справа № 208/4632/17
№ провадження 2/208/835/19
Іменем України
21 березня 2019 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:
головуючого, судді - Івченко Т.П.,
секретар судового засідання - Корнієнко К.Є.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - адвоката ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам'янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради, 3-я особа, без самостійних вимог, щодо предмету спору - друга Кам'янське державна нотаріальна контора «про визнання дійсним договору та визнання права власності», суд -
встановив:
1. 21.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, яким просить:
- визнати дійсним спадковий договір про довічне утримання (догляд), укладений 28.05.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1;
- на підставі спадкового договору про довічне утримання (догляд) від 28.05.2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, визнати право власності на квартира № 4, яка знаходиться за адресою м. Кам'янське, вул. Айвазовського, будинок № 33, загальною площею 22,6 кв.м, житлова 12,7 кв.м, яка складається з 1 кімнати житловою площею 12,7 кв.м, кухні площею 4,1 кв.м, вбиральні 2,5 кв.м, коридору 2,4 кв.м, вбудовані шафи 0,4 кв.м, та 0,5 кв.м, за ОСОБА_1.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.08.2017 року, з підстав недотриманням вимог ст. 119 ЦПК України, позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху.
2. Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18.09.2017 року, отримав заяву від позивача про усунення недоліків, на виконання ухвали від 22.08.2017 року, відкрито провадження по справі.
12.10.2018 року відповідачем по справі Кам'янською міською радою подано відзив на позов ОСОБА_1.
17.10.2018 року ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, під час судового розгляду за участі позивача та представника відповідача, згідно до перехідних положень ЦПК України, визначено що справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження, із проведенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17.10.2018 року, за клопотанням позивача, витребувані докази із другої Кам'янської державної нотаріальної контори щодо спадкової справи після померлого 11.02.2017 року ОСОБА_3.
26.10.2018 року на ухвалу суду від 17.10.2018 року отримано копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3
07.12.2018 року з боку позивача заявлено клопотання про виклик свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5.
07.12.2018 року з боку позивача подано додаткові докази - витяг з реєстру спадкових справ та виданих свідоцтв про право на спадщину.
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.12.2018 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
3. Позиції сторін:
3.1. Позивач ОСОБА_1 звертаючись із даним позовом, в обґрунтування заявлених вимог послався на те, що померлий ОСОБА_3, який був його знайомим, родичів не мав, та за життя мав волевиявлення на оформлення договору довічного утримання, який сам запропонував для укладання позивачу. Для цього ОСОБА_3 сам здійснив дії на виготовлення тексту договору та акту прийому-передачі квартири АДРЕСА_1, яку мав у власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого від 21.05.2016 року, приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 21.05.2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 543.
А тому, 28.05.2016 року він та ОСОБА_3 уклали письмовий договір довічного утримання (догляду), де поставили свої підписи у присутності свідків - сусідів ОСОБА_3, а саме ОСОБА_4, та ОСОБА_7, про що і свідки розписалися у договорі.
На підставі зазначеного договору, позивач ОСОБА_1 стверджує що він прийняв квартиру № 4, зазначену вище у власність.
Також позивач стверджував, що ОСОБА_3 за життя зловживав спиртними напоями, і тому за станом здоров'я не мав змоги укласти зазначений договір, посвідчив його нотаріально. А таким чином ухилявся від його нотаріального посвідчення. Хоча до нотаріуса вони разом з ОСОБА_3 не ходили.
Позивач стверджує, що він раз або два на місяць, після укладання договору довічного утримання навідував ОСОБА_3, іноді давав гроші, іноді привозив харчі. Фактично ОСОБА_3 проживав у квартирі до часу смерті, документи і ключі від квартири у позивача не були.
11.02.2017 року ОСОБА_3 помер, і він здійснив дії та поніс витрати на поховання померлого.
02.08.2017 року він звернувся до другої Кам'янської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_1, але йому за постановою від 12.08.2017 року державним нотаріусом ОСОБА_8 було відмовлено, з підстав відсутності підстав для спадкування після померлого 11.02.2017 року ОСОБА_3, у вчиненні нотаріальної дії йому було відмовлено.
А тому, він вважає, що згідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, так як померлий ОСОБА_3 за життя своє волевиявлення виклав у договорі простої письмової форми, але ухилявся від його нотаріального посвідчення, а тому зазначений договір є дійсним, і є підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру.
