Справа №576/1930/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/39/19 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу
18 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2018 року яким,
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , не судимого в силу ст. 89 КК України
визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
До апеляційного суду надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 в якій він просить скасувати вирок у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалити новий вирок, яким його виправдати у зв'язку з вжиттям заходів необхідної оборони.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 у поданій апеляційній скарзі просить скасувати вирок у зв'язку з м'якістю призначеного ОСОБА_6 покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання у виді 2 років обмеження волі.
Вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2018 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Обвинувачений ОСОБА_6 свої вимоги мотивує тим, що під час досудового розслідування його захисником було заявлене клопотання про проведення слідчого експерименту з участю підозрюваного ОСОБА_6 , проведення судово-медичної експертизи щодо можливого нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 з необережності, проведення судово-імунологічної експертизи щодо належності слідів крові, вилучених з автомобіля поліції, допит судово-медичного експерта з приводу можливості нанесення тілесних ушкоджень за обставин, зазначених ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , який склав протокол про адміністративне правопорушення, а тому повинен був бути на місці події, проте ні слідчим, ні суддею вказані клопотання задоволені не були, а було досліджено тільки одну версію подій сторони обвинувачення.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 свої вимоги мотивує тим, що суд не в повній мірі взяв до уваги, що ОСОБА_6 вчинив злочин маючи не зняту та непогашену судимість, вину не визнав, у вчиненому не розкаявся.
Згідно вироку суду ОСОБА_6 , 02 жовтня 2017 року близько 02:00 години, перебуваючи на задньому сидінні поліцейського автомобіля «Mitsubishi Outlender» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , де він перебував з метою доставлення до відділку поліції для складення протоколу про адміністративне правопорушення та надання пояснень, під час зупинки автомобіля біля будинку 1/3 по вул. Курлука в м Глухові, розуміючи, що поряд з ним знаходиться працівник поліції при виконанні службових обов'язків, умисно завдав потерпілому ОСОБА_12 один удар кулаком правої руки в обличчя, спричинивши легке тілесне ушкодженні у вигляді садна спинки носа.
Заслухавши захисника ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_6 , які просили скасувати вирок суду і призначити новий розгляд в суді першої інстанції, прокурора, яка частково підтримала подані апеляційні скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються, серед іншого, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, які передбачають, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
З мотивувальної частини вироку вбачається, що суд, на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 435 КК України, тобто в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, послався на показання допитаних в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , а також протокол огляду місця події від 02 жовтня 2017 року, протокол слідчого експерименту від 06 жовтня 2017 року з свідком ОСОБА_17 , висновок судово-медичної експертизи №136 від 04 жовтня 2017 року, протокол слідчого експерименту від 06 жовтня 2017 року з потерпілим ОСОБА_12 , висновок судово-медичної експертизи №139 від 11 жовтня 2017 року про механізм виникнення тілесного ушкодження виявленого у потерпілого ОСОБА_12 , книгу нарядів Глухівського ВП ГУНП в Сумській області та наказ по особовому складу Глухівського ВП від 09 грудня 2016 року.
Разом з тим, стороною захисту у якості доказів невинуватості ОСОБА_6 були надані суду копії довідки Глухівської ЦРЛ від 05 жовтня 2017 року № 321 про лікування ОСОБА_6 з приводу, серед іншого, перелому кісток носу та висновку експерта від 22 листопада 2017 року №1092 про утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 02 жовтня 2017 року, проте суд не тільки не зазначив мотиви неврахування цих доказів, а й взагалі проігнорував їх, не зазначивши у вироку про їх наявність.
Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що адвокатом було заявлено ряд клопотань, зокрема про проведення експертизи крові, виявленої в автомобілі, проведення судово-медичної експертизи щодо можливого нанесення ОСОБА_6 тілесного ушкодження з необережності, допит свідка ОСОБА_11 , який склав протокол про адміністративне правопорушення, а тому мав бути на місці події. У задоволенні вказаних клопотань було відмовлено без наведення відповідних підстав прийнятого рішення. Більш того, відмовивши стороні захисту в задоволенні клопотання про проведення експертизи з метою встановлення належності плям крові, та не встановивши будь-яким іншим чином їх належність, суд послався на протокол огляду місця події, під час якого бузи виявлені зазначені плями, як на доказ винуватості ОСОБА_6 ..
Отже, колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні клопотань сторони захисту, суд, всупереч вимогам ст. 370 КПК України, прийняв невмотивоване судове рішення про відмову в задоволенні клопотань, про з'ясування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, а не надавши оцінку поданим стороною захисту доказам, суд ухвалив рішення, яке не можна визнати обґрунтованим.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження убачається, що в суді першої інстанції ОСОБА_6 повідомляв про застосування до нього працівниками поліції фізичного впливу, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження. По вказаному факту 09.10.2017 року до ЄРДР були внесені відомості за ч. 2 ст. 365 КК України, за заявою ОСОБА_6 .
В подальшому місцевий суд, не отримавши результатів перевірки, 15 березня 2018 року постановив обвинувальний вирок. При цьому, перевірка вказаних фактів взаємопов'язана із версією захисту, на яку вказував обвинувачений із захисником.
На це не звернув уваги місцевий суд, та не дочекавшись проведення відповідної перевірки вказаної заяви в установлений законом спосіб, ухвалив вирок, що суперечить усталеній практиці Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях в контексті ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року неодноразово наголошував на необхідності проведення ефективного офіційного розслідування скарг особи про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб'єктів владних повноважень (справи «Вергельський проти України» та «Яременко проти України»).
Між тим, за результатами такої перевірки, здійсненої шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування, по суті визначається допустимість такого доказу, як слідчий експеримент із потерпілим.
Ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення
Відповідно до ст. 410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
За таких обставин, враховуючи, що невмотивованість відмов у задоволенні клопотань сторони захисту та недослідження наданих стороною захисту доказів, внаслідок чого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, перешкодили суду прийняти законне та обґрунтоване рішення, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а оскільки, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути зазначені недоліки при апеляційному розгляді кримінального провадження, необхідно призначити новий розгляд в суді першої інстанції,
При новому розгляді необхідно ретельно перевірити доводи апеляційної скарги обвинуваченого, вжити заходів для проведення відповідної перевірки зазначених доводів з прийняттям відповідного процесуального рішення уповноваженим органом, після чого з додержанням вимог кримінального процесуального закону, ст. 62 Конституції України, Конвенції, практики Європейського суду з прав людини, ухвалити законне, обґрунтоване і належним чином вмотивоване рішення.
Доводи прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_6 покарання не можуть бути досліджені апеляційним судом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 415 КПК України призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2018 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначивши новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4