іменем України
19 березня 2019 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 729/896/18
Головуючий у першій інстанції - Бойко В. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/424/19
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.
із секретарями - Зіньковець О.О., Шкарупою Ю.В.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Бобровицька районна державна адміністрація,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2018 року (місце ухвалення - м. Бобровиця) у справі за позовом ОСОБА_2 до Бобровицької районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження,
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Бобровицької районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження. В обґрунтування позову посилалась на те, що з 2005 по 2011 роки перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 У шлюбі були народжені діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання шлюбу залишились проживати разом з позивачкою в квартирі, яка належала їй на праві приватної власності.
Розпорядженням Бобровицької районної державної адміністрації, як органом опіки та піклування від 23.04.2018 № 157 за заявою ОСОБА_5 було визначено місце проживання дітей у сім»ї батька за адресою: АДРЕСА_2.
Позивач посилається на незаконність вказаного розпорядження, яке є протиправним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, не перевірено обставини і не враховано інтереси дітей.
В позові ОСОБА_2 просить скасувати розпорядження Бобровицької районної державної адміністрації від 23.04.2018 № 157 «Про визначення місця проживання дітей» яким визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. у сім»ї батька ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2.
Рішенням Бобровицького районного суду від 27.12.2018 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Бобровицької районної державної адміністрації, як орган опіки та піклування, третя особа ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування розпорядження Бобровицької районної державної адміністрації від 23.04.2018 №157 «Про визначення місця проживання дітей» - відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що відповідачем під час прийняття спірного розпорядження було належним чином та в повному обсязі встановлено та досліджено обставини, які є необхідними для об'єктивного вирішення спору, який виник між батьками в ході виховання дітей.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бобровицького районного суду від 27.12.2018, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
За доводами скарги рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення посилається на те, що на час прийняття оскаржуваного розпорядження діти не були присутні, їх думка не була заслухана. Судом не взято до уваги недоведеність неналежної поведінки позивача. Залишено поза увагою протиправність поведінки ОСОБА_5, який в день видання оскаржуваного розпорядження, яке не набрало законної сили, фактично викрав дітей зі школи і вивіз їх до Сумської області не повідомивши про це позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу Бобровицька районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Бобровицького районного суду від 27.12.2018 - без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 22.10.2005 по 25.07.2011 (а.с. 12), під час шлюбу народилися діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10, 11).
З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18250865 від 26.03.2008, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).
Актом обстеження умов проживання від 17.04.2018 підтверджується, що діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та проживають разом з матір'ю. Мають місце випадки зловживання матір'ю спиртних напоїв. Владислав говорить, що хоче жити з мамою, але любить також і тата (а.с. 16).
Відповідно до висновку Бобровицької районної державної адміністрації від 20.04.2018 щодо визначення місця проживання дітей, визначено місце проживання малолітніх дітей у сім'ї батька ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 17).
Відповідно до розпорядження Бобровицької районної державної адміністрації від 23.04.2018 №157 «Про визначення місця проживання дітей» визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у сім'ї батька ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7).
Матеріали справи містять Акт обстеження соціально-побутових умов проживання сім»ї ОСОБА_5 від 03.05.2018 яким встановлено, що сім»я ОСОБА_5 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 і складається з 4 чоловік: ОСОБА_8 - власник квартири, ОСОБА_5 - співмешканець, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 - син ОСОБА_5, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька ОСОБА_5 Дітям створені належні умови для повноцінного виховання та проживання (а.с. 19).
Актом обстеження умов проживання від 25.06.2018 підтверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає ОСОБА_2 Умови для проживання малолітніх дітей є достатніми та належними (а.с. 20).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржуване розпорядження Бобровицької районної державної адміністрації від 23.04.2018 № 157 є правомірним, прийняте на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дітей, їх особистої прихильності до кожного з батьків, з метою забезпечення безпечних умов для проживання дітей, сприяння їх гармонійному розвитку, інших обставин, що мають істотне значення. Приймаючи вказане розпорядження орган опіки та піклування діяв у межах своїх повноважень та у спосіб визначений чиним законодавством та під час прийняття спірного розпорядження було належним чином та в повному обсязі встановлено та досліджено обставини, які є необхідними для об'єктивного вирішення спору, який виник між батьками в ході виховання дітей.
З висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з"ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують враховуючи наступне.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
У положеннях частини другої, третьої статті 157 СК України зазначено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Приймаючи розпорядження про визначення місця проживання дітей з батьком Бобровицька районна державна адміністрація виходила в першу чергу з найкращих інтересів дітей, встановлених умов проживання дітей у місці проживання батька, його ставлення до дітей та інших встановлених фактичних обставин справи.
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
У статті 9 цієї Конвенції зазначено, що "якнайкращі інтереси дитини" мають відігравати визначальну роль при вирішенні питань щодо місця її проживання з одним із батьків.
Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства (стаття 12 Конвенції).
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ратифікованої Законом України від 3 серпня 2006 року "Про ратифікацію Європейської конвенції про здійснення прав дітей" та яка також є частиною національного законодавства України, під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
Отже, закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та захищати права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією.
З врахуванням наведеного, обраного позивачем способу захисту та заявленого предмету позову і, відповідно, визначеного предмету доказування та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, апеляційний суд приходить до висновку, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції доводи скарги про не врахування думки дітей під час прийняття оскаржуваного розпорядження, які здатні за своїм станом сформулювати та висловити свою думку, недоведеності неналежної поведінки позивача та протиправність поведінки ОСОБА_5
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.
Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 170 цього Кодексу.
Як встановлено, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, з липня 2018 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає разом з матір'ю, що також підтверджується поясненнями ОСОБА_5 (а.с. 33-34), крім того жоден з батьків не звертався до суду з позовом про визначення місця проживання дітей.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною другою якої суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд при вирішенні цього спору врахував указані завдання цивільного судочинства з огляду на установлені обставини справи та зміст оскаржуваного рішення, зазначив про наявність спору, який виник між батьками в ході виховання дітей та визначення постійного місця їх проживання.
Інші доводи апеляційної скарги не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судом обставини.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводиться до переоцінки доказів у справі.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.
Повний текст судового рішення виготовлений 21.03.2019.
Головуючий Судді: