Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
19.03.2019 р. справа №520/11219/18
Харківський окружний адміністративний суд
головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Гончаренко А.С.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови та припису,-
встановив:
Позивач, ФОП ОСОБА_3 у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправним та скасування припису ГУ Держпраці у Харківській області №ХК2583/298/НД/АВ/П від 29.10.2018р. і постанови ГУ Держпраці у Харківській області №ХК2583/298/НД/АВ/П/МГ-ФС від 08.11.2018р.
Підставами позову є доводи про те, що владний суб'єкт порушив процедуру проведення перевірки, спотворив обставини фактичної дійсності, створив штучні підстави для притягнення особи до відповідальності, з посиланням на вигадані та надумані причини виніс оскаржені рішення.
Відповідач, Головне управління Держпраці у Харківській області з поданим позовом не погодився.
Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що проведений захід контролю показав на наявність в діяльності підприємця порушень законодавства у сфері охорони праці в частині достовірного обліку робочого часу та проведення повної оплати праці на фактично відпрацьований робітником час.
Оцінивши приєднані до справи докази, суд встановив такі обставини спірних правовідносин.
З 18.10.2018р. по 25.10.2018р. працівниками владного суб'єкта, ГУ Держпраці у Харківській області відносно позивача було проведено захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування.
Результати нагляду (контролю) оформлені актом №ХК/2583/298/НД/АВ від 25.10.2018р. (далі за текстом - Акт).
В тексті Акту викладені судження владного суб'єкта про вчинення особою порушень ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст.94 Кодексу законів про працю, а саме: не забезпечення достовірного обліку часу роботи працівників - ОСОБА_4 (фактична тривалість робочого дня 7 годин при відображеній у табелі робочого часу - 5,5 годин) та ОСОБА_5 (фактична тривалість робочого дня 8 годин при відображеній у табелі робочого часу - 5,5 годин), не забезпечення повної виплати винагороди ОСОБА_4 (з 156 фактично відпрацьованих годи оплачено 129 години) та ОСОБА_5 (з 192 фактично відпрацьованих годи оплачено 129 години).
Єдиними підставами для таких суджень послугували письмові пояснення перелічених працівників.
01.11.2018р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були складені нотаріально посвідчені заяви про те, що виконання у ФОП ОСОБА_3 роботи здійснюється з 09:00 год. згідно з графіком роботи, вихідним днем є понеділок, винагорода дорівнює 2.248,36грн.
29.10.2018р. з посиланням на Акт владним суб'єктом було видано припис №ХК2583/298/НД/АВ/П, 08.11.2018р. - постанову №ХК2583/298/НД/АВ/П/МГ-ФС від 08.11.2018р. пр. накладення 74.460,00грн. штрафу.
До встановлених судом правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ч.1 ст.21 КЗПП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За визначенням ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
У силу ч.2 ст.30 Закону України «Про працю» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.73 КАС України); суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.74 КАС України) ; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.75 КАС України); достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.76 КАС України).
За правилом ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд відзначає, що відомості письмових пояснень фізичних осіб - громадян ОСОБА_4 від 18.10.2018р. (а.с. 65) та ОСОБА_5 від 18.10.2018р. (а.с.64) є повністю протилежними стосовно відомостей нотаріально посвідчених заяв цих же осіб від 01.11.2018р.
З огляду на приписи Закону України «Про нотаріат» суд вважає за необхідне у даному конкретному випадку віддати перевагу саме нотаріально посвідченим поясненням громадян, адже запроваджена національним законом України процедура функціонування нотаріуса поза розумним сумнівом виключає вплив на особу будь-яких сторонніх факторів (тиску, примусу тощо).
Окрім того, на виконання вимог ст.9 КАС України у цілях з'ясування обставин об'єктивної іcтини судом було проведено допит у якості свідка - громадянина ОСОБА_5, який пояснив, що виконання у ФОП ОСОБА_3 роботи здійснюється з 09:00год. згідно з графіком роботи, вихідним днем є понеділок, винагорода дорівнює 2.248,36грн.
Відповідач у ході розгляду справи не подав до суду у порядку ч.2 ст.77 КАС України належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження протилежного.
З огляду на викладене, суд доходить до переконання про недоведеність з боку владного суб'єкта події вчинення особою порушень ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст.94 Кодексу законів про працю.
За приписами абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
Під мінімальними державними гарантіями в оплаті праці за правилом ст.12 Закону України «Про оплату праці» слід розуміти норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
З урахуванням нотаріально посвідчених заяв працівників та результатів допиту свідка, суд не знаходить підстав для висновку про підтвердженність матеріалами справи факту скоєння позивачем протиправного діяння в частині оплати праці робітників у контексті ст.12 Закону України «Про оплату праці».
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України.
Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для скасування спірного рішення владного суб'єкта.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати припис Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК2583/298/НД/АВ/П від 29.10.2018р. і постанову Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК2583/298/НД/АВ/П/МГ-ФС від 08.11.2018р.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (місце знаходження - АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (місце знаходження - м.Харків, вул.Алчевських,40, код ЄДРПОУ - 39779919 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1.449,80 грн. (одна тисяча чотириста сорок дев'ять грн. 80 коп.)
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Роз'яснити, що рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч.3 ст.243 КАС України 21.03.2019р.
Суддя О.В. Старосєльцева