Справа №201/7205/17
Провадження №2/0203/108/2019
18.03.2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
при секретарі Дзьомі Ю.О.,
з участю:
-представника позивача ОСОБА_1;
-представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,
19 травня 2017 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він працює у ТОВ «МБК «Сінергія» на посаді майстра. Позивачеві на праві власності належить автомобіль марки «Mercedes» (реєстраційний номер - АЕ7878СК), яким він користується протягом робочого дня. 07.05.2017 року на персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» відповідач поширив неправдиву інформацію, а саме: «Доречі охороняють бійці полку «Дніпро-1» ГУ НП у Дніпропетровській області, працівників сумнозвісного сепарського підприємства - ТОВ «Будівельно-монтажна компанія Сінергія», які протягом 2014-2015 років, за вказівками ОСОБА_5 на автомобілі Mercedes Vito, реєстраційний номер НОМЕР_1, перевозили сепаратистам на територію так званої «ДНР». грошові кошти!». Поширена інформація є неправдивою, заподіяла шкоду честі, гідності та діловій репутації позивача. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання вказаної інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, зобов'язання відповідача спростувати цю інформації у такий же спосіб, у якій вона була поширена, відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн., а також судових витрат (а.с.а.с. 2 - 6).
22 травня 2017 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А. своєю ухвалою заявив самовідвід. Справу було передано у провадження судді Ткаченко Н.А. (а.с.а.с. 11, 12).
25 травня 2017 року суддя Ткаченко Н.А. постановила ухвалу, якою також заявила самовідвід. Справу було передано у провадження судді Ходаківського М.П. (а.с.а.с. 15, 16).
29 травня 2017 року суддя Ходаківський М.П. своєю ухвалою заявив самовідвід, після чого справу за підсудністю було передано до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (а.с.а.с. 17 - 21).
23 жовтня 2017 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Шевцова Т.В. постановила ухвалу, якою також заявила самовідвід. Справу було передано у провадження судді Женеску Е.В. (а.с.а.с. 35 - 38).
13 листопада 2017 року суддя Женеску Е.В. своєю ухвалою заявила самовідвід. Справу було передано у провадження судді Яковлева Д.О. (а.с.а.с. 41 - 44).
27 листопада 2017 року суддя Яковлев Д.О. постановив ухвалу, якою також заявив самовідвід. Справу було передано у провадження судді Литвиненка І.Ю. (а.с.а.с. 45 - 48).
12 грудня 2017 року суддя Литвиненко І.Ю. своєю ухвалою заявив самовідвід. Справу було передано у провадження судді Єлісєєвої Т.Ю. (а.с.а.с. 49 - 51).
29 січня 2018 року суддя Єлісєєва Т.Ю. постановила ухвалу, якою також заявила самовідвід, після чого справу за підсудністю було передано до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (а.с.а.с. 52 - 54, 57, 58).
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, пояснивши, що його довіритель не має жодних взаємин з терористичним угрупуванням «ДНР», а автомобіль, про який йдеться у пості, є особистою власністю позивача. Відповідач у своєму пості не навів жодних доказів існування викладених у ньому обставин. Такі звинувачення принизили честь, гідність і ділову репутацію позивача.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення заявленого позову, зазначивши, що його довіритель не поширював інформацію, про яку йдеться у позові, а вказана сторінка у соціальній мережі «Facebook» відповідачеві не належить.
12 червня 2018 року відповідачем подано відзив на позов, у якому викладено доводи, аналогічні викладеним у судовому засіданні (а.с.а.с. 82, 83).
14 листопада 2018 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій викладено доводи, аналогічні викладеним представником у судовому засіданні (а.с.а.с. 117 - 120).
28 грудня 2018 року позивачем подано заперечення, які містять доводи, аналогічні викладеним у судовому засіданні (а.с.а.с. 128 - 131).
Суд, заслухавши пояснення представників позивачів, третьої особи, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 07.05.2017 року на персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» від імені відповідача було поширено таку інформацію: «Доречі охороняють бійці полку «Дніпро-1» ГУ НП у Дніпропетровській області, працівників сумнозвісного сепарського підприємства - ТОВ «Будівельно-монтажна компанія Сінергія», які протягом 2014-2015 років, за вказівками ОСОБА_5 на автомобілі Mercedes Vito, реєстраційний номер НОМЕР_1, перевозили сепаратистам на територію так званої «ДНР». грошові кошти!» (а.с. 10).
Позивач стверджує, що сторінка, на якій цю інформацію було поширено, належить відповідачеві, отже останній має нести відповідальність за правдивість такої інформації.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
При цьому статті 34 Основного Закону передбачає, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або іншій спосіб - на свій вибір.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності з частиною другою статті 5 Закону України від 02.10.1992 року №2657-ХІІ «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
За правилами, встановленими статтею 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Частиною 3 статті 277 ЦК визначено, що негативна інформація про особу вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
За змістом статті 20 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та Протоколів №№ 1, 2, 4, 7, 11 до неї кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошення конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1«Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Internet» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах. В електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про дії та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач виходить з того, що відповідачем відносно нього необмеженому колу осіб поширено недостовірні відомості у соціальній мережі «Facebook».
Згідно зі статтею 62 Конституції України, статтею 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено, що обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Відповідач у поданих відзиві на позов та запереченнях, як і його представник у судовому засіданні заперечував проти того, що саме ним у соціальній мережі була викладена вказана в позовній заяві інформація, зазначивши, що сторінка у соціальній мережі «Facebook», на якій було розміщено пост, йому не належить.
З матеріалів справи вбачається, що сторінка у соціальній мережі «Facebook», яка, на думку позивача, належить відповідачеві і на якій останній поширив недостовірну інформацію про позивача, експертом, атестованим за спеціальністю «дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів» не досліджувалася. Висновок фахівця в галузі дослідження телекомунікаційних систем відсутній.
При цьому у судовому засіданні представником позивача було заявлене клопотання про призначення у справі судової психофізичної експертизи, яке ухвалою від 15.02.2019 року було залишене без задоволення.
З клопотанням про призначення у справі судової експертизи для проведення комп'ютерно-технічного дослідження та дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) і засобів для встановлення власників аккаунтів, розміщених на ресурсах-посиланнях із залученням фахівців для дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) позивач не звертався.
Доменне ім'я «facebook.соm» є приватним доменним іменем другого рівня в домені «соm», який є загальним доменом верхнього рівню. Доменне ім'я «facebook.соm» не відноситься до українського сегменту «Internet».
Крім того, адреса «facebook» не належить до адресного простору українського сегмента мережі «Internet», і адміністрування цих доменних імен в Україні не здійснюється.
При цьому відомості про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі «Internet».
З огляду на викладене твердження позивача (його представника) про те, що саме відповідач поширив зазначену у позовній заяві інформацію не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, що є підставою для відмови у позові.
Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 209 - 211, 213, 228, 229, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2; 49000, Україна, місто Дніпро, вулиця Квіткова, 22) у позові до ОСОБА_4 (49000, місто Дніпро, вулиця Василя Жуковського, 39/41) про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 20 березня 2019 року.
Суддя М.О. Католікян