іменем України
21 березня 2019 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 737/784/18
Головуючий у першій інстанції - Лібстер А. С.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/440/19
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Бечка Є.М.,
суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2019 року, ухвалене в складі судді Лібстера А.С. у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
дата та місце складання повного тексту: 16 січня 2019 року, смт.Куликівка
У вересні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09 лютого 2015 року в сумі 15019 грн. 53 коп. та судових витрат.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву №б/н від 09 лютого 2015 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписуючи заяву, відповідач підтвердила, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується її особистим підписом. У п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, відповідач погодилася з умовами щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України. Пунктом 1.1.3.2.4 Договору для Банку передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору, а неотримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання зобов'язань. Позивач зазначає, що дія Договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, тобто позивач виконав умови договору, надавши ОСОБА_2 кошти, а відповідач користуючись коштами не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов'язанням, що відображено у Розрахунку заборгованості. За умовами Договору в разі непогашення боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, а у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом - сплачує проценти в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування, а також пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування, штраф в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритими у валюті гривні) + 5% від суми позову. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідачка станом на 01 липня 2018 року має заборгованість - 15019 грн. 53 коп., з яких: 6104 грн. 36 коп. - нараховано відсотків за користування кредитом; 8077 грн. 81 коп. - нараховано пені; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 691 грн. 41 коп. - штраф (процентна складова). Також позивач звертає увагу, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання, але якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк. Умовами п.1.1.7.43 договору сторони визначили, що дія договору закінчується після повного погашення заборгованості.
Також позивач зазначає, що викладені у позовній заяві обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, копією заяви позичальника, витягом з «Тарифів Банку», Витягом з «Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою».
Рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2019 року відмовлено повністю у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором від 09 лютого 2015 року.
Не погоджуючись з вказаним рішення, представник АТ КБ «ПриватБанк» звернулася до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при укладенні договору між Банком та ОСОБА_2 сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг та передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Зазначає, що заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Представник Банку вважає, що судом встановлено укладення Кредитного договору між сторонами шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Особа, яка подає апеляційну скаргу не погоджується з висновком суду про відмову у позові з підстав того, що відповідач був позбавлений передбачених законом гарантії отримати попередження про зміну процентної ставки за 15 днів, а також права не погодитись на зміну умов договору і, у випадку незгоди із запропонованими змінами, зобов'язаний ініціювати розірвання договору; що умова договору про право банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною; що оформлення банком інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, зокрема про реальну процентну ставку та абсолютне значення подорожчання кредиту за матеріалами справи не відповідали Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. З цього приводу представник зазначив, що суд повинен був стягнути відсотки щонайменше за доведеною відсотковою ставкою.
Також особа, яка подає апеляційну скаргу зазначає, що якщо суд не згоден із розрахунком заборгованості, то мав навести свій розрахунок, що узгоджується з висновком Верховного суду по справі №755/7704/15-ц.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність заборгованості за кредитним договором. Зокрема у матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили, який тип процентної ставки застосовний сторонами у договорі, у тому числі досягнення домовленості про застосування змінюваної процентної ставки, відсутні докази про повідомлення відповідача про зміну процентної ставки (фіксованої або змінюваної) будь-яким способом - направлення виписки, СМС-повідомлення, тощо, позивач не надав; починаючи з 09 січня 2009 року умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, відповідач був позбавлений передбаченої законом гарантії отримати попередження про зміну процентної ставки за 15 днів, а також права не погодитися на зміну умов договору, і, у випадку незгоди із запропонованими змінами, зобов'язаний ініціювати розірвання договору; вимоги банку про стягнення з боржника одночасно пені та штрафу за невиконання умов кредитного договору не ґрунтуються на законі, окрім того, за обставинами даної справи, за відсутності позовних вимог про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту (тілом кредиту), відсутності посилання у позовній заяві на те, коли виникла заборгованість за тілом кредиту, відсутності виписки по рахунку відповідача за період з 09 лютого 2015 року по 01 липня 2018 року, відсутності зрозумілих для сприйняття даних у розрахунку заборгованості за договором про строк та розмір заборгованості за тілом кредиту, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування пені на цю суму заборгованості; зважаючи на висновок суду про безпідставне нарахування відповідачу процентів за користування кредитом, не підлягає задоволенню і позов в частині нарахування пені за загальною сумою простроченого зобов'язання; при перевірці розміру нарахованої процентної складової штрафу суд дійшов висновку, що вона нарахована на суму 13828,20 грн. (5%) та складає 691,41 грн., у свою чергу сума 13828,20 грн. складається з суми заявлених до стягнення процентів 6104,36 грн. та пені 8077,81 грн. Тобто позивач нарахував проценти на неустойку (штраф на пеню), що на думку суду суперечить вимогам ст.61 Конституції України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено, що 09 лютого 2015 року ОСОБА_2 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.8, 43).
Підписуючи дану Анкету-заяву ОСОБА_2 погодилася з тим, що заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між нею та Банком кредитний договір. Анкета-заява містить лише особисті дані відповідача. В ній передбачено, що ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку, клієнт виявляє бажання оформити на своє ім'я одну з карток, проте не зазначено, яку саме картку мала намір отримати ОСОБА_2 та з яким саме кредитним лімітом.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить перелік видів карт, які є в ПриватБанку (а.с.9, 44), однак у суду відсутня можливість встановити, яка саме кредитна картка обрана відповідачем та яка була йому надана і який строк її дії, відсутні дані про розмір кредиту, тому неможливо встановити, на яких умовах укладено Кредитний договір між сторонами.
Також, зазначена в Анкеті-заяві Пам'ятка ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції надані не були.
Витяг з Умовам та Правила надання банківських послуг також не підтверджує факту надання кредитних коштів відповідачу (а.с.10-24, 45-59).
Також позивачем до суду надано Розрахунок заборгованості за договором б/н від 09 лютого 2015 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_2 станом на 31 грудня 2015 року з якого вбачається, що існувала заборгованість за кредитом в сумі 3953 грн. 27 коп., разом 5144 грн. 68 коп. З наданого розрахунку неможливо встановити звідки з'явилась сума 5144 грн. 68 коп., за якою процентною ставкою дану суму було нараховано, скільки коштів зняла ОСОБА_2, скільки сплатила, тощо (а.с.4).
З Розрахунку заборгованості за договором б/н від 09 лютого 2015 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_2 станом на 01 липня 2018 року вбачається, що сума нарахованих відсотків складає 6104 грн. 36 коп., нарахованої пені - 8077 грн. 81 коп., що разом загальна заборгованість за наданим кредитом 13828 грн. 12 коп., заборгованість по судовим штрафам - 1191 грн. 41 коп. та разом - 15019 грн. 53 коп. (а.с.5-7).
Жодних інших доказів про отримання відповідачем у 2015 році будь-яких карток на підставі підписаної нею анкети-заяви від 09 лютого 2015 року та що остання розпоряджалася відповідними коштами на даного конкретного кредитного договору - позивачем не надано.
Апеляційний суд відмовляє представнику АТ КБ «ПриватБанк» у дослідженні нових доказів, наданих суду апеляційної інстанції, а саме: копії фотографії (а.с.96, 116, 118, 120, 122); виписки за період з 01 січня 2014 року до 01 січня 2019 року (а.с.97-100); довідки Банку про видачу ОСОБА_2 чотирьох кредитних карток (а.с.114); скріншоти інформації про клієнта (а.с.115, 117, 119, 121), оскільки відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Також відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України, докази, які не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадків, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Посилаючись на зазначені докази в апеляційній скарзі, представник Банку не зазначив та не довів, що неподання до суду першої інстанції даних доказів було зумовлено поважними причинами. Даний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у справі №373/251/17.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводи апеляційної скарги, що при укладенні договору між Банком та ОСОБА_2 сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України згідно якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, посилання на умови даного договору в частині погодження ОСОБА_2 з даними умовами не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги оскільки, фактично це є доводами позовної заяви, які належним чином перевірені судом першої інстанції. Позивачем не доведено, на яких саме умовах та який саме кредитний ліміт погодилася отримати ОСОБА_2, оскільки дана інформація відсутня у наданих суду доказах. Крім того, не доведено яку саме кредитну картку отримав відповідач на підставі підписаної нею 09 лютого 2015 року Анкети-заяви.
Доводи апеляційної скарги, що судом встановлено факт укладення Кредитного договору не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином в наданій Анкеті-заяві ОСОБА_2 відсутні істотні умови кредитного договору, які є обов'язковими відповідно до вимог ст.1054 ЦК України та відповідно яких суд першої інстанції мав би встановити суму кредиту, його процентну ставку, наявність заборгованості за даним кредитом.
Доводи апеляційної скарги, що у разі незгоди з розрахунком заборгованості суд мав надати свій розрахунок, що узгоджується з висновком Верховного суду по справі №755/7704/15-ц, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суд позбавлений можливості перевірити розрахунок позивача враховуючи, що відсутні істотні умови кредитного договору, зокрема сума кредиту, розмір процентів, строк, яку саме кредитну картку видано Банком тощо.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують вірного по суті рішення.
За таких обставин, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права
Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про відмову у позові.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому, відповідно до положень ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ч.1п.4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення, рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2019 року - залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: