Справа № 728/1687/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/193/19
Категорія - ч.1 ст. 115 КК України Доповідач ОСОБА_2
19 березня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6
захисника - адвоката - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 17 червня 2018 року за № 12018270070000363 за апеляційними скаргами прокурора, що приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції - заступника керівника Бахмацької місцевої прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2018 року , щодо обвинуваченого
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, пенсіонера, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч.3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,
Вироком колегії суддів Менського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2018 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч.3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання:
- за частиною 2 статті 125 КК України - 1 (один) рік обмеження волі;
- за частиною 3 статті 15 - частиною 1 статті 115 КК України із застосуванням частини 1 статті 69 КК України - 6 (шість) років позбавлення волі;
На підставі статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання за сукупністю злочинів - 6 (шість) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання визначено ОСОБА_8 обчислювати з часу його затримання - з 21 червня 2018 року.
До набрання вироком законної сили, застосований до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні, пов'язані із залученням експертів у загальній сумі 4893,79 грн..
Питання речових доказів вирішено в порядку статті 100 КПК України.
При розгляді кримінального провадження судом першої інстанції встановлено, що 17 червня 2018 року близько 17 години ОСОБА_8 , перебуваючи на АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин під час сварки з ОСОБА_11 умисно наніс останньому один удар скляною пляшкою ємністю 0,5 л. в область голови, заподіявши таким чином ОСОБА_11 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
20 червня 2018 року близько 22 години ОСОБА_8 , перебуваючи на перехресті вулиці Яценка з вулицею Центральна в селі Крапивне Бахмацького району Чернігівської області, на ґрунті неприязних відносин під час сварки з ОСОБА_12 , умисно наніс останній ножем один удар в область лівого плеча, один удар в область лівого стегна та один удар в область лівої молочної залози, заподіявши таким чином ОСОБА_12 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
20 червня 2018 року близько 22 години ОСОБА_8 , перебуваючи на перехресті вулиці Яценка з вулицею Центральна в селі Крапивне Бахмацького району Чернігівської області, на грунті неприязних відносин з метою протиправного заподіяння смерті, умисно наніс два удари ножем в область живота та один удар в область грудної клітки ОСОБА_13 , внаслідок чого ОСОБА_13 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Наслідки у вигляді смерті ОСОБА_13 не настали, оскільки ОСОБА_8 , припинив заподіювати удари ножем ОСОБА_13 та утік, коли побачив людей, що підходили до місця вчинення злочину, тобто ОСОБА_8 не вчинив усіх дій, необхідних для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Своїми умисними діями ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 125 КК України, як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, а також за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, як незакінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині
Не погодившись з вироком суду прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним за ч. 2 ст. 125, ч. 3 ст. 15 ч.1 ст.115 КК України та призначити покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 4 місяців арешту, за ч. 3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі та за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.
Виключити посилання на обставину, що пом'якшує покарання - «щире каяття». В решті вирок суду залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що призначене ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік суперечить положенням ч.3 ст. 61 КК України, оскільки відповідно до матеріалів кримінального провадження обвинувачений є пенсіонером. Також автор скарги переконаний, що судом в порушення вимог ст.ст. 65, 69 КК України призначене покарання за ч. 3 ст. 15 ч.1 ст.115 КК України. Так, вирок суду не мотивований щодо обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання. А також суд дійшов хибного висновку щодо наявності щирого каяття обвинуваченого у ставленні до вчиненого, оскільки ОСОБА_8 фактично не визнав доведеності обставин кримінального правопорушення та заперечив умисел заподіяння смерті ОСОБА_13 , ввівши суд в оману своїми показаннями з метою уникнути справедливого покарання.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою в якій вказуючи про невідповідність покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого просить змінити вирок суду, призначивши більш м'яке покарання. Свої доводи аргументує тим, що поза увагою суду залишився похилий вік обвинуваченого, позиція потерпілого ОСОБА_13 , який погодився з покаранням у виді 4 роки позбавлення волі, що було запропоноване прокурором. Апелянт переконаний, що ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів та мають бути враховані при призначенні покарання.
Заслухавши доповідача, позицію обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, позицію адвоката на підтримку скарги свого підзахисного, думку прокурора, який вважав вирок суду таким, що ухвалений з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого, а тому просив задовольнити його скаргу, при цьому наголошував на відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, які не оскаржувались. Кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 125, ч. 3 ст. 15 ч.1 ст.115 КК України в апеляційних скаргах також не оскаржується, тому апеляційний суд їх не переглядає.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, що приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції стосовно неправомірності призначення ОСОБА_8 покарання у виді 1 року обмеження волі за ч. 2 ст. 125 КК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно із ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.
Відповідно до копії паспорту громадянина України, ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 /т.1 а.п. 244/, тобто на момент вчинення злочину та постановлення вироку обвинувачений досяг пенсійного віку, у зв'язку з чим покарання у виді обмеженні волі до нього бути застосовано не може.
Враховуючи вищевказане, а також те, що санкція ч. 2 ст. 125 КК України має альтернативні менш суворі види покарання, колегія суддів вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді арешту, яке буде необхідним та таким, що відповідає загальним засадам призначення покарання. У відповідності до ст. 51 КК України, арешт є більш м?яким видом покарання, ніж обмеження волі.
Щодо призначення покарання за ч. 3 ст. 15 ч.1 ст.115 КК України, то колегія суддів вважає, що місцевий суд призначив його у відповідності до ст. 65 КК України і не вбачає підстав для призначення більш суворого покарання, про що вказує прокурор в апеляційній скарзі, чи навпаки для його пом'якшення, як про це ставить вимогу обвинувачений ОСОБА_8 .
Згідно ст. 3 Конституції України, життя людини є найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції України, кожна людина має невід'ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити людину життя. Тому охорона життя людини є найважливішим завданням держави.
Пленум Верховного Суду України у пунктах 1, 2 своєї постанови №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» вказує, що однією з важливих гарантій здійснення проголошеного статтями 3 і 27 Конституції права людини на життя і здоров'я є беззастережне виконання судами вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів. У справах про злочини даного виду суди зобов'язані як установлювати вину підсудних та призначати їм необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів покарання, так і вживати всіх необхідних заходів до повного відшкодування заподіяної потерпілим матеріальної та моральної шкоди. При призначенні покарання відповідно до статей 65-69 Кримінального кодексу України суди мають ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного злочину невеликої тяжкості та умисного особливо тяжкого злочину проти життя особи, вчинив три злочини протягом незначного проміжку часу і всі вони направлені на здоров'я та життя людини.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд при призначенні покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст.65 КК України та рекомендацій вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 року, врахував ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчинених злочинів, особу винного, стан його здоров'я, характер злочинів, а також позицію сторін кримінального провадження, в тому числі і позицію прокурора, який в дебатах в місцевому суді просив суд призначити покарання за ч. 3 ст. 15 ч.1 ст.115 КК України у виді 4 років позбавлення волі, врахував позицію потерпілих в засіданні місцевого суду, що підтримали думку прокурора. Також апеляційний суд звертає свою увагу на позицію потерпілого ОСОБА_13 , висловлену в письмовій формі та адресовану апеляційному суду, щодо достатньої, на його думку, міри покарання запропонованої прокурором в суді першої інстанції. Таку ж думку потерпілий висловлював в суді першої інстанції.
В якості обставини, що пом'якшує покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував його щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд першої інстанції визнав повторність злочинів.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_8 , попередження вчинення ним нових злочинів, тобто таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого.
Підстав для його пом'якшення колегія судів не вбачає. У той же час, і доводи апеляційної скарги прокурора в частині покарання за ч. 3 ст. 15 ч.1 ст.115 КК України про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги прокурора у частині виключення з оскаржуваного вироку суду першої інстанції посилання на врахування обставини, яка пом'якшує обвинуваченому покарання - «щире каяття», - задоволенню не підлягають.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_8 будучи допитаним судом першої інстанції, зазначив про визнання своєї винуватості у вчинених кримінальних правопорушеннях, і хоча розповідав про хід подій дещо відмінно від потерпілих, проте не заперечив фактичних обставин події кримінального правопорушення, а також повністю добровільно відшкодував потерпілому ОСОБА_13 завдану шкоду.
Тож, підстави до виключення означеної обставини, яка пом'якшує обвинуваченому покарання, у конкретному випадку - відсутні.
Місцевий суд обґрунтовано врахував конкретну обставину в даній справі - похилий вік обвинуваченого і з таким рішенням погоджується колегія суддів, вважаючи, що за умови похилого віку розмір покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого.
Вказані у вироку пом'якшуючі обставини: щиросердне каяття, добровільне відшкодування шкоди та похилий вік обвинуваченого є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому районний суд обґрунтовано застосував положення ст. 69 КК України та призначив покарання, яке в даному конкретному кримінальному провадженню, не є м'яким або не справедливим для обвинуваченого, та в повній мірі відповідає положенням ст. 65 КК України, а тому підстав для скасування вироку апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 412, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора, що приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції - заступника керівника Бахмацької місцевої прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити частково, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок колегії суддів Менського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2018 року щодо ОСОБА_8 , змінити в частині призначеного покарання за ч. 2 ст. 125 КК України.
Вважати ОСОБА_8 засудженим:
- за ст. 125 ч. 2 КК України до чотирьох місяців арешту;
- за ст. 15 ч.3 - 115 ч. 1 КК України до покарання, призначеного судом - 6 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим вважати ОСОБА_8 засудженим до покарання, призначеного судом - 6 років позбавлення волі
В іншій частині вирок районного суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду вступає в законну силу негайно після її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з часу її проголошення, а засудженим під вартою - в той же строк з моменту отримання її копії.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4