Справа № 201/9417/18
Провадження № 2-а/201/23/2019
21 березня 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі: головуючого судді - Федоріщева С.С,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 2 роти № 6 УПП в Харківській області сержанта поліції ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 31 серпня 2018 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 2 роти № 6 УПП в Харківській області сержанта поліції ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
У поданому позові ОСОБА_1 просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 389282 від 28 серпня 2018 року; провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.
В обґрунтування доводів позову ОСОБА_1 вказує на те, що 26 серпня 2018 року постановою серії НК № 389282 у справі про адміністративне правопорушення поліцейським взводу № 6 роти № 2 УПП у Харківській області сержантом поліції ОСОБА_2 було накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за невиконання вимоги знаку 3.41 «Контроль», тобто за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та за начебто відсутність полісу загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль марки «ОСОБА_3 1,9В», державний номер НОМЕР_1, тобто за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та порушення п. 21 «г» ПДД України. Указану постанову позивач вважає незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Так, позивач посилається на те, що дійсно 28 серпня 2018 року близько 12 год. 00 хв. під час його руху по трасі М-29 в напрямку м. Дніпро на автомобілі «ОСОБА_3 1,9В», державний номер НОМЕР_1, після проїзду повз стаціонарного посту патрульної поліції за м. Красноград Харківської області його автомобіль почали переслідувати працівники поліції, вимагаючи негайно зупинитись. Працівник поліції повідомив позивача про те, що він не виконав вимоги знаку 3.41 «Контроль», що не відповідало дійсності. Так, позивач указує на те, що проїжджаючи повз пост він знизив швидкість автомобіля відповідно до вимог дорожніх знаків, але не виявивши знаку «Контроль», встановленого відповідно до Правил дорожнього руху та ДСТУ 4100:2014 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування», позивач проїхав далі. Крім того, позивач посилається на те, що згідно із вимогами Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06 листопада 2015 року, щодо кожного адміністративного правопорушення повинна бути складена окрема постанова, однак окремої постанови щодо правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП щодо позивача не складалося, запис зроблено поза місцем указаним у офіційному бланку оскаржуваної постанови.
Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с.17).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно із ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали провадження, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 389282 від 26 серпня 2018 року, яка складена поліцейським взводу № 2 роти № 6 УПП в Харківській області сержантом поліції ОСОБА_2, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «ОСОБА_3 1,9В», номерний знак НОМЕР_2, на трасі М-29 не виконав вимогу знаку 3.41 «Контроль» та не мав полісу обов'язкової цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 8.4 та 21 г Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП, за вчинення якого накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Натомість, позивач у справі, який не погодився з вищезазначеним рішенням відповідача, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, та оскаржив його в порядку адміністративного судочинства, під час розгляду судом справи зазначив, що дійсно 28 серпня 2018 року близько 12 год. 00 хв. під час його руху по трасі М-29 в напрямку м. Дніпро на автомобілі «ОСОБА_3 1,9В», державний номер НОМЕР_1, після проїзду повз стаціонарного посту патрульної поліції за м. Красноград Харківської області його автомобіль почали переслідувати працівники поліції, вимагаючи негайно зупинитись. Працівник поліції повідомив позивача про те, що він не виконав вимоги знаку 3.41 «Контроль», що не відповідало дійсності. Так, позивач указує на те, що проїжджаючи повз пост він знизив швидкість автомобіля відповідно до вимог дорожніх знаків, але не виявивши знаку «Контроль», встановленого відповідно до Правил дорожнього руху та ДСТУ 4100:2014 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування», він проїхав далі, а тому вважає що, ця постанова прийнята з порушення вимог чинного законодавства щодо порядку розгляду таких справ.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За визначенням, наведеним у ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно із п. 3.41 Правил дорожнього руху «Контроль» забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (пост Національної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо).
Враховуючи те, що предметом оскарження у даній справі є постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 389282 від 26 серпня 2018 року, що складена відповідачем у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, то, з урахуванням положень ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення та дотримання встановленої чинним законодавством процедури (порядку) розгляду справи певної категорії, нормами чинного процесуального законодавства покладено саме на суб'єкта владних повноважень , тобто на відповідача у даній справі.
Але відповідач під час розгляду даної справи в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не надав суду жодного належного письмового доказу щодо правомірності прийняття ним оскаржуваного позивачем рішення, як і не було надано відповідачем суду відеозапису обставин зупинення позивача 26 серпня 2018 року та розгляду справи відповідачем з нагрудної боді-камери відповідача, як працівника поліції, яка використовується ними під час несення патрульної служби.
Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справі, врегульовано положеннями Законів України «Про національну поліцію», «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України (далі - Правила), а також нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Статтями 8, 18, 23 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що на поліцію покладено завдання регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху України та його учасниками, при цьому поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.
Частиною 1 ст. 35 вищевказаного Закону встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (частина 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 32 цього ж Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:
1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Відповідно до пп. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Підпункт 2.4 зазначених Правил встановлює, що на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пп. 2.1.
Отже аналіз вищенаведених норм чинного законодавства, яке регулює правовідносини, що виникли між сторонами у справі, дає можливість зробити висновок про те, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби, серед іншого, у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху, при цьому поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, а водій, що на вимогу працівника поліції повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пп. 2.1. Правил.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, приймаючи до уваги, що відповідачем, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, не було надано суду належних та допустимих доказів вчинення позивачем 26 серпня 2018 року порушень вимог дорожнього знаку 3.41 та доказів відсутності у позивача під час керування транспортним засобом полісу загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що є порушенням п. 2.1 «б» Правил дорожнього руху, то відповідач під час прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 389282 від 26 серпня 2018 року, про застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, яка є предметом оскарження у цій справі діяв в не у спосіб, який визначено чинним законодавством України, що у свою чергу є підставою для визнання такої постанови протиправною та скасування такого рішення.
На підставі наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та можливість їх задоволення.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 2 роти № 6 УПП в Харківській області сержанта поліції ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 389282 від 26 серпня 2018 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя С.С. Федоріщев