25 лютого 2019 року м. Рівне №460/3162/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3
доВолодимирецького районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, звернулися до суду з позовом до Володимирецького районного сектора управління Державної міграційної служби України в Рівненській області (далі - Володимирецький РС УДМС України в Рівненській області), Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області (далі - УДМС України в Рівненській області), у якому просять:
- визнати протиправною відмову Володимирецького районного сектора управління Державної міграційної служби України в Рівненській області у видачі ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
- зобов'язати Володимирецький районний сектор управління Державної міграційної служби України в Рівненській області оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, без передачі будь-яких даних про нього до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області здійснювати надалі паспортний облік громадянина ОСОБА_3 згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, а саме: виключно за прізвищем, іменем та по-батькові, датою народження та місцем реєстрації (ст.ст.28, 294, 296 Цивільного кодексу України).
В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують, що є батьками ОСОБА_3 та як його законні представники звернулися до Володимирецького РС УДМС в Рівненській області із заявою про видачу їхньому синові паспорта громадянина України виключно у формі книжечки з можливістю вклеювання фотографії, без жодного електронного носія інформації, без зняття біометричної інформації та без внесення відомостей до Єдиного держаного демографічного реєстру. Мотивом для звернення з такою заявою стали релігійні переконання. Однак, відповідач надав відповідь, у якій зазначив, що з 01.11.2016 відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. Вважають, що такі дії відповідача порушують права та інтереси їхнього сина, що стало підставою звернення до суду.
Ухвалою суду від 27.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
17.01.2019 (у межах встановленого судом строку) від УДМС України в Рівненській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначено, що заява ОСОБА_3 щодо наміру отримання ним паспорта громадянина України була подана з порушенням норм чинного законодавства, а тому була розглянута відповідно до вимог статей 15, 20 Закону України "Про звернення громадян". Рішення про відмову в оформленні та видачі паспорта не приймалося, оскільки заява ОСОБА_3 від 23.10.2018 не є заявою про надання адміністративної послуги. Відтак, лист-відповідь Володимирецького РС УДМС України в Рівненській області не є рішенням про відмову у наданні адміністративної послуги.
Володимирецьким РС УДМС України в Рівненській області у встановлений судом строк відзиву не подано.
Розглянувши позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, його батьками та законними представниками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданим Володимирецьким відділом РАГС Рівненської області 09.08.2001 (а.с.14).
23.10.2018 ОСОБА_2, ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 звернулися до Володимирецького РС УДМС України в Рівненській області із заявою про видачу їхньому синові паспорта громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру виключно у формі паспортної книжечки. Від оформлення паспорта у формі пластикової картки чи паспорта з електронним безконтактним носієм або з електронним чіпом відмовилися (а.с.15).
Листом від 23.11.2018 №5613-998/5613.1-18 Володимирецький РС УДМС України в Рівненській області повідомив про те, що документом, який посвідчує особу і підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України, порядок оформлення, видачі, обміну якого на сьогодні регламентує Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI, а також прийняті на виконання цього Закону урядові постанови від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" та від 18.10.2017 №784 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації". Таким чином, з 01.11.2016 відсутні підстави для видачі паспорта громадянина України в іншій формі, ніж ID-картки. Звернув увагу, що єдиний державний демографічний реєстр ведеться з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних", оформлені засобами Єдиного державного демографічного реєстру документи забезпечують більш надійний ступінь захисту від втручання, пошкодження чи втрати інформації у порівнянні з документами на паперових носіях.
Не погоджуючись з такою відповіддю та вважаючи, що їхній син має право на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, позивачі звернулися з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, зокрема, паспорт громадянина України.
Згідно зі ст.14 Закону №5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Частиною 1 статті 21 Закону №5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Згідно з ч.3 ст.13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до п.3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (далі - Положення №2503-XII) бланки паспортів виготовляються у формі паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 5 Положення №2503-XII передбачено, що паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється (п.6 Положення №2503-XII).
До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Поряд з цим, п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 №302 (далі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
Згідно з п.2 Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;
з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється (п.3 Постанови № 302).
Пунктом 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою №302, передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, зокрема вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Тобто, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні дані особи.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон №2297-VI), мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону №2297-VI).
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.5, 6 ст.6 вказаного Закону).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та ненадмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
При цьому, суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює порушення конституційних прав такої особи.
Суд вважає за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року №2438-VI, зазначено:"Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції".
За сталою практикою Європейського суду з прав людини, першою умовою виправданості втручання у право, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованій Законом України від 17.07.97 № 475/97-ВР (далі - Конвенція), є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява №18139/91, п.37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".
Таким чином, суд дійшов висновку, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, що становить порушення ст.8 Конвенції.
Крім того, суд звертає увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" (Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine) від 14.06.2007, заява №77703/01, п.116). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Groppera Radio AG" та інші проти Швейцарії" (Groppera Radio AG and Others v. Switzerland) від 28.03.1990, заява №10890/84).
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним.
У даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Крім того, відповідно до статті 14 Конвенції, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
При цьому, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Г'ю Джордан проти Сполученого Королівства"(Hugh Jordan v. the United Kingdom) від 04.05.2001, заява N 24746/94) сформулював таку позицію: "Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу".
Суд дійшов висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у формі книжечки, і спричинені цим побоювання, що отримання паспорта у формі ID-картки може спричинити шкоду приватному життю.
Таких самих висновків дійшла і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17.
Вирішуючи вказаний спір, суд зазначає, що дана адміністративна справа відповідає ознакам, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17 за результатами розгляду зразкової справи, у межах якої було надано тлумачення змісту ст.21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр", нормам Постанови №302 та нормам Положення №2503-ХІІ.
Отже, з огляду на положення ст.291 КАС України, суд вважає за необхідне керуватися правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.09.2018 у справі №806/3265/17, згідно з яким позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у формі книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у формі ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Таким чином, суд вважає, що у спірних правовідносинах, відмовляючи ОСОБА_3 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідач допустив у своїх діяннях саме таке втручання, а це суперечить положенням ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Щодо позовної вимоги, в якій позивачі просять суд зобов'язати УДМС України в Рівненській області у надалі здійснювати паспортний облік ОСОБА_3 виключно за прізвищем, іменем та по батькові (ст.ст. 28, 294, 296 Цивільного кодексу України) та згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.
Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
У зв'язку з викладеним, у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права. Суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє.
Суд зазначає, що паспортний облік відносно ОСОБА_3 на час розгляду даної справи не здійснювався, а тому права сина позивачів в частині ведення паспортного обліку останнього виключно за прізвищем, іменем та по батькові наразі не порушені.
З урахуванням викладеного суд вважає, що відсутні підстави для задоволення відповідної позовної вимоги, а тому позов слід задовольнити частково.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 (АДРЕСА_3) до Володимирецького районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області (вул.Соборна, 49, смт.Володимирець, Рівненська область, 34300, ЄДРПОУ 37829784), Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області (вул.16 Липня, 6, м.Рівне, 33028, ЄДРПОУ 37829784) задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Володимирецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області у видачі ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.
Зобов'язати Володимирецький районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25 лютого 2019 року.
Суддя Дудар О.М.