іменем України
14 березня 2019 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/6137/18
Головуючий у першій інстанції - Литвиненко І. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/79/19
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого - судді Скрипки А.А.
суддів: Євстафіїва О.К., Онищенко О.І.
секретар: Поклад Д.В.
сторони:
позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"
відповідач ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Литвиненко І.В. від 10 жовтня 2018 року, місце ухвалення м.Чернігів, дата складання повного тексту рішення 10.10.2018 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
15.06.2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк ''ПриватБанк'' звернулось до суду з даним позовом (а.с.22) до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 14 888 грн. 55 коп., яка складається із наступного: 389,43 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 268,55 грн.- заборгованість за відсотками за користування кредитом, 4 045,40 грн.- заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 685,17 грн. - штраф (процентна складова). Позивач також ставив питання про відшкодування 1 762 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви. Вимоги заявленого позову обгрунтовувались тим, що 02.10.2009 року між сторонами було укладено договір № б/н, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 статті 634 ЦК України, також підписанням заяви відповідач дав згоду на те, що підписана заява разом з ''Умовами та правилами надання банківських послуг'', ''Правилами користування платіжною карткою'' та ''Тарифами Банку'', які викладенні на банківському сайті, складає між сторонами договір. Нарахування банком відсотків за користування кредитом проводиться у розмірі, встановленому ''Тарифами Банку'', які викладені на сайті банку, з розрахунку 360 календарних днів. Згідно із п.5.3. ''Умов та правил надання банківських послуг'', сторонами погоджена змінювана відсоткова ставка за договором. Підставою для нарахування штрафу позивач вказує п. 8.6. ''Умов та правил надання банківських послуг''. На підставі п.5.6. ''Правил користування платіжною карткою'', боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку, зокрема з картрахунку, грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань. Оскільки відповідачем не виконувались взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, станом на 29.05.2018 року виникла заборгованість, розмір якої становить 14 888 грн. 55 коп., і за даних обставин позивач зазначає, що наявні підстави для стягнення вказаної суми заборгованості з відповідача на користь банку.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.10.2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
У апеляційній скарзі Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 10.10.2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого позову. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим, його ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, має місце недоведеність обставин, які мають значення для справи, при цьому висновки оскаржуваного рішення суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" в доводах апеляційної скарги зазначає, що кредит було отримано відповідачем у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. При цьому доводи апеляційної скарги стверджують, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним доказом по справі, він не спростований відповідачем, і згідно даного розрахунку заборгованості, відповідач 03.10.2015 року здійснив платіж у сумі 124 грн.60 коп. Вказані обставини свідчать про переривання перебігу позовної давності, з врахуванням положень ч.1, ч.3 статті 264 ЦК України. У доводах апеляційної скарги позивач вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з ''Умовами та правилами надання банківських послуг'', ''Правилами користування платіжною карткою'' та ''Тарифами Банку'' складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Доводи апеляційної скарги зазначають, що відповідно до положень статті 1054 ЦК України, сторони укладеного договору узгодили всі істотні умови, в тому числі, і погодили розмір відсотків за користування кредитними коштами та умови сплати пені. Доводи апеляційної скарги вказують, що згідно п.4.6. ''Умов та правил надання банківських послуг'', клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах суми, яка підлягає сплаті банку за даним договором при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку. Доводи апеляційної скарги стверджують, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності з наданням всіх необхідних доказів для вирішення даного спору по суті, і за даних обставин висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог заявленого позову є необґрунтованим.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_4 підтримав доводи та вимоги поданої апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 просив залишити без задоволення апеляційну скаргу у зв'язку із її безпідставністю та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 10.10.2018 року. Після оголошеної апеляційним судом перерви у розгляді даної справи відповідач ОСОБА_3, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (а.с.128), в судове засідання не з'явився. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 02.10.2009 року між сторонами даного спору було укладено договір №б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписанням заяви відповідач дав згоду про те, що підписана заява разом із ''Умовами та правилами надання банківських послуг'', ''Правилами користування платіжною карткою'' та ''Тарифами Банку'' складає між сторонами даного спору договір. Банк нараховує відсотки за користування кредитом з розрахунку 360 календарних днів, базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору становила 2,5 % на місяць.
Згідно з п.5.3. ''Умов та правил надання банківських послуг'', банк має право проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків (а.с.13).
Відповідно до п.6.5. розділу 6 (а.с.13) ''Умов та правил надання банківських послуг'', позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, а також оплачувати комісії.
Відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором від 02.10.2009 року, внаслідок чого станом на 29.05.2018 року у нього виникла заборгованість в сумі 14 888 грн. 55 коп., яка складається із наступного: 389,43 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 268,55 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 4 045,40 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 685,17 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.5-7,44-46).
Відповідно до п.5.4. ''Правил користування платіжною карткою'', строк погашення процентів по кредиту - щомісячно за попередній місяць; строк погашення кредиту в повному обсязі, не пізніше останнього місяця, вказаного в платіжній картці.
Згідно виписки по рахунку кредитної картки, отриманої ОСОБА_3 (а.с.44-46), 03.10.2015 року банком в односторонньому порядку було проведено операцію - автоматичне погашення заборгованості в сумі 124 грн. 60 коп.
Як вбачається із довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_3 (а.с.62), строк дії кредитної картки встановлено 06/13.
Згідно даних розрахунку заборгованості за договором №б/н від 02.10.2009 року, укладеним між сторонами даного спору (а.с.5-7), останній платіж було здійснено відповідачем 25.12.2009 року.
14.09.2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в якій просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.61).
Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.66-78), позивач змінив назву із Публічного акціонерного товариства комерційний банк ''ПриватБанк'' на Акціонерне товариство комерційний банк ''ПриватБанк''.
Відмовляючи у задоволенні вимог заявленого позову, суд першої інстанції виходив із фактичних обставин справи та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції, при вирішенні даного спору по суті судом були прийняті до уваги приписи статті 253; ч.1, ч.5 статті 261, статті 266, ч.4 статті 267, статті 1054 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2018 року, до винесення судом першої інстанції рішення, ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в якій просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.61). Відповідно до ч.4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Поняття виконання зобов'язання шляхом списання коштів з рахунку відповідача та вчинення дії - погашення боргу, яка свідчить про визнання боргу - це різні юридичні дії за своїми правовими наслідками.
Судом в ході судового розгляду даної справи встановлено, що 03.10.2015 року банком в односторонньому проведено операцію- автоматичне погашення заборгованості в сумі 124 грн. 60 коп., оскільки, як зазначив суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні, відповідач жодних проплат за період з 26.12.2009 року не здійснював, із заявою про списання банком будь-яких сум з його карткового рахунку на погашення заборгованості у вказаний період не звертався. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказане списання банк виконав за власною ініціативою, і за даних обставин, зазначене списання коштів не може бути належним та допустимим доказом визнання відповідачем боргу в повному обсязі, а також не може бути належним підтвердженням переривання строку позовної давності.
Також у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки останній платіж відповідачем було здійснено 25.12.2009 року, і при цьому в наступному місяці відповідний платіж ОСОБА_3 здійснено не було, то приймаючи до уваги, що строк погашення відсотків за кредитом щомісячно за попередній місяць, нараховані відсотки в січні 2010 року в сумі 22,38 грн. відповідач повинен був погасити в лютому 2010 року. І оскільки вказаних дій відповідачем вчинено не було, то перебіг позовної давності розпочався з 01.03.2010 року. Крім того, як вбачається із умов договору, кредит в повному обсязі відповідач повинен був сплатити 30.06.2013 року, тобто не пізніше строку дії картки. Як вбачається із довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_3 (а.с.62), строк дії кредитної картки встановлено 06/13. За даних обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що перебіг строку позовної давності щодо зобов'язання погашення кредиту в повному обсязі розпочався 01.07.2013 року та закінчився 01.07.2016 року. Дії щодо автоматичного списання заборгованості, вчинені позивачем 03.10.2015 року, не переривають строку позовної давності. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. З врахуванням наведених обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що у задоволенні вимог заявленого позову необхідно відмовити у зв'язку з тим, що позивачем пропущено строки позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2018 року, до винесення судом першої інстанції рішення, ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в якій просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.61). Відповідно до ч.4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Доводи апеляційної скарги вказують, що згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н від 02.10.2009 року, укладеним між сторонами даного спору, відповідач 03.10.2015 року здійснив платіж у сумі 124 грн.60 коп. При цьому доводи апеляційної скарги зазначають, що вказані обставини свідчать про переривання перебігу позовної давності, з врахуванням положень ч.1, ч.3 статті 264 ЦК України.
Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Поняття виконання зобов'язання шляхом списання коштів з рахунку відповідача та вчинення дії - погашення боргу, яка свідчить про визнання боргу - це різні юридичні дії за своїми правовими наслідками.
Судом в ході судового розгляду даної справи встановлено, що 03.10.2015 року банком в односторонньому проведено операцію - автоматичне погашення заборгованості в сумі 124 грн. 60 коп., оскільки, як зазначив суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні, відповідач жодних проплат за період з 26.12.2009 року не здійснював, із заявою про списання банком будь-яких сум з його карткового рахунку на погашення заборгованості у вказаний період не звертався. Суд першої інстанції обґрунтовано у оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що вказане списання банк виконав за власною ініціативою, і за даних обставин, зазначене списання коштів не може бути належним та допустимим доказом визнання відповідачем боргу в повному обсязі, а також не може бути належним підтвердженням переривання строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості вказаного висновку суду першої інстанції не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду від 10.10.2018 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду від 10.10.2018 року, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки останній платіж відповідачем було здійснено 25.12.2009 року, і при цьому в наступному місяці відповідний платіж ОСОБА_3 здійснено не було, то приймаючи до уваги, що строк погашення відсотків за кредитом щомісячно за попередній місяць, нараховані відсотки в січні 2010 року в сумі 22,38 грн. відповідач повинен був погасити в лютому 2010 року. І оскільки вказаних дій відповідачем вчинено не було, то перебіг позовної давності розпочався з 01.03.2010 року. Крім того, як вбачається із умов договору, кредит в повному обсязі відповідач повинен був сплатити 30.06.2013 року, тобто не пізніше строку дії картки. Як вбачається із довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_3 (а.с.62), строк дії кредитної картки встановлено 06/13. За даних обставин суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що перебіг строку позовної давності щодо зобов'язання погашення кредиту в повному обсязі розпочався 01.07.2013 року та закінчився 01.07.2016 року. Дії щодо автоматичного списання заборгованості, вчинені позивачем 03.10.2015 року, не переривають строку позовної давності. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. З врахуванням наведених обставин суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що у задоволенні вимог заявленого позову необхідно відмовити у зв'язку з тим, що позивачем пропущено строки позовної давності.
Приймаючи до уваги вищенаведене, доводи апеляційної скарги відносно того, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 10.10.2018 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги спростовуються фактичними обставинами справи та її матеріалами.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на підставі норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 19.03.2019 року.
Головуючий: Судді: