про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
22 березня 2019 р. Справа № 120/932/19-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Богоніс Михайло Богданович, розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1)
до: Державної служби України з безпеки на транспорті (Код ЄДРПОУ 39816845, адреса місцезнаходження: просп. Перемоги, 14, Шевченківський район, м. Київ, 03135)
про: визнання протиправним та скасування розрахунку
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Код ЄДРПОУ 39816845, адреса місцезнаходження: просп. Перемоги, 14, Шевченківський район, м. Київ, 03135) про визнання протиправним та скасування розрахунку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказав, що 01.12.2018 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля позивача, який перевозив сою.
За результатами габаритно-вагового контролю 01.12.2018 року складено Акт № 085542 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. У вказаному акті зафіксовано, що на автодорозі М-05 “Київ-Одеса” (450 км + 500 м) автомобіль RENAULT MAGNUM, реєстраційний номер АВ1881BM, з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2, з вантажем соєю, перевищив нормативно допустиме осьове навантаження (нормативно допустиме: 11,22/11,22/22,44 т; фактичне: 6,38/9,64/24,26 т). При цьому, повна маса автомобіля складала 40,28 т, при нормативно допустимій 40,8 т.
Того ж дня складено довідку про результати здійснення габаритно - вагового контролю, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким нараховано до сплати позивачу 1341,36 евро.
29.01.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області, на підставі акту № 085542 від 01.12.2018 року, винесено постанову № 089515 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн.
Вважаючи розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 01.12.2018 року, складений Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області, та постанову Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 089515 від 29.01.2019 року про застосування адміністративно - господарського штрафу протиправними, з метою їх скасування, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Дослідивши матеріали позовної заяви в частині вимог про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 01.12.2018 року, який складений Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області, доходжу висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі з огляду на таке.
В силу вимог ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом із тим, надаючи оцінку наявності спору між сторонами та юрисдикційній належності такого спору, у випадку його існування, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Поняття «юридичний спір» на законодавчому рівні не визначено, тому для його з'ясування та уяснення необхідно звернутися до доктрини права.
У теорії під поняттям «юридичний спір» розуміють правовий конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права.
Правові спори виникають внаслідок порушення суб'єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб'єктивних прав.
Отже, юридичний спір є різновидом конфліктних правовідносин, що виникає між учасниками правовідносин та не може існувати абстрактно, тобто поза межами самих правовідносин. Тому, про наявність юридичного спору можна говорити тільки у випадку встановлення факту виникнення правових відносин між певними суб'єктами.
Відтак, для формування висновку про існування явища «юридичний спір», на який поширюється юрисдикція судів, в контексті ч. 3 ст. 124 Конституції України, необхідно надати оцінку чи виникли правові відносини між його суб'єктами.
У теорії держави та права правовідносини, зазвичай, розуміються як різновид передбачених юридичними нормами чи зумовлених принципами права ідеологічних суспільних відносин, що встановлюються між суб'єктами права щодо об'єктів права на підставі юридичних фактів і виражаються у взаємних правах і обов'язках цих суб'єктів (див., наприклад: ОСОБА_2 Основи загальної теорії права та держави. Навч. посібник. Вид. 9-те, зі змінами. Львів: Край, 2009. С. 133-136; Загальна теорія держави і права: (Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України ОСОБА_3, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України ОСОБА_4. Харків: Право, 2009. С. 334-350).
Правовідносини мають свою структуру і включають в себе такі обов'язкові елементи: суб'єкти, об'єкт та зміст правовідносин. У випадку відсутності одного із вказаних елементів, правові відносини не виникають.
При цьому, суб'єкти правовідносин - це правоздатна і дієздатна особи, що є носіями юридичних прав і обов'язків: носій права та носій обов'язків.
Об'єкт правовідносин - це реальне (матеріальне або нематеріальне) благо, з приводу якого суб'єкти вступають у правовідносини.
Зміст правовідносин - це суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників правових відносин.
Разом із тим, суб'єктивне право - це передбачена нормою права міра можливої поведінки особи. Зокрема, можливість діяти відповідно до свого бажання, можливість вимагати певних дій від інших суб'єктів, зобов'язаних на це, можливість звернутися до компетентного органу чи посадової особи за захистом свого суб'єктивного права.
Юридичний обов'язок - це передбачена нормою права, обов'язок певної поведінки особи. Наприклад, необхідність нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання передбачених нормою права дій. В будь-яких правовідносинах суб'єктивному праву одного учасника відповідає юридичний обов'язок іншого учасника. Право і відповідний йому обов'язок складають зміст правовідносин.
Отже, відсутність одного із обов'язкових елементів правових відносин (суб'єкти правовідносин, об'єкт правовідносин та зміст правовідносин), свідчить про відсутність правовідносин між суб'єктами в цілому, а відтак і про відсутність юридичного спору, на який може поширюватися юрисдикція (адміністративна, господарська, цивільна) суду.
Як видно із матеріалів позовної заяви, позивачем, крім іншого, заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 01.12.2018 року, який складений Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області.
Надаючи оцінку вказаній позовній вимозі, зазначаю, що оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, відтак у конкретному випадку відсутній зміст правовідносин. У зв'язку із відсутністю змісту правовідносин, відсутні підстави стверджувати про наявність спірних правовідносин. Водночас, беручи до уваги відсутність спірних правовідносин, відсутній і юридичний спір, як предмету судового розгляду.
Підсумовуючи зазначаю, що вимога про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 01.12.2018 року, який складений Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області, не є юридичним спором. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, в тому числі адміністративного про його оскарження оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Оспорюваний розрахунок за своєю правовою природою є лише письмовим документом (засобом доказування), на підставі якого може мати місце стягнення у судому порядку задокументованих у ньому сум збитків.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Вимоги про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування були предметом оцінки ОСОБА_6 Верховного Суду.
Так, у п. 34 постанови ОСОБА_6 Верховного Суду від 30.01.2019 року в справі № 203/3/18, Суд вказав: «Оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, тому він не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому ОСОБА_6 Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на викладене такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду».
Зазначена правова позиція ОСОБА_6 Верховного Суду підтверджує обґрунтованість наведеного перед цим висновку про відсутність юридичного спору на який поширюється судова юрисдикція в контексті ч. 3 ст. 124 Конституції України.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач просить визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 01.12.2018 року та який не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, вказані вимоги не можуть бути предметом судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, згідно ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. Однак, оскільки, вимога про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 01.12.2018 року, не може бути предметом судового розгляду, суд не роз'яснює заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої позовної вимоги, що узгоджується із правовим висновком, який міститься у п. 34 постанови ОСОБА_6 Верховного Суду від 30.01.2019 року в справі № 203/3/18.
Керуючись ст. 2, 4, 19, 170, 256 КАС України,
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Код ЄДРПОУ 39816845, адреса місцезнаходження: просп. Перемоги, 14, Шевченківський район, м. Київ, 03135) про визнання протиправним та скасування розрахунку.
2. Копію ухвали направити на адресу позивача.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Богоніс Михайло Богданович