Справа № 133/2317/18
Провадження № 22-ц/801/557/2019
Категорія: 27
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сорока Д. В.
Доповідач:Зайцев А. Ю.
21 березня 2019 рокуСправа № 133/2317/18м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Зайцева А.Ю. (суддя-доповідач),
суддів Сала Т.Б., Шемети Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 січня 2019 року, ухвалене у складі судді Сорока Д. В., -
У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в березні 2016 року ОСОБА_4 взяв у неї в борг чотири тисячі доларів США на придбання машини з послідуючим оформленням покупки на неї так як вона, будучи інвалідом другої групи не має змоги їздити по авторинках самостійно. Так як на той момент у них були нормальні відносини, відповідач обіцяв її доглядати, а також враховуючи те, що в січні 2015 року вона поховала чоловіка - ОСОБА_5 і перебувала в стресовому стані, то не взяла з відповідача розписку про надання в борг йому коштів.
При передачі коштів були присутні свідки: племінник її покійного чоловіка ОСОБА_6, її племінник ОСОБА_7 та батьки відповідача. При цих свідках вона дістала з шафи гроші і віддала їх відповідачеві в розмірі 4000 доларів США купюрами по 100 доларів в кількості 40 штук.
Придбавши за ці гроші автомобіль, відповідач клявся, що за першої ж нагоди переоформить машину на неї, але до теперішнього часу відповідач не переоформив авто на неї, і не повернув їй борг.
На момент подачі заяви, згідно курсу НБУ (100 доларів - 2812,68 грн.), сума 4000 доларів США становить 112507, грн. 20 коп.
Вона неодноразово зверталась до відповідача з вимогою про повернення боргу, останній раз в присутності свідка - дільничного ОСОБА_8
У серпні 2016 року з метою захисту своїх прав вона звернулась по даному питанню в Козятинське відділення національної поліції, але у відкритті кримінального провадження по даному факту їй відмовили.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 січня 2019 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у підтвердження факту передачі ОСОБА_4 коштів в сумі 4000 доларів США в борг, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що факт передачі коштів відповідачу підтверджується показами свідків, однак судом першої інстанції зазначені покази не були взяті до уваги.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України позовні вимоги не доведено, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованим та таким, що ґрунтується на нормах матеріального права та обставинах справи.
Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з частиною другою статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, враховуючи положення статті1046 ЦК України письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер, повинна містити не лише факт укладення договору, але й факт передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до частини другої статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Згідно із статтею 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Отже, підсумовуючи вищенаведене, та відповідно до вимог статей 208, 1047 ЦК України, договір позики у даному випадку обов'язково необхідно було вчинити у письмовій формі, оскільки розписка чи інший борговий документ засвідчив факт отримання грошей або речей позичальником.
Доказів на підтвердження вчинення договору позики позивачем суду не надано, а покази свідків не можуть бути доказом на підтвердження факту вчинення правочину та передачі коштів.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 141, 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 січня 2019 року у даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Підпис А. Ю. Зайцев
Судді Підпис Т. Б. Сало
Підпис Т. М. Шемета
Згідно з оригіналом
Головуючий суддя А. Ю. Зайцев