Єдиний унікальний номер справи: 766/2685/19
Головуючий в 1 інстанції: ОСОБА_1
провадження № 11-сс/819/144/19 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: постанова про обрання запобіжного заходу
іменем України
20 березня 2019 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України майора юстиції ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 08 лютого 2019 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019230270000013, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
Цією ухвалою слідчого судді у задоволенні клопотання слідчого Відділу СУ ГУНП в Херсонській області капітана поліції ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоющодо підозрюваного ОСОБА_7 відмовлено та постановлено застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 строком до 08 квітня 2019 року, з покладанням обов"язків, передбачених ст. 194 КПК України..
Строк дії ухвали до 08 квітня2019 року включно.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 08 лютого 2019 року як незаконну та необґрунтовану, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам справи та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, із визначеним розміром застави, достатнім для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, а саме 210 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 403410 гривень, у разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_7 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого чи прокурора та покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
В обґрунтування скарги зазначено, що обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час є співробітником державного органу, начальником, має стійкі та широкі зв'язки в органах різних гілок влади, а тому достовірно знає, яким чином можливо приховати злочинні дії, як вплинути на свідків чи потерпілих, що може допомогти йому уникнути кримінальної відповідальності за вчинення службового кримінального правопорушення. Вказує, що перебування ОСОБА_7 під домашнім арештом не виключає можливості його спілкування чи надання вказівок співслужбовцям на знищення, приховування чи спотворення документів, які мають суттєве значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та надання вказівок своїм підлеглим чи іншим особам, на яких він має вплив як державний службовець, незаконно здійснювати вплив на свідків чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, окрім цього досить реальним є ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду, так як сам факт відсутності спроб чи втечі ОСОБА_7 з-під домашнього арешту до часу подання даної апеляційної скарги не виключає таких можливостей в подальшому.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, в судових дебатах залишилися на своїх позиціях, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, відповідно до наказу № 07-ос Державної екологічної інспекції у Херсонській області від 08 січня 2019 року «Про переведення ОСОБА_7 » ОСОБА_7 працює на посаді начальника Відділу державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів та атмосферного повітря - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області.
Так, ОСОБА_7 , будучи наділеним владними повноваженнями, постійно обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням функції органу державної влади, являючись службовою особою, якій заборонено використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, з метою отримання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч інтересам служби, умисно, з метою протиправного особистого збагачення, з корисливих мотивів, шляхом вчинення послідовних дій, вимагав та одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_10 у розмірі 3000 доларів США.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, на які послався слідчий суддя в ухвалі, а саме:
- протоколом допиту в якості свідка засновника ПП «Клінкер» ОСОБА_10 від 06 лютого 2019 року,; протоколом допиту в якості свідка засновника ПП «Клінкер» ОСОБА_10 від 08 лютого 2019 року, в ході якого останній розповів про обставини передачі начальнику відділу Державної екологічної інспекції у Херсонській області ОСОБА_7 неправомірної грошової вигоди в сумі 3000 доларів США;
- протоколом огляду від 07 лютого 2019 року, в ході якого оглянуті кошти в сумі 3000 доларів США банкнотами номіналом по 100 доларів США кожна, - протоколом обшуку від 07 лютого 2019 року, проведеного в приміщенні Державної екологічної інспекції в Херсонській області, за адресою: пров. Козацький, 10, м. Херсон в ході якого в службовому кабінеті підозрюваного ОСОБА_7 під плафоном від світильника виявлено та вилучено 3000 доларів США,;
- протоколом обшуку від 07 лютого 2019 року, проведеного в приміщенні Державної екологічної інспекції в Херсонській області, за адресою: пров. Козацький, 10, м. Херсон в ході якого виявлено та вилучено матеріали перевірок дотримання вимог екологічного законодавства службовими особами ПП «Клінкер»;
- негласними слідчими (розшуковими) діями, якими зафіксовано зустрічі і розмови ОСОБА_10 з ОСОБА_7 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
07 лютого 2019 року ОСОБА_7 було затримано та 08 лютого 2019 року повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Слідчий суддя відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, послався на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчинені тяжкого злочину, врахував, що підозру обґрунтовано вагомими доказами, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, також врахував, що підозрюваний одружений, має дитину та постійне місце проживання, однак дійшов висновку, що даним ризикам можливо запобігти шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а саме обравши відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням певних обов'язків.
З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.
Відповідно до ч. ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано для особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з положеннями ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» № 4 від 25 квітня 2003 року, запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Згідно п. 3 Рішення Конституційного Суду України № 14-рп/2003 від 8 липня 2003 року, у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу вбачається, що тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу.
Колегія суддів вважає, що зазначені в клопотанні слідчого мотиви й підстави поєднуються з такими ж вимогами Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. та рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France judgment of 26 June 1991, Series 207 (1991) про те, що «попереднє ув'язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути "формою очікування" обвинувального вироку (п.51)».
Крім того, рішенням Європейського суду визначено, зокрема, у справі «Попков проти Росії» від 06 грудня 2007 року, про те, що «підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав, які виправдовують його утримання під вартою. Влада зобов'язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою».
Відповідно до п. с, ч. 1 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на свободу та особисту недоторканність - кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи здійснюється за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У всіх випадках, коли ризику ухилення підозрюваного від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).
Разом з тим, прокурором не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які у даному випадку, відповідно до ч. 2 ст. 177, ст. 181 КПК України, виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово.
Як вбачається з клопотання слідчого Відділу СУ ГУНП в Херсонській області капітана поліції ОСОБА_9 , основною підставою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 є тяжкість злочину, водночас жодних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України слідчим не наведено, тоді як наведені рики прокурором в апеляційній скарзі відповідають застосованому до підозрюваного покаранню у вигляді цілодобового домашнього арешту, що зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечить виконання процесуальних обов'язків підозрюваним.
Чинним КПК України не передбачено, що при підозрі або обвинувачені особи у вчиненні злочину за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, єдино-можливим запобіжним заходом може бути лише тримання під вартою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами («Бекчиєв проти Молдови»).
Таким чином, на переконання колегії суддів, з урахуванням даних щодо особи підозрюваного, відсутності відомостей щодо спроб останнього ухилятися від органів досудового розслідування та суду, суд апеляційної інстанції вважає, що не зважаючи на підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину та передбачене за нього покарання, вірогідність ухилення підозрюваного від процесуальних обов'язків не є надто високою у зв'язку із чим відносно нього може бути застосований інший, більш м'який вид запобіжного заходу, не пов'язаний з тримання під вартою.
Слідчий суддя дотримався вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Саме застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням певних обов'язків, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів суспільства.
Інші посилання прокурора були враховані слідчим суддею суду першої інстанції при прийнятті рішення, а тому не спростовують законність постановленої ухвали.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи, в яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Аналізуючи сукупність наведених вище обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді суду першої інстанції законною, обґрунтованою і вмотивованою, а запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_7 буде достатньою гарантією для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків у даній справі.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 404, п. 1 ) ч. 3 ст. 407, ст. 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу прокурора Військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України майора юстиції ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 08 лютого 2019 року про застосування щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього певних обов'язків залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: (підпис) (підпис) (підпис)
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
З оригіналом згідно
Суддя Херсонського апеляційного суду ОСОБА_2