про відвід (самовідвід) судді
21 березня 2019 року 320/598/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві без виклику сторін заяву про самовідвід судді Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України в особі Бородянський районного відділу центрального міжрегіонального Управління державної міграційної служби в місті Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльність,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 з позовом до Управління державної міграційної служби України в Київській області в особі Бородянський районний сектор Управління Державної міграційної служби в Київській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не оформлення паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року неповнолітньому ОСОБА_2, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503- Х11;
- зобов'язати відповідача оформити та видати бланк паспорту неповнолітньому ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки, з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки його персональних даних.
Ухвалою суду від 11.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без проведення судового засідання.
25 лютого 2019 року Київським окружним адміністративним судом прийнято ухвалу про заміну неналежної сторони (залучення співвідповідача) та замінено первісного відповідача - Управління державної міграційної служби України в Київській області в особі Бородянського районного сектору Управління Державної міграційної служби в Київській області, на належного (правонаступника) - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Бородянського районного відділу центрального міжрегіонального Управління державної міграційної служби в місті Києві та Київській області.
Надалі, на адресу суду 04.03.2019 надійшла заява законного представника позивача ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.
Вказана заява мотивувалась тим, що суддею Лисенко В.І. без згоди позивача прийнято ухвалу про заміну неналежної сторони (залучення співвідповідача) та замінено первісного відповідача - Управління державної міграційної служби України в Київській області в особі Бородянського районного сектору Управління Державної міграційної служби в Київській області, на належного - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Бородянського районного відділу центрального міжрегіонального Управління державної міграційної служби в місті Києві та Київській області.
Беручи до уваги те, що у відповідності до частини четвертої статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
На виконання вищезазначених положень, провадження в даній справі було зупинено і здійснено автоматизований розподіл адміністративної справи №320/598/19 для вирішення питання про відвід судді та визначено суддю - Панову Г.В.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Лисенко В.І., прийнято ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2019, якою у задоволенні відводу відмовлено.
21 березня 2019 року до суду надійшла заява про самовідвід судді Лисенко В.І. (вх. № 7275/19).
Подана заява обгрунтвоана тим, що у ході розгляду даної адміністративної справи, судді Лисенко В.І. було висловлено недовіру, шляхом заявлення відводу та зверненням із публічним запитом, а тому подальший розгляд справи у складі суду до якого входить суддя Лисенко В.І є неможливим.
При розгляді вказаної заяви, судом враховано наступне.
Згідно з вимогами пункту четвертого частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частини першої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Як убачається з частини першої статті 40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
Так, частина перша статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Отже, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах «Piersac vs Belgium, Grieves vs UK»). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі «Le Comte, Van Leuven iMeyere vs Belgium», суд має бути неупередженим і безстороннім.
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland») та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» («Castillo v. Spain»), від 28 жовтня 1998 р., п. 45).
У справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Тобто, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Отже, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.
У справі Morris v. the United Kingdom Суд пояснив: «Щодо питання «безсторонності» існують два аспекти: по-перше, суд має бути суб'єктивно вільним від особистої упередженості чи необ'єктивності; по-друге, він має також бути безстороннім з об'єктивної точки зору, для чого він повинен надати істотні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви стосовно цього (Findlay v. the United Kingdom)».
Тобто, людина не буде впевнена у правосудді, якщо не довіряє тій особі, яка його здійснює. А довірятиме громадянин суду тільки тоді, коли буде впевнений у незалежності судді під час розгляду справи та усвідомлення неможливості тиску на суд.
При цьому, не виключається суспільна довіра до суду, яка, хоча і не обмежується думкою та ставленням окремих громадян - сторін у конкретних справах.
Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку № 1 (2001) наголошує, що «судовій владі повинні довіряти не лише сторони судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв'язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано».
Реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України в процесі діяльності суду є неможливою без забезпечення доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
У цьому контексті, суд звертає увагу, що законний представник позивача заявляла відвід судді Лисенко В.І., у якому, з підстав його необґрунтованості, ухвалою суду від 07.03.2019 (суддя Панова Г.В.) було відмовлено, а також звернулась до суду із інформаційним запитом щодо підтвердження повноважень судді Лисенко В.І. та відомостей стосовно відправлення такою суддею правосуддя.
Вказані дії сприймаються судом як такі, що вказують на очевидність виникнення у сторони сумнівів в об'єктивності та безсторонності судді Лисенко В.І. при розгляді адміністративної справи №320/598/19.
За таких умов, з метою забезпечення об'єктивного та неупередженого розгляду справи, усунення будь-яких сумнівів сторін у незалежності судді Лисенко В.І. при розгляді вказаної справи, суд приходить до висновку про задоволення заяви про самовідвід.
Відповідно до вимог частини першої статті 41 КАС України, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись статтями 36, 40, 41, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву про самовідвід судді Лисенко В.І. задовольнити.
Адміністративну справу №320/598/19 передати до відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду.
Копію ухвали направити учасниками справи.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Лисенко В.І.