3.2. Відповідачем - Кам'янською міською радою подано відзив на позов ОСОБА_1, згідно до якого відповідач зазначив на непогодження із позовними вимогами ОСОБА_1, як заявленими з підстав ч. 2 ст. 220 ЦК України, з врахуванням положень п. 4 ст. 334, ч. 3 ст. 640, ст. 744, ст. 745, ч. 1 ст. 749 ЦК України, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого МЮУ від 22.02.2012 року № 282/20595, п. 13 постанови пленуму ВСУ «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року, так як норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не може бути застосована щодо правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню, та держаній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210 та ст. 640 ЦК України, пов'язується з державною реєстрацією. Так як позивач із померлим, не уклали договір у передбаченому законом порядку, не визначили в ньому істотні умови з усіх питань що відповідають вимогам даного виду договору, не довів ухилення померлого від нотаріального його посвідчення, поважності не проведення його державної реєстрації, а тому письмовий договір у простій письмовій формі є нікчемним, і прав позивач за таким договором не може набути. Просили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
3.3. 3-я особа, без самостійних вимог, щодо предмету спору - друга Кам'янське державна нотаріальна контора своїх пояснень щодо суті спору не подали.
4. Під час судового розгляду:
4.1. Позивачем та представником позивача підтримана позиція за змістом позовних вимог у повному обсязі, і просили позовні вимоги задовольнити.
4.2. Представник відповідача не прибув в судове засідання, будучи належним чином сповіщеним про дату, час та місце судового розгляду, подав клопотання про проведення судового розгляду у відсутність представника відповідача.
4.3. Представник 3-ої особи, без самостійних вимог, щодо предмету спору - друга Кам'янське державна нотаріальна контора, не прибув в судове засідання, будучи належним чином сповіщеним про дату, час та місце судового розгляду, подали заяву про проведення судового розгляду у їх відсутність.
4.4. Допитаний свідок позивача ОСОБА_7, який підтвердив, що він знав ОСОБА_3 як свого сусіда. Позивача бачив до смерті ОСОБА_3, який одного разу запросив його та ОСОБА_4 до себе в якості свідків підписання договору довічного утримання між ОСОБА_3 та ОСОБА_1. На зазначеному договорі поставили свої підписи всі сторони, та він із ОСОБА_4, як свідки події.
5. Заслухав сторони, свідка позивача, повно і всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідив докази, надані сторонами, суд приходить до наступного:
5.1. Правовідносини що виникли між сторонами стосуються права власності на майно, з підстав укладеного договору, без дотримання вимог передбачених законом, та підлягають врегулюванню згідно до вимог ч. 2 ст. 220, ч. 3 ст. 640, ст. 744, ст. 745 ЦК України.
5.2. Обставини встановлені судом:
21.05.2016 року ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1), придбав на підставі договору купівлі-продажу, у приватну власність квартиру № 4, що розташована у будинку № 33 по вулиці Айвазовськго у місті Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, яка складається із однієї кімнати, загальної площі 22,6 кв.м, житлової площею 12,7 кв.м, що підтверджено договором купівлі-продажу нерухомого майна посвідченого 21.05.2016 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 543 (а.с. 8).
Згідно до долученої позивачем копії паспорту (а.с. 5-6), копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с. 43- зворотна сторона), данні особи - ОСОБА_1 Олексіойвич
Позивачем надано письмовий договір (а.с. 15), який містить наступні відомості: дата укладання договору 28.05.2016 року. Найменування договору - договір довічного утримання (догляду). Сторони у договорі - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1), та ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_2).
Згідно до розділу І Договору (а.с. 15), предмет договору у п. 1.1. зазначено, що відчужував передає, а Набувач отримує у власність квартиру, взамін чого Набувач зобов'язується забезпечити ОСОБА_10 утриманням та доглядом на умовах цього Договору.
Згідно до п. 2.4. Договору (а.с. 15) обов'язки Набувача визначені як:
- прийняти від ОСОБА_10 за Атом прийому-передачі Квартиру;
- забезпечити ОСОБА_10 житлом у квартирі № 4 міста Дніпродзержинськ по вул. Айвазовського, будинок № 33;
- до смерті ОСОБА_10 не укладати щодо Квартири правочини купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, застави чи інші, не передавати майно у власність інших осіб;
- у разі смерті ОСОБА_10 поховати його.
Згідно до п. 3.8 Договору (а.с. 15), Договір укладено у двох примірниках, для кожної із Сторін і підлягає нотаріальному посвідченню.
Позивачем надано копію акту прийому-передачі квартири від 28.05.2016 року (а.с. 16), згідно до якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_9 прийняв квартиру № 4, що розташована у будинку № 33 по вулиці Айвазовського у місті Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, яка складається із однієї кімнати, загальної площі 22,6 кв.м, житлової площею 12,7 кв.м.
11.02.2017 року ОСОБА_3, у віці 39 років, помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть виданим Заводським районним у місті Кам'янське відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №192 від 13.02.2017 року (а.с. 7).
13.02.2017 року на ім'я ОСОБА_11 видано свідоцтво про поховання ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть № 731779) (а.с. 12), та понесені витрати на поховання померлим (а.с. 13-14).
02.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся до другої кам'янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3, що підтверджено заявою та копією витребуваної спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 № 435/2017 (а.с. 94).
Зі змісту копії спадкової справи та заяви ОСОБА_1, вбачається що така підстава для прийняття спадщини, як договір довічного утримання, заявником не вказано та копій такого документу нотаріусу не подано, і у спадковій справі договір - відсутній (а.с. 93-100).
5.3. Правові норми застосовані для врегулювання даних правовідносин:
Відповідно до ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 1 ст. 745 ЦК України).
Набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу (ч. 1 ст. 748 ЦК України).
У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (ч. 1 ст. 749 ЦК України).
Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності (ч. 2 ст. 749 ЦК України).
Набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду) (ч. 3 ст. 749 ЦК України).
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки (п. 1 ч. 2 ст. 334 ЦК України).
До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно (п. 2 ч. 2 ст. 334 ЦК України).
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (ч. 3 ст. 334 ЦК України).
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Ч. 1 ст. 220 ЦК України, визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).
Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 182 ЦК України).
Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду (ч. 3 ст. 182 ЦК України).
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).
Згідно до п.п. 1 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації.
Згідно до п.п. 3 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його
посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
6. Оцінка доказів, мотиви та висновки:
Як встановлено судом ОСОБА_3 набув право власності на спірну квартиру на підставі нотаріально посвідченого договору 21.05.2016 року (а.с. 8), тобто за станом свого здоров'я та змісту договору вбачається, що при його посвідченні ОСОБА_3 безпосередньо прибув у приміщення нотаріальної контори, та нотаріусом було перевірено його особа та здатність укладати зазначений договір.
Зазначений договір від 21.05.2016 року містить підпис та зазначення прописом свого прізвища, ім'я та по-батькові особи покупця - ОСОБА_3.
Наданий договір довічного утримання та акт прийому-передачі квартири № 4, що розташована у будинку № 33 по вулиці Айвазовського у місті Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, датовані 28 травня 2016 року (а.с. 15-16), тобто через сім днів після укладення нотаріально посвідченого договору ОСОБА_3, за яким він набув право власності на спірну квартиру.
З боку позивача не надано жодного доказу, чому 21.05.2016 року ОСОБА_3 мав змогу і сплатити гроші за купівлю зазначеної квартири, і особисто прибути до нотаріуса, а вже через сім днів, тобто 28.05.2016 року звертаючись до не визначених осіб, не маючи засобів для надрукування договору, пропонуючи позивачу укладати договір, не звернувся до будь-якого нотаріуса чи нотаріальної контори, для посвідчення такого договору.
Крім того, з боку позивача зазначено, що письмовий договір довічного утримання один екземпляр був у нього, а інший залишився у ОСОБА_3, тобто кожна сторона мала на руках один з екземплярів договору довічного утримання, де у п. 3.8. було написано, що зазначений договір підлягає нотаріальному посвідченню, що підтверджує обізнаність сторін та їх погодження на посвідчення такого договору нотаріально.
Також суд враховує, що датою наданого позивачем договору довічного утримання є 28.05.2016 року, в той же час, ОСОБА_3 помер 11.02.2017 року, тобто через дев'ять місяців після підписання даного договору, а тому у сторін було достатньо часу у разі такого волевиявлення на посвідчення договору, згідно його умов викладених у п. 3.8. нотаріально.
Як встановлено в ході судового розгляду, з боку позивача пояснено, що в зазначений період він з ОСОБА_3 до нотаріуса не зверталися за посвідченням зазначеного договору, та доказів ухиленням ОСОБА_12 від нотаріального посвідчення договору, з боку позивача не надано.
Також, при дослідженні підпису та рукописного тексту зробленого ОСОБА_3 на договорі купівлі-продажу квартири, який був укладений 21.05.2016 року та нотаріально посвідченого (а.с. 8), та підпису на договорі довічного утримання та акті передачі квартири від 28.05.2016 року (а.с. 15-16), тобто через сім днів, від імені ОСОБА_3, вбачається явна візуальна їх не відповідність та не схожість.
Крім того, зі змісту договору довічного утримання не можливо встановити істотні умови договору, так як вони викладені лише щодо переходу права власності на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_1.
Також є вважливим не співпадіння ім'я позивача та ім'я особи, яка зазначена у договорі довічного утримання та акті від 28.05.2016 року (а.с. 15-16), зазначене як ОСОБА_3, та паспортних даних особи позивача - ОСОБА_1 (а.с. 5), що особа яка укладає договір та акт, та має в подальшому їх на руках, не може не помітити, ставлячи свій підпис та зазначаючи свої данні у зазначених документах.
Крім того, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 182 ЦПК України, зазначений договір - як договір довічного утримання, який передбачає перехід права власності від відчужувача ОСОБА_3 до набувача ОСОБА_1, враховуючи характер спірних правовідносин, зазначений договір довічного утримання (догляду), за яким передається у власність нерухоме майно підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ч. 2 ст. 76 ЦПК України визначено, що ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
В ході підготовки справи до судового розгляду, будучи обізнані про предмет спору та необхідність надання доказів на підтвердження своєї позиції, позивачем заявлено лише клопотання щодо витребування копії спадкової справи, яка жодним чином не підтвердила дійсність договору довічного утримання від 28.05.2016 року, та на підтвердження укладення договору заявлено для виклику два свідка, а саме ОСОБА_4, від якої під час судового розгляду відмовилися, та свідка ОСОБА_7, який жодним чином не підтвердив ухилення ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення зазначеного договору.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).
Аналогічна позиція викладена у Рішенні Верховного Суду України від 23.02.2011 року.
Враховуючи, що в ході судового розгляду позивачем не доведено та підтверджено заявлені вимоги, у відповідності до їх доказовості, а саме:
- не надано доказу що договір довічного утримання від 28.05.2016 року, укладено саме померлим ОСОБА_3, бо підписи та рукописний текст, у договорі нотаріально посвідченому 21.05.2016 року та у договорі від 28.05.2016 року від імені ОСОБА_3 явно не співпадають між собою;
- доказів, що ОСОБА_3 В.С.21.05.2016 року мав змогу самостійно звернутися до нотаріуса при укладанні договору купівлі-продажу, сплатити за купівлі квартири гроші, а через сім днів,тобто 28.05.2016 року вже ухилився від нотаріального посвідчення договору, або мав заявлений позивачем стан здоров'я який би перешкодив діям ОСОБА_3 направленим на нотаріальне його посвідчення, що не позбавляло здійснити дії сторонам на виклик нотаріуса за місцем мешкання особи, у разі наявності для цього підстав, також не надано;
- доказів, ухилення ОСОБА_3 в подальшому, а саме в період з 28.05.2016 року по час його смерті, 11.02.2017 року (тобто дев'ять місяців), від нотаріального посвідчення договору довічного утримання, також не надано;
- доказів, що сторони здійснили дії на передачу та прийом спірної квартири, що за змістом укладеного договору сторони досягли усіх істотних умов договору, та мали зобов'язання, окрім передачі квартири у власність ОСОБА_1, так як обов'язок поховання не є істотною умовою у даному виді договору, та є обов'язковою складовою такого договору навіть при його не зазначені за змістом договору (ч. 3 ст. 749 ЦК України), також не надані;
- доказів що за заявленим договором довічного утримання від 28.05.2016 року відбулося повне або часткове виконання договору, також не надано;
а тому, оцінюючи в сукупності докази надані сторонами на підтвердження своєї позиції, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо понесених судових витрат позивачем, то у відповідності до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, такі витрати покладаються на позивача.
Керуючись п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року, ч. 2 ст. 220, ч. 3 ст. 640, ст. 744, ст. 745 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, -
ухвалив:
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради, 3-я особа, без самостійних вимог, щодо предмету спору - друга Кам'янське державна нотаріальна контора «про визнання дійсним договору та визнання права власності» - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду - подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно до 15.5) Перехідних положень ЦПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
15.8) оприлюднення інформації щодо справи, визначеної цією редакцією Кодексу, на офіційному веб-порталі судової влади України здійснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.
Повний текст рішення виготовлений 22.03.2019 року
Суддя Івченко Т. П.