільки положення статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуються саме при призначенні пенсії. В даному випадку мало місце переведення з одного виду пенсії на інший, яке врегульовано частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з цим, при застосуванні показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки управління діяло правомірно, в межах та виконання норм чинного законодавства.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28.01.2009 року отримувала пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу», дана обставина підтверджується копією протоколу 600006 від 06.02.2009 року.
В подальшому позивач набула право на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зважаючи на що 09.01.2019 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.
З 09.01.2019 року позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки, який становить 3 764,40 грн.
Однак, ОСОБА_1 не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх неправомірними та такими, що не відповідають діючому законодавству, порушують її конституційне право на пенсійне забезпечення, оскільки при призначенні пенсії у 2019 році відповідач повинен був застосувати показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам.
Статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Розмір пенсії за віком визначається за правилами статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Частина перша цієї статті дає для визначення пенсії наступну формулу: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
В свою чергу, згідно з частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності з 11.10.2017 року, внесено зміни, зокрема, до пункту 4-3 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 4-3 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
Проте, пункт 4-3 розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин не застосовується, оскільки пенсію позивачу призначено відповідно до Закону України «Про державну службу», а не за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Виходячи з системного аналізу норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за Законом України «Про державну службу» не входить до правового регулювання цього Закону, а регулюється виключно Законом України «Про державну службу», оскільки є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Отримуючи пенсію за Законом України «Про державну службу», позивач не отримувала будь-який інший вид пенсії з передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому, звертаючись 09.01.2019 року до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком, позивач використала право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вперше.
Доводи відповідача про те, що в даному випадку мало місце переведення з одного виду пенсії на інший суд відхиляє як безпідставні та такі, що не ґрунтуються на правильному розумінні правових норм.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Натомість, як вбачається з матеріалів адміністративної справи ОСОБА_1 була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася вперше. Крім того, після призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» позивач продовжувала працювати та сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, при призначенні ОСОБА_1 у 2019 році пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком згідно з частиною другою статті 40 цього Закону.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 року по справі № 520/12961/16-а.
Зважаючи на це, суд приходить до висновку, що відповідач не надав суду доказів, які б могли спростувати доводи позивача і не довів правомірність своїх дій.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача порушені протиправними діями Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, відтак слід визнати протиправними дії відповідача щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки. Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернулася з заявою про призначення пенсії за віком 09.01.2019 року вперше, пенсію позивачу слід нараховувати із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2016 - 2018 роки починаючи з 09.01.2019 року.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Крім того, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.
Беручи до уваги зібрані та досліджені докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки, починаючи з 09.01.2019 року із врахуванням сплачених сум.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 263 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки.
Зобов'язати Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, 101, код ЄДРПОУ 37788984) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Загородня, 4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки, починаючи з 09.01.2019 року із врахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ОСОБА_2 Андрусенко