Єдиний унікальний номер справи: 478/2406/16-к
Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Номер провадження: 11-кп/819/154/19 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 2 ст. 125 КК України
18 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника обвинуваченого: ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
представника потерпілого-захисника ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні кримінальне провадження № 12014150240000412 за апеляційною скаргою прокурора у провадженні - начальника Казанківського відділу Баштанської місцевої прокуратури ОСОБА_11 на вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 12.06.2018 року щодо ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Трудолюбівка Устинівського району Кіровоградської області, громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчинені злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 125 КК України,-
Вказаним вироком ОСОБА_12 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 125 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення саме ним цих злочинів. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 залишено без розгляду.
ОСОБА_12 органом досудового розслідування обвинувачувався в тому, що він:
1) 10.08.2014 року приблизно о 09.30 годин на подвір'ї багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті особистий неприязних стосунків наніс потерпілому ОСОБА_9 один удар долонею лівої руки в область лівого ока, чим спричинив тілесні ушкодження у виді синця під правим оком, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;
2) 01.02.2016 року приблизно о 18.40 годин біля хвіртки господарчого подвір'я цього ж будинку, на ґрунті особистих неприязних стосунків наніс потерпілому ОСОБА_9 не менше 5 ударів в області голови та не менше 2 ударів в область спини дерев'яною палицею, чим спричинив тілесні ушкодженні у виді забійної рани правої вушної раковини, крововиливів, саден ділянки грудної клітки струсу головного мозку. Тілесні ушкодження у виді забійної рани правої вушної раковини, струсу головного мозку відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Тілесні ушкодження у виді крововиливів, саден ділянки грудної клітки відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Дії ОСОБА_12 органом досудового розслідування кваліфіковані за ст. 125 ч. 1 та 125 ч. 2 КК України як заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень та заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати з підстав істотного порушення судом вимог КПК, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та ухвалити обвинувальний вирок, яким визнати ОСОБА_12 винним у вчиненні злочинів за усіма епізодами обвинувачення та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 125 КК у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. та на підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнити його від цього покарання на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, за ч. 2 ст. 125 КК у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд, виправдовуючи ОСОБА_12 за обома епізодами обвинувачення дав неналежну оцінку зібраним у провадження доказам, зокрема показанням свідка ОСОБА_13 , яка була очевидцем нанесення ОСОБА_12 її батьку ОСОБА_9 удару кулаком в обличчя 10.08.2014 року, а також показанням свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які також підтверджували цей факт. Крім того, вказує, що виправдовуючи ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 125 КК суд безпідставно не взяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_12 01.02.2016 року побив його саме дерев'яною палицею, яку забрав із собою, залишаючи місце події, тому висновок суду про відсутність знаряддя злочину на місці події як на підставу для виправдання обвинуваченого є безпідставним. Вказує, що суд не дав оцінки неспроможній версії обвинуваченого, який стверджував, що під час виниклого між ним та потерпілим конфлікту 01.02.2016 року останній самостійно наносив собі ушкодження, бившись головою об стовпчик, хоча така можливість механізму утворення тілесних ушкоджень висновком судово-медичного експерта від 05.10.2016 року не підтверджена, що вказує на неправдивість показань обвинуваченого. Той факт, що потерпілий не пам'ятає кількості нанесення йому ударів не свідчить про неправдивість або суперечність його показань, оскільки це обумовлено плином часу, тому висновок суду про критичну оцінку показань потерпілого в частині кількості нанесення йому 01.02.2016 року ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, є помилковим. Виходячи з наведеного, вважає, що суд безпідставно відкинув показання потерпілого, які є самостійним джерелом доказів, належними та допустимим, оскільки є незмінними та послідовними протягом усього перебігу процесу та підтверджуються іншими доказами, зібраними у провадженні.
Вислухавши суддю-доповідача, прокурора, потерпілого ОСОБА_9 та представника потерпілого - захисника ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які апеляційну скаргу просили відхилити, заслухавши сторони в судових дебатах, останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
Із цього випливає, що суд при розгляді кримінального провадження повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
Згідно положень ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатись на них.
Доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження в частині виправдання ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 125 КК України є переконливими.
Колегія суддів уважає, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_12 за вказаним епізодом обвинувачення суд першої інстанції не дотримався вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, оскільки не оцінив належним чином показання обвинуваченого, потерпілого та письмові докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що і призвело до постановлення незаконного і необґрунтованого вироку в цій частині.
Зокрема виправдовуючи ОСОБА_12 за вказаними епізодами суд послався на те, що показання потерпілого є недопустимим доказом, оскільки він є заінтересованою особою, при цьому не врахував, що й обвинувачений є також заінтересованим в уникненні від кримінальної відповідальності, тому докази мають бути оцінені не тільки безпосередньо, а у їх взаємозв'язку.
Судом не було враховано, що показання потерпілого, у відповідності до положень глави 4 КПК України, є самостійним джерелом доказів і потребують не «підтвердження об'єктивними доказами», а оцінці у сукупності з іншими.
Суд не навів переконливих мотивів, з яких критично оцінив ретельні та послідовні показання потерпілого, які узгоджуються з іншими доказами, в той час як показання обвинуваченого - навпаки їм суперечать.
Так, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_12 показав, що 01.02.2016 року, близько 08:30 год, він прийшов до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , до квартири своєї доньки ОСОБА_13 , де між ним та ОСОБА_9 на господарському дворі біля цього будинку виник конфлікт на побутовому ґрунті. Під час конфлікту, потерпілий ображав його та його доньку, погрожував. Конфлікт тривав близько 10-15 хвилин після чого він повернувся та пішов до будинку, але в цей час чув, як потерпілий зателефонував родичам та попросив їх приїхати, оскільки його нібито побили. Крім того потерпілий ОСОБА_9 почав підстрибувати та битися об стовпчик головою при цьому кричав: «Я зароблю гроші, я тебе засуджу». Невдовзі приїхали працівники поліції, яким він надавав пояснення, машина медичної допомоги та лікар, який пропонував потерпілому поїхати в лікарню на обстеження. Однак потерпілий відмовився, сів у свій автомобіль Ланос і поїхав у невідомому напрямку. Хто і де наносив потерпілому тілесні ушкодження обвинуваченому нічого невідомо.
З цих показань слідує, що коли ОСОБА_12 побачив ОСОБА_9 01.02.2016 року, будь-яких тілесних ушкоджень у останнього не було. При цьому, за версією обвинуваченого, потерпілий отримав вказані ушкодження в його присутності, під час виниклого між ними конфлікту, підстрибуючи та розбиваючи свою голову об стовпчик.
Таким чином, за показаннями обвинуваченого, спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень сторонніми особами виключається.
Разом з цим, висновком судово-медичної експертизи від 01.02.2018 року виключено можливість нанесення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень самому собі способом, на який вказує ОСОБА_12 , що свідчить про неправдивість показань обвинуваченого та створює об'єктивні сумніви в добросовісності позиції останнього.
Висновком судово-медичної експертизи підтверджено показання саме потерпілого щодо можливості утворення в цього тілесних ушкоджень у виді забійної рани правої вушної раковини, струсу головного мозку, крововиливів та подряпин на ділянці грудної клітини при нанесенні дерев'яною палицею в область голови, а саме в ділянку вуха та спини саме способом, на який вказує потерпілий, а не обвинувачений (том 2 а.п. 119-210).
Таким чином, колегія суддів, оцінюючи докази в їх сукупності, надає перевагу показанням потерпілого, враховуючи його послідовну позицію та поведінку після вчинення злочину, зокрема те, що він відразу ж зателефонував до швидкої допомоги, поліції, невідкладно після цього звернувся до поліції з заявою про вчинений злочин (том 2 а.п. 108), в якій детально виклав обставини його вчинення, відразу ж пройшов медичне обстеження, що свідчить про логічну поведінку жертви злочину та намагання захиститися від злочинних посягань та покарати винного, давав показання, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України.
Показання обвинуваченого про те, що потерпілий після отримання тілесних ушкоджень відмовився від медичної допомоги суперечать матеріалам провадження, відповідно до яких згідно з медичною картою хворого, ОСОБА_9 поступив до Казанківської центральної районної лікарні 01.02.2016 року о 10:35 зі скаргами на болі в області правої вушної раковини, запаморочення, скаргами на головний біль, слабкість та в цей же день був прооперований, лікувався у Казанківській ЦРЛ до 09.02.2016, а з 09.02.2016 - до 17.02.2016 року у Криворізькій районній лікарні (том 2 а.п. 121).
Протягом усього перебігу судового провадження, потерпілий за цим епізодом обвинувачення, давав послідовні показання про обставини вчиненого злочину, в той час як обвинувачений давав нелогічні та неправдиві показання про те, що потерпілий сам наніс собі ці ушкодження.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду про недостовірність показань потерпілого, який точно не міг пригадати кількість нанесених йому тілесних ушкоджень, оскільки ця обставини жодним чином не свідчить про неправдивість його показань, оскільки є суб'єктивним сприйняттям особою обстановки вчинення злочину, а його показання про характер, локалізацію та механізм спричинення йому тілесних ушкоджень повністю узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи.
Посилання суду як на обставину, що виправдовує ОСОБА_12 - на відсутність на місці події знаряддя злочину - дерев'яної палиці не доводить невинуватість останнього, оскільки згідно з показаннями потерпілого, ОСОБА_12 забрав цю палицю із собою, в той час як механізм заподіяння тілесних ушкоджень саме дерев'яною палицею висновком судово-медичної експертизи не виключається.
Таким чином, показання потерпілого узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи, а показання ОСОБА_12 про те, що потерпілий сам наніс собі вказані ушкодження колегія суддів визнає неправдивими та розцінює як прагнення уникнути кримінальної відповідальності.
Судом першої інстанції допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування вироку.
Згідно зі ст.374 КПК України та роз'яснень, які містяться пп. 15-18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», зі змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 3 від 04.06.93; № 12 від 03.12.97; № 6 від 30.05.2008р. - мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. У цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.
Так, суд допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, яке виразилося в тому, що в мотивувальній частині вироку прийшов до висновку недоведеність ОСОБА_12 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 125 ч.1, 2КК Україні і в той же час зазначено про його виправдання за відсутністю складу кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 125 ч. 1, 2 КК Україні, тобто суд допустив суперечності в своїх висновках, що є порушенням вимог ст.374 КПК України.
Зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними та таким, що перешкоджали ухвалити законне і обґрунтоване рішення, ставлять під сумнів законність та обґрунтованість вироку щодо ОСОБА_12 та відповідно до положень п.1, 2, 3 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412 КПК України є підставою для скасування оскаржуваного вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, оскільки є істотними, а тому апеляційна скарга
З наведених підстав, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню. КПК України та безумовною підставою скасування вироку з призначенням нового судового розгляду.
Керуючись статтями 404, 405, 407, п. 1,2,3 ст. 1 ст. 409, ст. 412 ч.1. ст. 415, ст. 417, ст. 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у провадженні - начальника Казанківського відділу Баштанської місцевої прокуратури ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 12.06.2018 року щодо ОСОБА_12 - скасувати та призначити новий судовий розгляд в тому ж суді, в іншому складі суддів.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді
(підпис) (підпис) (підпис)
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
З оригіналом згідно
Суддя Херсонського апеляційного суду ОСОБА_2